Постанова № 21759399, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

09 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-14824/11/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Фесто виробництво" <Список ><Позивач в особі >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, довіреність №03/13 від 10.01.12,

представника відповідача не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2011 №0000784001, від 17.10.2011 №00007044001, від 23.08.2011 №0000924001.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 09.02.2012 наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ДП “Фесто Виробництво” є юридичною особою, зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 14.11.2001. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 232527 від 29.01.2010 року (а.с.52) основними видами діяльності підприємства є: виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем; ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань; ремонт і обслуговування інших машин та устаткування загального призначення; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Суд зазначає, що ДП “Фесто Виробництво” взято на податковий облік 20.02.1995 року в ДПІ у Центральному районі м. Сімферополя за № 5470, знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі, є платником податку на додану вартість.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

07.07.2011 відповідачем проведена камеральна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку декларації з ПДВ за травень 2011 року ДП «Фесто Виробництво». За результатами перевірки складений акт від 07.07.2011 №276/40-01/20718805. В акті встановлено відхилення (заниження) податкового зобовязання на 0,00 грн. та відхилення (завищення) податкового кредиту у сумі 8916,16 грн. Таким чином завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року на 8916,16 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і суми податкового кредиту на 8916,16 грн.

20.07.2011 СДПІ ВПП в м. Сімферополь прийнято податкове повідомлення-рішення №0000784001 про зменшення розміру віджимного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8916,00 грн. за пятий місяць 2011 року.

Не погодившись з визначеним порушенням позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 в апеляційному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 26.09.2011 №3600/10/25-023 первинна скарга позивача залишена без задоволення. Встановлено, що СПДІ ВПП в м. Сімферополь не застосовані штрафні санкції на підставі пункту 123.1. пункту 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України. У звязку з чим позивачу збільшено штрафні санкції на 1,00 грн.

17.10.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007044001 про визначення грошового зобовязання зі штрафних санкцій у сумі 1,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК), тому суд застосовує його норми під час надання оцінки правомірності дій позивача з формування податкового кредиту за травень, червень 2011 року.

Пунктом 14.1.181. ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі рахунків-фактури протягом травня 2011 року позивачем було придбано у підприємства «Глобус-Плюс» папір обгортковий пл.80 ф850, прокладки 320*235, гофаркуш 2000*1050, гофротара 340*270*180, 700*195*195, 700*250*230, 400*310*350, від 11.05.2011 №ГП-000017 на суму 7769,76 грн. у тому числі ПДВ 1294,96 грн., від 11.05.2011 №ГП-0000016 на суму 16380,00 грн., у тому числі ПДВ 2730,00 грн., від 23.05.2011 №ГП-0000019 на суму 29347,20 грн., у тому числі ПДВ 4891,20 грн.

Розрахунки були проведені безготівковим шляхом 12.05.2011 на суму 24149,76 грн., у тому числі ПДВ 4024,96 грн. платіжним дорученням №53016000, 24.05.2011 на суму 29347,20 грн. у тому числі ПДВ 4891,20 грн. платіжним дорученням №53016125.

Позивачем зазначені операції відображалися належними бухгалтерськими проводками.

Відповідно до пункту 198.2 ПК датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також пунктом 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача підприємство «Глобус-Плюс» був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 183 ПК України.

Статус позивача як платника ПДВ не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 ПК та наказу ДПА України від 21.12.2010 N969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N1401/18696.

Відповідно до пункту 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 12.05.2011 позивачем отримана податкова накладна №3 на суму 16380,00 грн., у тому числі ПДВ 2730,00 грн., №4 на суму 7769,76 грн., у тому числі ПДВ 1294,96 грн., 24.05.2011 №6 на суму 29347,20 грн., у тому числі ПДВ 4891,20 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.01.2011 між позивачем та підприємством «Глобус Плюс» був укладений договір постачання №1, за яким постачальник продає, а продавець купує продукцію у кількості, в асортименті та по цінах, що виставлені продавцем у рахунках-фактурах.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Аналізуючи зазначене суд надходить до висновку, що операції враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ травень 2011 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від підприємства «Глобус-Плюс» від 12.05.2011 №3, від 12.05.2011 №4, від 24.05.2011 №6, видатковими накладними від 17.05.2011 №ГП-000012, від 17.05.2011 №ГП-0000011, від 31.05.2011 №ГП-0000013, журналом видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2011 рік №258.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

Відповідно до статті 47 ПК України юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація), згідно пункту 46.1. статті 46 ПК України, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Судом встановлено, що за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року, що зареєстрована у СДПІ ВПП в м. Сімферополь 17.06.2011 позивачем задекларований податковий кредит у розмірі 570081,00 грн., згідно графі 49 розділу П додатку 5 до декларації у тому числі за рахунок 8916,16 грн. сплачених підприємству «Глобус-Плюс» (3128452091280).

Як зазначено в акті камеральної перевірки від 07.07.2011 в ході перевірки спрямований запит на підприємство «Глобус-Плюс» о наданні копій первинних документів від 29.06.2011 №3778/10/40-01, станом на 07.07.2011 підприємством підтверджуючих документів не надано. Зазначена сума ПДВ не має право приймати участь у формуванні суми податкового кредиту ПДВ за травень 2011 року.

