Постанова № 21759421, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

12 грудня 2011 р. 13:05 Справа №2а-2562/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

відповідач представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати нечинним і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим:№0024102301/0 від 13.10.10р., №0024112301/0 від 13.10.10р., №0024102301/1 від 15.11.10р., №0024112301/1 від 15.11.10р. та №00024112401/1 від 13.11.10р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними і підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок встановлення перевіркою заниження валового доходу та податкового зобовязання з ПДВ в результаті не віднесення до їх складу сум від отриманих посадовою особою позивача грошових коштів за кладеним між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 договором підряду.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкові повідомлення рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення, прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.81-83).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.159-173).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Діо-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., за результатом якої був складений акт перевірки №14103/23-7/30624592 від 05.10.2010р. (а.с.12-34) (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 476834грн. (по періодам 4 кв.2009р. 260272грн., 1 кв. 2010р. 216562 грн.).

- п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 399954грн. (по періодам - жовтень 2009р. 133460. грн., листопад 2009р. 66642 грн., грудень 2009р. 26602 грн., січень 2010р. 40040грн., лютий 2010р. 66677грн., березень 2010р. 66533грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0024102301/0 від 13.10.10р. (а.с.56), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 476834грн. за основним платежем та 169077,4грн. штрафних санкцій;

- №0024112301/0 від 13.10.2010р. (а.с.57), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 399954грн. основного платежу та 199977грн. штрафних санкцій.

За результатом розгляду скарги позивача, поданої на оскарження вказаних податкових повідомлень рішень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0024102301/1 від 15.11.10р. (а.с.59), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 476834грн. за основним платежем та 169077,4грн. штрафних санкцій;

- №0024112301/1 від 15.11.2010р. (а.с.58), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 399954грн. основного платежу та 199977грн. штрафних санкцій.

За результатом розгляду повторної скарги позивача на вказані податкові повідомлення рішення, Державною податковою адміністрацією в АР Крим було прийнято рішення від 07.12.2010р. №3174/10/25-023, яким податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а також вирішено збільшити позивачу на 23108,00грн. суму податкового зобовязання з податку на прибуток та на 6932,40грн. суму штрафних санкцій з податку на прибуток, визначені у податковому повідомленні рішенні від 13.10.10р. №0024102301/0 (№0024102301/1 від 13.10.10р.) (а.с.60-62).

За результатом повторної скарги позивача, Державною податковою адміністрацією України 21.02.2011р. було прийнято рішення №3390/625-0515, яким податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.63-64).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що висновку про вказані вище порушення відповідач дійшов внаслідок встановлення у ході перевірки наступних фактів.

Актом перевірки встановлено, що згідно матеріалів відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Діо-Крим» по кримінальній справі №11005370391, порушена кримінальна справа по ст.191 ч.4 КК України та протоколу вилучення документів ТОВ «Діо Крим» від 06.08.2010р. №б/н встановлено, що згідно заяви фізичної особи ОСОБА_3 ТОВ «Діо-Крим» передані грошові кошти у розмірі 300000 доларів США: 29.10.2009р. - 100000 доларів США, на оплату будівельних робот; 03.11.2009р. - 50000 доларів США, на оплату будівельних робот; 15.12.2009р. - 20000 доларів США, на оплату будівельних робот; 26.01.2010р. - 30000 доларів США, на оплату будівельних робот; 05.02.2010р. - 50000 доларів США, на оплату будівельних робот; 04.03.2010р. - 50000 доларів США, на оплату будівельних робот.

Актом перевірки встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Діо-Крим» (Підрядник) був укладений договір підряду від 28.10.2009р. №01/10. Після укладення договору директором ТОВ «Діо-Крим» ОСОБА_4 були отримані грошові кошти в сумі 30000 доларів США від ОСОБА_3, що відповідно до акту перевірки, підтверджується розписками ОСОБА_4 Сума отриманих грошових коштів у перерахунку в гривню становить 2399722грн.

В акті перевірки вказано, що отримані грошові кошти у розмірі 2399722грн. директор ТОВ «Діо - Крим» ОСОБА_4 не оприбутковував у касу підприємства, не здавав на поточний рахунок в установу банку. Дана господарська операція по отриманню грошових коштів не оформлялась первинними касовими документами, а саме не виписувався прибутковий ордер, не відображено у касовій книзі, у головній книзі, у виписках банку.

