Постанова № 21759397, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-788/12/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність б\н від 18.11.2011 року; представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 45\10 від 07.07.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Асоціація Таір» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі від 29.12.2011 року № 0013212301 зі збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 71836,25 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 57469 гривень та за штрафними санкціями в сумі 14367,25 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011 року, якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 57469 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ПП «Зовнішрегіонсервіс» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що контрагент позивача ПП «Зовнішрегіонсервіс» має стан платника 32 «фактична адреса не встановлена», отже неможливо встановити наявність у цього підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому укладені ним правочини порушують публічний порядок та є нікчемними. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що позивач, укладаючи угоди з цим підприємством діяв без належної обачності і йому мав бути відомий фактичний адміністративно майновий стан ПП «Зовнішрегіонсервіс» та порушення, які ним допускалися, а отже формування в вересні 2011 року за рахунок цього контрагенту податкового кредиту на суму 57469 гривень за рахунок нікчемних угод є протиправним.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Асоціація Таір» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 11.12.1990 року, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у місті Сімферополі та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 00954787 від 08.07.2002 року (а.с. 50,51).

Згідно статуту позивача, одним з видів його діяльності є роздрібна торгівля, реалізація продукції та товарів як власного так і невласного виробництва через оптову, роздрібну торгівлю, мережу власних магазинів і т.ін. (а.с. 40-49).

З 07.12.2011 року по 15.12.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Асоціація Таір» з питань його взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» в вересні 2011 року, за результатами якої був складений акт № 519611\23-4\14274391 від 15.12.2011 року (а.с. 10-19).

В ході проведення перевірки було встановлено, що в вересні 2011 року ТОВ «Асоціація Таір» сформувало податковий кредит на суму ПДВ 57469 гривень за рахунок взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» на підставі податкових накладних: № 16 від 01.09.2011 року на загальну суму 151808 гривень, в тому числі ПДВ 25301,33 гривень; № 21 від 01.09.2011 року на загальну суму 110930 гривень, в тому числі ПДВ 18488,33 гривень; № 59 від 13.09.2011 року на загальну суму 82078 гривень, в тому числі ПДВ 13679,67 гривень, до перевірки були надані копії платіжних доручень про оплату за отриману від ПП «Зовнішрегіонсервіс» побутову техніку. Проте, згідно бази «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було встановлено, що ПП «Зовнішрегіонсервіс» має стан платника 32 «фактична адреса не встановлена». На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що у ПП «Зовнішрегіонсервіс» неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже згідно частин 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного Кодексу України, укладені цим підприємством угоди є нікчемними, а тому ТОВ «Асоціація Таір» за рахунок вищезазначеного контрагенту отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ та є вигодонабувачем. Тобто, ТОВ «Асоціація Таір» не отримувало товар у звязку з тим, що у ПП «Зоінвшрегіонсервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, а як наслідок фіктивного формування позивачем податкового кредиту за рахунок цього контрагенту.

Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ТОВ «Асоціація Таір» п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, пп. 187. 1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі 57469 гривень.

Копія акту перевірки була отримана позивачем поштою 26.12.2011 року (а.с. 24) та 30.12.2011 року ТОВ «Асоціація Таір» були подані на нього письмові заперечення (а.с. 20-23).

Проте, не дочекавшись спливу строку на подачу заперечень, на підставі висновків акту позапланової перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0013212301 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість усього на суму 71836,25 гривень, з яких 57469 гривень основний платіж та 14367,25 гривень штрафні санкції (а.с. 32).

Вже після винесення податкового повідомлення рішення, 10.01.2012 року ДПІ в м. Сімферополі позивачу було направлено відповідь на його заперечення до акту перевірки (а.с. 27-31).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, а також заперечень представника відповідача, даних в судовому засіданні, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій має стан платника, відмінний від «0», а отже не має реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 01.09.2011 року між приватним підприємством «Зовнішрегіонсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» було укладено господарський договір поставки № 110901-003\25\3-11 непродовольчих товарів побутового призначення, відповідно до умов якого Постачальник (ПП «Зовнішрегіонсервіс») зобовязався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні Покупцеві (ТОВ «Асоціація «Таір») товар, а Покупець зобовязався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 52-55).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 28.12.2011 року ПП «Зовнішрегіонсервіс» є зареєстрованим, видами його діяльності в тому числі є: оптова торгівля електропобутовими приладами та підприємство має статус відомостей про юридичну особу «підтверджено» (а.с. 56).