Суд не може погодитись з зазначеною думкою податкового органу.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку підприємством «Глобус-Плюс» відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості висновків про порушення платником податків порядку формування від'ємного значення податкового зобовязання за травень 2011 року.

У звязку з чим суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополь від 20.07.2011 №0000784001.

Крім того суд зазначає, що оскільки відповідачем було безпідставно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, є безпідставним ї визначення податкового зобовязання із штрафних (фінансових) санкцій, а тому суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополь від 17.10.2011 №0007044001, яким позивачу було нарахований штраф у сумі 1,00 грн.

Щодо решти позовних вимог, судом встановлено.

08.08.2011 відповідачем проведена камеральна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку декларації з ПДВ за червень 2011 року ДП «Фесто Виробництво». За результатами перевірки складений акт від 08.08.2011 №308/40-01/20718805. За актом відповідачем встановлено відхилення (завищення) податкового кредиту у сумі 4847,70 грн. Згідно розділу П Порядку ведення реєстру податкових накладних сума ПДВ 2097,00 грн. правомірно включена до складу податкового кредиту червня 2011 року (готельні рахунки, транспортні квітки, квартальна звітність). Таким чином, завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 2271,00 грн. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу». На підставі чого сума ПДВ у розмірі 11471,00 грн. не має право на включення до податкового кредиту червня 2011 року підприємством ДП «Фесто Виробництво».

Таким чином, завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 11471,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту (ряд.19, рід.20.2 розділу Ш) по декларації з ПДВ за червень 2011 року на 11471,00 грн.

При проведенні перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року, завищено суму податкового кредиту на 8916,16 грн., що призвело до завищення від'ємного значенням різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту (рід.19, 20.2. розділ Ш) на 8916,16 грн. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу».

На підставі цього сума ПДВ у розмірі 11470,00 грн. не маж права на включення до податкового кредиту травня 2011 року підприємства ДП «Фесто Вирбництво».

У порушення підпунктів 14.1.18, 14.1.155, 15.1., 201.1., 201.10, 19836 Податкового кодексу України камеральною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку декларації з ПДВ за червень 2011 року ДП «Фесто Виробництво» встановлено завищення податкового відшкодування за червень 2011 року на суму 20387,00 грн.

На підставі зазначено акту, 23.08.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000924001 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20387,00 грн., та нараховані штрафні санкцій у розмірі 1,00 грн.

Судом встановлено, що 20.07.2011 позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, де у графі 23 зазначена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у сумі 1035207,00 грн.

При формування зазначеної суми бюджетного відшкодування платником податків був врахований розмір податкового кредиту, задекларований у травні 2011 року у тому числі за рахунок контрагентів: підприємством «Глобус-Плюс» у сумі 8916,16 грн., закрите акціонерне товариство «Кримсько-американська торгівельно-промислова компанія» у сумі 2270,70 грн., підприємством «Росмен» у сумі 9200,40 грн.

Досліджуючи зазначену податкову декларацію відповідач робить висновок про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за травень 2011 року за підставами щодо підприємства «Глобус-Плюс», яким були наведені раніше, та визнані судом безпідставними.

Щодо підприємства «Росмен» та закритого акціонерного товариства «Кримсько-американська торгівельно-промислова компанія» (ЗАТ «КАТПК»), то відповідач зазначає, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розмірі контрагентів стан платників - 9, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як зазначає відповідач, відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобовязаний надати покуплю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником податку та скріпленою печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках у тому числі місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Вищевказані контрагенти не знаходяться за місцезнаходженням, вказаним в податкових накладних, виданих на адресу ДП «Фесто Виробництво». Тобто в податкові накладні внесені недостовірні дані щодо обовязкового реквізиту, передбаченого пунктом 201.1. статті 201 ПК України.

Судом встановлено, що згідно податкової декларації за травень 2011 року позивачем сформований податковий кредит за рахунок контрагентів: підприємством «Росмен» у сумі 9200,40 грн. (графа 69), ЗАТ «КАТПК» у сумі 2270,67 (графа 10), згідно розділу П додатку 5 декларації «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Для врахування зазначених сум позивачем укладений договір №60/1 про надання послуг з доступу до мережі Інтернет від 11.09.2006 з ЗАТ «КАТПК», відповідно до якого позивачеві надаються послуги з постійного доступу до мережі Інтернет через не комутований канал звязку з гарантованою швидкістю 2 Мбит/сек.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За частиною 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Протягом травня 2011 року позивачем надано послуг для доступу у мережу Інтернет на загальну суму 11353,33 грн. без ПДВ, ПДВ 2270,67 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 20.05.2011 підписаним сторонами. 20.05.2011 постачальником виставлений рахунок-фактура №ка-0000329 на суму 13624,00 грн., у тому числі ПДВ 2270,67 грн.

Оплата проведена безготівковим шляхом у сумі 13624,00 грн., у тому числі ПДВ 2270,67 грн., згідно платіжного доручення від 25.05.2011 №53016136.