Отриманий дохід у розмірі 2399722, де валовий дохід складає 1999768 (ПДВ складає 399954) ТОВ «Діо - Крим» не задекларувало у декларації по прибутку та декларації з ПДВ за відповідні періоди, що призвело до приховування валового доходу підприємства від оподаткування, заниження валового доходу на суму 1999768грн.та податкового зобовязання з ПДВ на суму 399954грн.

Отже, з урахуванням вказаного, підставою для виникнення у позивача податкового зобовязання з ПДВ та підставою збільшення валового доходу, за наслідком укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 договору підряду, відповідач, виходячи з акту перевірки, повязує з фактом отримання директором ТОВ «Діо - Крим» грошових коштів у розмірі 300000 доларів США від фізичної особи ОСОБА_3, у підтвердження отримання яких відповідач посилається на розписки ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір підряду №01/10 від 28.10.2009р. (а.с.86-90), додаткова угода до договору підряду №01/10 від 28.10.2009р. (а.с.92-96).

Договором підряду №01/10 від 28.10.2009р., встановлено, зокрема, що підрядник зобовязується виконати роботи по завданню замовника власними або залученими силами та засобами з використанням своїх матеріалів, а замовник зобовязаний прийняти та оплатити роботи з будівництва третього та мансардного поверхів обєкту: «Трьохповерхова прибудова до корпусу №1», що знаходиться за адресою: м. Ялта, смт. Нікіта, «СОН У МОРЯ». Вартість робіт, що складає предмет договору, визначається по договірній ціні (додаток 1), складаної підрядником з урахуванням діючих будівельних норм та правил України. Вартість робіт мансардного поверху затверджується по підписанню додаткової угоди до договору після видачі проектної документації. Форма оплати за готівкові кошти. Підрядник зобовязаний виготовити, узгодити та передати замовнику один екземпляр узгодженої проектної документації.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Також ст. 1 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно до положень частин 1-5, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою (далі - положення).

Пунктом 2.6 Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Підпунктом 3.3 п.3 Положення встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Підпунктом 3.10. п.3 Положення встановлено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Підпунктами 4.2, 4.3 пункту 4 Положення встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Положення вказаних норм свідчать, що належним первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюються господарські операції з оприбуткування грошових коштів в касі підприємства є прибуткові касові ордери, дані яких відображаються у зведеному регістрі касовій книзі.

Поряд з цим, із змісту залучених до матеріалів справи копій розписок (а.с.99-104), які відображені в акті перевірки та на підставі яких відповідачем встановлено отримання позивачем грошових коштів від фізичної особи ОСОБА_3, вбачається, що в них вказано про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 грошових коштів згідно договору підряду №01/10 від 28.10.2009р.

Розписки не містять печатки та реквізитів позивача.

Вказані розписки не містять даних, які вказували б про отримання таких грошових коштів безпосередньо ТОВ «Діо Крим».

Слід вказати, що укладені між позивачем та фізичною особою договір та додаткова угода не містять положень про домовленість проведення розрахунків по договору через третю особу, у тому числі через вказану у розписках фізичну особу ОСОБА_4.

Матеріали справи не містять, а відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів уповноваження у встановленому діючим законодавством порядку ТОВ «Діо - Крим» фізичної особи ОСОБА_4 на отримання грошових коштів від замовника за договором підряду.

Наявність зроблених в розписках даних про отримання коштів за виконання договору будівництва або згідно договору підряду №01/10 від 28.10.2009р., не вказують на надходження таких коштів безпосередньо позивачу.

З оцінки вказаних розписок вбачається, що вони не містять встановлених вказаними нормативними актами обовязкових реквізитів та в силу викладеного вище, не є належними первинними документами, які свідчили б про оприбуткування ТОВ «Діо Крим» грошових коштів на вказану суму.

Відповідно до проведеної по справі судової економічної експертизи від 31.10.2011р. № 45 (а.с.159-173), експертом було встановлено, що згідно до касової книги та журналу ордеру відсутнє надходження до ТОВ «Діо - Крим» грошових коштів від ОСОБА_3

З викладеного вище суд дійшов висновку, що отримання фізичною особою ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3, за наслідком чого ним були виписані розписки, не свідчить про отримання грошових коштів юридичною особою ТОВ «Діо - Крим» за укладеним договором підряду з ОСОБА_3

Відповідачем не надано належних доказів надходження (оприбуткування) ТОВ «Діо - Крим» грошових коштів від ОСОБА_3

Таким чином ТОВ «Діо - Крим», за укладеним з ОСОБА_3 договором підряду та додатковою угодою, не отримало грошових коштів від замовника, що свідчить про проведення операції з поставки послуг, відсутності підстав для формування валового доходу та податкового кредиту з ПДВ на вказану вище суму.