На виконання укладеного між сторонами договору, позивачем від ПП «Зовнішрегіонсервіс» було отримано за довіреностями та оприбутковано товар на загальну суму 344816 гривень відповідно до видаткових накладних: № 110901-024 від 01.09.2011 року на суму 151808 гривень; № 110901-018 від 01.09.2011 року на суму 110930 гривень; № 110913-004 від 13.09.2011 року на суму 82078 гривень (а.с. 62-68).

Отриманий за цими накладними товар був повністю оплачений позивачем згідно платіжних доручень: № 843 від 30.09.2011 року на суму 60000 гривень; № 861 від 07.10.2011 року на суму 45000 гривень; № 890 від 14.10.2011 року на суму 46808 гривень; № 899 від 19.10.2011 року на суму 82078 гривень; № 903 від 20.10.2011 року на суму 80000 гривень; № 904 від 21.10.2011 року на суму 30930 гривень (а.с. 69-72).

Отримані за переліком товари були передані позивачем зі складу до магазину ТОВ «Асоціація Таір» «Техномеркат» в роздрібну торгівлю, що підтверджується накладними про внутрішнє переміщення № 0109\2 від 01.09.2011 року; № 0109 від 01.09.2011 року; № 1309 від 13.09.2011 року (а.с. 80,81,82).

01.09.2011 року ПП «Зоінвшрегіонсервіс» були видані позивачу податкові накладні № 16 на загальну суму 151808 гривень, в тому числі ПДВ 25301,33 гривень та № 21 на загальну суму 110930 гривень, в тому числі ПДВ 18488,33 гривень та 13.09.2011 року податкова накладна № 59 на загальну суму 82078 гривень, в тому числі ПДВ 13679,67 гривень (а.с. 73-79).

19.10.2011 року ТОВ «Асоціація Таір» було подано до ДПІ в м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ № 9009049148 з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ за результатами операцій, вчинених з ПП «Зовнішрегіонсервіс» та наданий реєстр отриманих податкових накладних, відповідно до якого позивачем були отримані податкові накладні, виписані ПП «Зоінвшрегіонсервіс» 01.09.2011 року та 13.09.2011 року (а.с. 33-39).

На момент укладення позивачем договору з ПП «Зовнішрегіонсервіс» і на цей час, це підприємство зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100267553 від 08.02.2010 року. Більш того, згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, станом на 03.01.2012 року інформації щодо платника податків в тому числі відносно відсутності за місцезнаходженням не надходило (а.с. 57-59).

Стосовно неправомірного формування позивачем, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів \ послуг платник податку продавець товарів \ послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів \ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Цим же пунктом встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів \ послуг.

Норми цієї статті застосовуються з урахуванням наступного:

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податкові накладні, які були видані ПП «Зовнішрегіонсервіс» його контрагенту в перевіряємому періоді містять суми податку на додану вартість, що не передбачає реєстрацію цих накладних в Єдиному реєстрі.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та \ або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосубєктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Асоціація Таір», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання побутової техніки та інших товарів від його контрагента ПП «Зоінвшрегіонсервіс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобовязаннях позивача підтверджені належними бухгалтерськими проведеннями, що також було встановлено відповідачем під час проведення перевірки (дебет рах. 281 кредит рах. 631, дебет рах. 631, кредит рах. 311).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, представником відповідача в його запереченнях не викладено та судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товару. Представником відповідача в судовому засіданні також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами. Контрагент позивача ПП «Зовнішрегіонсервіс» продовжує перебувати зареєстрованим в реєстрі платників ПДВ, ніякої інформації, яка б могла свідчити про порушення ним податкової дисципліни на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України не викладено, що вказує на те, що ним не допускалось порушень, наслідком яких є анулювання реєстрації платника ПДВ відповідно до Податкового Кодексу України, а також спростовує доводи відповідача, викладені в акті перевірки про можливу необачність позивача про укладенні ним угод з цим підприємством.

Відповідачем в судовому засіданні також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в вересні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 57469 гривень, що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Асоціація Таір» є обґрунтованими та винесене на підставі акту перевірки від 15.12.2011 року податкове повідомлення рішення від 29.12. 2011 року є протиправним та має бути скасоване судом.

Крім того, суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 07.02.12 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 13.02.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0013212301 від 29 грудня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі, яким ТОВ «Асоціація Таір» збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 57469 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14367,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» судовий збір в сумі 32,19 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кононова Ю. С.

<Текст >