20.05.2011 ЗАТ «КАТПК» позивачу надана податкова накладна №23, що відображена у реєстрі отриманих накладних травня 2011 року у графі 147.

Також 01.07.2010 позивачем укладений договір №637/10 з підприємством «Росмен» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» з постачання продукції, за яким 16.05.2011 виданий рахунок-фактура №СФ-2000634 на оплату 55202,40 грн., у тому числі 9200,40 ПДВ, за мастило промислове Barrierta L55/3 (1 кг) у кількості 6 шт.

Як вже було зазначено вище, до умов договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж товарів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата за товар проведена безготівковим шляхом платіжним дорученням від 17.05.2011 №53016050.

На підтвердження отримання товару надана видаткова накладна від 18.05.2011 №РН-2000630, податкова накладна від 17.05.2011 №140, копія журналу видачі довіреностей, де за 289 записом вказана довіреність на отримання мастила від підприємства «Росмен».

Податкова накладна зареєстрована у реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2011 року за №68.

Позивачем операції з купівлі-продажу товарів та послуг від ЗАТ «КАТПК» та підприємства «Росмен» відображалися належними бухгалтерськими проводками.

Таким чином суд не вбачає порушення норм податкового законодавства під час формування податкового кредиту позивачем.

Щодо посилання податкового органу на невідповідність реквізитів місця знаходження платника податків, а саме не знаходження постачальників за місцем реєстрації, суд вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Судом встановлено, що згідно наданих позивачу податкової накладної від 20.05.2011 №23 адреса постачальника ЗАТ «КАТПК»: м.Сімферополь, вул.Балаклавська, 107, кв.144, у податкової накладної від 17.05.2011 №140 адреса продавця підприємства «Росмен»: м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 14-А, кв.303.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

На виконання зазначеної норми Міністерством юстиції України наказом від 19.08.2011 №2009/5, що зареєстрований у Мінюсті України 23.08.2011 №998/19736 впроваджений доступ фізичних та юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) через веб-сайт Єдиного державного реєстру.

Відповідно до Указу Президента України від 31.07.2000 р. № 928/2000д «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» одна із головних цілей цього Указу надання можливості громадянам за допомогою мережі Інтернет отримувати інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом створення відповідних веб-сайтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» зазначено, що оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється шляхом: розміщення і постійного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та цього Порядку на офіційних веб-сайтах.

На підставі зазначеного суд робить висновок, що інформація, що отримана з веб-сайту Єдиного державного реєстр є офіційною і такою, що отримана з офіційного джерела.

Крім того, веб-сайти органів влади містять публічну інформацію. Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі Закон № 2939) публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання субєктами владних повноважень своїх обовязків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

У свою чергу, ст. 5 Закону № 2939 встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на 02.02.2012 ЗАТ «КАТПК» 29.02.2011 підтверджено відомості про юридичну особу, підприємством «Росмен» відомості підтверджені 13.10.2011. Зазначені юридичні адреси постачальника ЗАТ «КАТПК» - м.Сімферополь, вул.Балаклавська, 107, кв.144, продавця підприємства «Росмен» - м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 14-А, кв.303.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином суд вважає, що відомості про ЗАТ «КАТПК» та підприємство «Росмен» є достовірними, та можуть використовуватися у якості належних та допустимих доказів по справі.

У звязку з чим суд вважає, що обставини, на які посилається податковий орган незнаходження контрагентів ДП «Фесто виробництво» за місцем реєстрації, не знайшли свого підтвердження.

Згідно пункту 14.1.18. ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Як вже було зазначено вище, 20.07.2011 позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, де у графі 23 зазначена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у сумі 1035207,00 грн. та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, що не заперечується сторонами.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у довідці від 15.04.2010 «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"», вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У даному випадку податковим органом не надано доказів про наявність таких обставин.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ДП «Фесто Виробництво».

Судом встановлено, що основою метою діяльності позивача є проектування, виробництво та збут комплектуючих і продуктів техніки автоматизації, надання сервісних послуг з обслуговування та ремонту продукції Фесто, включаючи консультування і навчання, вантажні перевезення автомобільним транспортом і надання транспортно-експедиційних послуг, торгово-посередницька і комерційна діяльність, оптова торгівля, в тому числі пневмоапаратурою і засобами автоматизації.

Таким чином пакувальна продукція, що отримана позивачем від підприємства «Глобус Плюс» призначена для пакування та відправлення продукції Фесто їх замовникам. Мастило, отримано від підприємства «Росмен», використовується під час збирання циліндрів для змазування рухливих частин продукції Фесто. Мережа Інтернет використовується з метою прискорення комунікаційного обміну інформацією.

На підставі наведеного суд робить висновок що операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обовязковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі наведеного суд задовольняє адміністративний позов ДП «Фесто Виробництво», визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0000924001.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 09.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 16.02.2012.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.07.2011 №0000784001, від 17.10.2011 №00007044001, від 23.08.2011 №0000924001.

3.Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Фесто виробництво" судовий збір у розмірі 28,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Ольшанська Т.С.

<Текст >