Щодо встановлення правоохоронним органом наявності ознак протиправної поведінки посадових осіб позивача, через зловживання ними службовим становищем та отримання від ОСОБА_3 грошових коштів за виконання робіт по будівництву і відсутності проведення таких робіт, по факту чого була порушена кримінальна справа за ознаками ч. 4 ст. 191 КК України, суд зазначає, що таки обставини також не є належними доказами оприбуткування ТОВ «Діо - Крим» отриманих від ОСОБА_3 коштів, оскільки в даному випадку перевіряється законність дій ОСОБА_4 щодо отримання коштів громадянки ОСОБА_3 Наявність в діях ОСОБА_4 ознак вчинення кримінального злочину не свідчить, в даному випадку, про надходження до юридичної особи грошових коштів, отриманих такими особами.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2011р. по справі №22-ц/0190/1575/11 (а.с.184-187), яке набрало законної сили02.06.2011р., залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2011р. (а.с.183), встановлено, що ТОВ «Діо Крим» - звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору будівельного підряду недійсним, оскільки ТОВ «Діо-Крим» при його укладанні було введено в оману. ОСОБА_3 поданий зустрічний позов, з якого слідує, що вона просить розірвати договір підряду, визнати за неї права власності на будівельні матеріали, повернути безпідставно набуте майно та стягнути збитки. Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року у задоволенні позову ТОВ «Діо Крим до ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Діо Крим» задоволено. Розірвано договір підряду № 01\10 від 28.10.09 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Діо-Крим». Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом обєкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ТОВ «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1572940 грн. та судові витрати 5040 гривень.

Відповідно до резолютивної частини рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2011р. по справі №22-ц/0190/1575/11, суд вирішив апеляційні скарги ТОВ «Діо Крим» та ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали у вигляді не завершеного будівництвом обєкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1572940 гривень.

Ухвалити в цій частині по справі нове рішення. В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва обєкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1 572 940 гривень відмовити.

З мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2011р. по справі №22-ц/0190/1575/11 вбачається, що судом встановлено, що позивач не надав жодного письмового доказу про оплату замовником будь-яких коштів ТОВ «Діо-Крим» відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 11.07.1995р.

Судом встановлено, що всі грошові кошти були передані позивачкою по розписках ОСОБА_4, але відсутні письмові докази надходження цих коштів на банківські рахунки або у касу підприємства.

Отже, факт передачі грошових коштів позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Діо-Крим» не доведено позивачем допустимими доказами, якими можуть бути лише чеки, квитанції, накладні або інші письмові документи, що засвідчують передачу права власності на них від покупця до продавця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Більш того, як убачається з матеріалів справи правоохоронними органами перевіряється законність діяльності ОСОБА_4 щодо привласнення коштів громадян. За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» грошових коштів. В матеріалах справи відсутні докази придбання саме ТОВ «Діо-Крим» за рахунок ОСОБА_3 будь-яких будівельних матеріалів, перелік, вид, кількість та вартість цих матеріалів, без будь-яких правових підстав зроблена привязка до конкретної адреси земельної ділянки, орендарем якої є ТОВ «Науково-дослідницький інститут натуропатії та фітотерапії» та якого не було навіть залучено до участі у справі.

Таким чином обставини щодо неотримання (неоприбуткування) ТОВ «Діо - Крим» грошових коштів від ОСОБА_3 встановлені також судовим рішенням, що набрало законної сили.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи від 31.10.2011р. № 45 (а.с.159-173), яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, зроблених відповідачем під час проведення перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення: №0024102301/0 від 13.10.10р. №0024112301/0 від 13.10.2010р., №0024102301/1 від 15.11.10р. №0024112301/1 від 15.11.2010р., в звязку з чим дані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи не містять, а позивачем, у порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не надано належних доказів того, що податкове повідомлення рішення №00024112401/1 від 13.11.10р., яке позивач просить визнати протиправним та скасувати, приймалося відповідачем стосовно ТОВ «Діо - Крим», а також його немає в матеріалах справи. За таких підстав позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 16.12.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим: №0024102301/0 від 13.10.10р.; №0024112301/0 від 13.10.2010р.; №0024102301/1 від 15.11.10р.; №0024112301/1 від 15.11.2010р.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо Крим» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >