Постанова № 21759317, 10.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 травня 2011 р. 17:39 Справа №2а-13233/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-ОПТ" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі >треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “АРК-КОРР”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Данкан”

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_2,

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_3

від третьої особи (Товариство з обмеженою відповідальністю “Данкан”) представник за довіреністю ОСОБА_4

третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю “АРК-КОРР”) не зявилася

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ника - ОПТ” звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополіта просить скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі№001594/502/0 (613/10/1/15-2) від 01.10.10р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача про порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в звязку з встановленням нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «АРК-КОРР». Позивач вказує, що ним правомірно сформований податковий кредит з ПДВ, оскільки його формування відбувалося на підставі податкових накладних виписаних внаслідок взаємовідносин з ТОВ «АРК-КОРР», а укладені з контрагентом угоди відповідають вимогам чинного законодавства та не є нікчемними. Позивач вказує, що платник податку не може нести відповідальності за діяльність своїх контрагентів (постачальників). Таким чином, позивач вважає, що ним не було допущено порушень Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкове повідомлення рішення прийнято ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого був завищений податковий кредит з ПДВ за червень 2010 р. на суму 639287грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету. Порушення встановлено за наслідком співставлення даних програмного забезпечення, з яких вбачається розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом позивача ТОВ «АРК-КОРР», який не включив до складу податкового зобовязання ПДВ за червень 2010р. у сумі 639286,73грн. Також перевіркою було встановлено те, що ТОВ «АРК-КОРР» не міг сплатити суми ПДВ до бюджету, оскільки його податкова декларація за червень 2010р. не визнана податковою звітністю. З таких підстав відповідач зробив висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР». Відповідач в обґрунтування правової позиції надав письмові заперечення (т.1 а.с.42-43).

Третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю “АРК-КОРР”) у судове засідання не зявилася, причини неявки не повідомила.

Третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю “Данкан”) у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, вказала, що господарська операція відбулася та пояснила, що отримала від позивача послуги у вигляді виконаних робіт за договором про надання послуг, а потім реалізувала дані послуги ТОВ «Кримавтотранс». Третя особа надала письмові пояснення (т.1 а.с.81).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка - ОПТ» (ідентифікаційний код 34582394), за результатом якої був складений акт перевірки №12309/15-2/34582394 від 17.09.10р. невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ніка - ОПТ» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «АРК-КОРР» ЄДРПОУ 330963158 (т.1 а.с.8-11) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №001594/502/0 (613/10/1/15-2) від 01.10.10р. (а.с.7), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 739672,70грн, з яких 568979грн. основного платежу та 170693,70грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до адміністративного суду.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З висновків акту перевірки вбачається, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було встановлено порушення позивачем п.п.7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за червень 2010р. у сумі 639287,00грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, у сумі 568979,00грн.

З акту перевірки вбачається, що таких висновків Державна податкова інспекція в м. Сімферополідійшла внаслідок встановлення того, що ТОВ «Ника-ОПТ» за даними програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 16.09.2010р. було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ «АРК-КОРР» (і.к.310963126582), який у свою чергу не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року 639286,73грн.

Згідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «АРК-КОРР» знаходилася на податковому обліку у ДПІ у Соломянському районі м. Києва. Станом на 16.09.10р. ТОВ «АРК-КОРР» не надана до ДПІ податкова декларація з ПДВ за червень 2010р., у якої необхідно було задекларувати податкові зобовязання з ПДВ по контрагенту ТОВ «Ніка - ОПТ» на суму 6392878,00грн.

Актом встановлено, що станом на 16.09.10р. ТОВ «АРК-КОРР» має стан 98 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Діяльність ТОВ «АРК - КОРР» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконували своїх податкових зобовязань.

Акт перевірки свідчить, що висновки про встановлені порушення зроблені на підставі аналізу господарських відносин позивача та ТОВ «АРК-КОРР», які на думку відповідача базувалися на угодах, метою яких було ухилення від сплати податків і відповідно до положень ст. ст. 203,215, 228 ЦК України відповідачем зроблено висновок про їх нікчемність.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення був чинним Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктами 1.6. ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач вказує, що формування ним податкового кредиту відбулося внаслідок виконання укладеного між позивачем та ТОВ «АРК - КОРР» договору №248/14 від 28.05.10р. (т.1 а.с.49-50), предметом якого було надання замовнику (ТОВ «Ника - ОПТ») виконавцем (ТОВ «АРК - КОРР») послуг з виконання робочою силою виконавця робіт (послуг) згідно штатному розпису замовника.

У підтвердження виконання договору позивачем наданий акт здачі приймання виконаних робіт №00-0000008 від 30.06.10р.

ТОВ «АРК-КОРР» позивачу була виписана податкова накладна від 30.06.10р. №1 (а.с.61).

Виходячи з положень Закону України «Про податок на додану вартість», фактично, вказані документи та отримана податкова накладна свідчать про виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний у період, що перевірявся відповідачем) встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з аналізу норм вказаних законів суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як було вказано вище, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд, внаслідок дослідження обставин реальності виконання умов укладеної між позивачем та контрагентом (ТОВ «АРК - КОРР») угоди, дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської операції, виходячи з наступного.

З укладеного між позивачем та ТОВ «АРК - КОРР» договору №248/14 від 28.05.10р. вбачається, що ним встановлені наступні умовами:

- робоча сила «Виконавця», у подальшому іменується «Робітники»;

- вартість «послуг» обумовлюється щомісячно;

- замовник здійснює оплату за безготівковим розрахунком через банківську систему на розрахунковий рахунок виконавця згідно до актів виконаних робіт. Замовник має право видати вексель в рахунок грошового боргу за фактично виконані роботи.

Слід звернути увагу, що умовами даного договору встановлено, що робітники в рамках договору зобовязані:

- добросовісно, якісно та своєчасно виконувати роботу;

- виконувати вимоги діючих нормативних документів;

- бути ввічливими та коректними по відношенню до колег та керівництву;

- виконувати вимоги внутрішнього розпорядку;

- строго виконувати вимоги техніки безпеки та охорони труда;

- відшкодовувати у повному обсязі збиток, завданий за виною робітника.

Замовник, за умовами договору, зобовязаний, крім іншого, організувати труд робітників, забезпечувати безпечні та нешкідливі умови для виконання послуг.

Пунктом 2.11 договору встановлено, що всі додаткові умови, що виникають під час виконання договору, фіксуються протоколами узгодження, які є невідємною частиною договору.

Сторонами встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28 квітня 2011р.

Згідно до протоколу узгодження від 28.05.10р. №248/14 (т. 1 а.с.51) сторони домовилися, що виконавець надає замовнику в рамках договору №248/14 від 28.05.10р. послуги згідно до заявки замовника. Сума послуг без ПДВ складає 3196433,63грн (ПДВ 639286,73грн.).

До матеріалів справи залучена заявка ТОВ «Ника ОПТ» від 29.05.10р. складена в рамках договору №248/14 від 28.05.10р. (т.1 а.с.64)

Згідно до вказаної заявки ТОВ «АРК - КОРР» необхідно надати ТОВ «Ніка - ОПТ» робітників в кількості 712 одиниць на червень 2010р. згідно списку.

Викладений в заявці список містить перелік посад та кількість необхідних одиниць робітників (з яких: адміністратор готелю 7 одиниць, бухгалтер 25 одиниць, водій 11 одиниць, диспетчер 43 одиниці, касир 224 одиниці, та інше).

Суд звертає увагу на той факт, що згідно до предмету договору №248/14 від 28.05.10р. виконавець ТОВ «АРК-КОРР» надає замовнику ТОВ «Ника - ОПТ» послуги по виконанню робочою силою виконавця робіт згідно штатному розпису замовника робіт.

З вказаного вбачається, що предметом названого договору є не певний (конкретно визначений) обсяг робіт, що повинен бути виконаний робочою силою виконавця, а є виконання робіт згідно штатному розпису замовника.

Тобто, особливістю умов даного договору полягає у наданні позивачу послуг з передачі йому ТОВ «АРК-КОРР» робітників, які повинні виконувати певний обсяг робіт на робочих місцях позивача згідно до штатного розпису.

Частиною 3 ст. 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Дана норма ГК України надає підприємству свободу в прийнятті рішення стосовно складання штатного розпису, але поряд з цим вказує на його необхідність.

Згідно до п. 7.1 статуту ТОВ «Ника - Опт» (а.с.30), товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми та системи оплати праці працівників товариства та найманих працівників у відповідності з чинним законодавством.

У чинному законодавстві України визначення поняття штатний розпис відсутнє.

Згідно до листа Мінпраці України від 27.06.2007 № 162/06/187-07 "Щодо штатного розпису" штатний розклад - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розклад містить назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді (Юридичний словник, 1983 р., видання друге, перероблене і доповнене, під редакцією ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8).

У листі Мінпраці України вказано, що ухвалення, затвердження керівником підприємства штатного розкладу проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акту (наказу), який визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць по структурних підрозділах підприємства.

Наказом Головного управління державної служби України від 27.10.2006, № 356 "Про затвердження нової редакції Порядку підготовки організаційних документів в Головному управлінні державної служби України та його територіальних органах" визначено, що штатний розпис - це перелік посад в установі (організації) із зазначенням їх кількості і розмірів посадових окладів.

Виходячи з умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР», у ТОВ «Ника-Опт», для забезпечення виконання умов договору, повинен бути затверджений штатний розпис з визначеним переліком посад. При цьому зроблена позивачем по договору заявка з вказанням необхідних посад та їх кількості могла складатися тільки на підставі такого штатного розпису.

Позивач, відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав суду докази видання штатного розпису ТОВ «Ника - Опт», перелік посад за яким співпадав би з поданою позивачем за договором заявкою від 29.05.10р.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач фактично не міг прийняти від ТОВ «АРК- КОРР» послуги у вигляді робочої сили у кількості 712 осіб.

Крім того, суд відзначає, що акт здачі приймання робіт №00-0000008 від 30.06.10р. наданий позивачем у підтвердження виконання послуг не може вважатися первинним документом, що підтверджує виконання умов договору та свідчить про реальність господарської операції.

В даному випадку суд керується положеннями частин 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті здачі приймання робіт №00-0000008 вказано, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги): «активи у вигляді виконаних робіт за червень 2010р., загальна вартість робіт (послуг) складає без ПДВ 3196433,63грн.».

З викладених в акті даних неможливо достовірно встановити виконання вказаного договору, виходячи з його умов.

Отже даний акт не є первинним документом, не підтверджує факту реальності господарської операції.

Позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів реальності виконання господарської операції.

Суд також звертає увагу на відсутність фактичного списання позивачем коштів з банківського рахунку в оплату робіт (послуг), що в силу підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про відсутність виникнення права платника податку на податковий кредит.

Матеріали справи не містять доказів фактичного проведення розрахунків позивачем по вказаному договору, а наданий позивачем договір відступлення права вимоги, укладений між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР» від 14.07.10р. (а.с.99), за умовами якого ТОВ «АРК-КОРР» приймає право вимоги від ОСОБА_9 заборгованості за договором від 11.07.10р., не свідчить про фактичне здійснення розрахунків за договором №248/14 від 28.05.10р.

Також слід вказати, що згідно отриманим на запит суду даним Соломянського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості (лист від 10.02.11р. вих. №865 (т.1 а.с.84), ТОВ «АРК-КОРР» зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до розрахункової відомості за І півріччя 2010р. підприємство фінансову діяльність не проводило, згідно до розрахункової відомості, чисельність працівників не зазначена.

Згідно отриманим на запит суду даним Київського міського центру зайнятості (лист від 08.02.11р. вих. №08-1305 (т.1 а.с.86), ТОВ «АРК-КОРР», відповідно до розрахунково-платіжної відомості за І півріччя 2010р., фінансову діяльність не проводило, згідно до звіту чисельність працівників складає 0 осіб.

Вказане свідчить, що контрагент позивача не мав необхідної кількості робітників для забезпечення виконання умов вказаного вище договору.

Як було вказано вище, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у документах. Господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним податкового кредиту (зобов'язання). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у документах.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ “Ника-опт” не отримувало послуги від ТОВ «АРК-КОРР», що вказує на відсутність реальності здійснення господарської операції та, з урахуванням викладеного вище, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту.

Надані з боку позивача у підтвердження реальності господарської операції договори з іншими контрагентами також не є належним доказом реальності вказаної вище операції.

В даному випадку оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Поряд з цим, з аналізу наданих у підтвердження реальності господарської операції договорів вбачається, що ТОВ «АРК - КОРР» були укладені договори з рядом юридичних осіб: договір від 27.05.10р. з ТОВ «Завод №382», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Завод №380», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Завод №379», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Завод №378», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Завод 377», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Церер», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Тернас», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Норн», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Лордаг», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Ледек», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Ерд», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Водан КО», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Алмокс КО», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Борс КО», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Доннар КО», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Галлеон КО», договір від 27.05.10р. з ТОВ «Велс КО», та акти здачі приймання виконаних робіт (т.1 а.с.211-243).

Предметом вказаних договорів є надання замовнику (ТОВ «АРК-КОРР) послуг по виконанню робочою силою виконавця робіт згідно штатному розпису замовника робіт.

За змістом вказані договори є ідентичними договору укладеному між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР».

Акти здачі - приймання робіт складені до зазначених договорів, аналогічно акту здачі приймання виконаних робіт, укладеному між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР», встановлюють передачу активів у вигляді виконаних робіт за червень 2010р.

Отже, виходячи з викладеної вище оцінки судом акту здачі - приймання робіт №00-0000008, суд вказує на те, що складені до зазначених договорів акти здачі приймання робіт також не містять даних, на підставі яких можливо достовірно встановити виконання умов договорів.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази, а позивачем не надані докази того, що позивачу передавалася саме робоча сила, яка була передана ТОВ «АРК-КОР» за договорами укладеними між ТОВ «АРК - КОРР» та ТОВ «Завод №382», ТОВ «Завод №380», ТОВ «Завод №379», ТОВ «Завод №378», ТОВ «Завод 377», ТОВ «Церер», ТОВ «Тернас», ТОВ «Норн», ТОВ «Лордаг», ТОВ «Ледек», з ТОВ «Ерд», з ТОВ «Водан КО», ТОВ «Алмокс КО», ТОВ «Борс КО», ТОВ «Доннар КО», ТОВ «Галлеон КО», ТОВ «Велс КО».

Виходячи із змісту вказаних договорів дана робоча сила призначалася для виконання робіт за штатним розписом ТОВ «АРК-КОРР, тобто саме на посадах ТОВ «АРК-КОРР», при цьому договори не містять положень щодо можливості передачі робочої сили, наданої ТОВ «АРК-КОР», за договорами іншим субєктам господарювання від імя ТОВ «АРК-КОРР», у тому числі позивачу. Як було вказано вище, згідно даним центру зайнятості у ТОВ «АРК-КОРР» працівників не було.

З урахуванням викладеного також не є належним доказом реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР» наданий договір від 28.04.10р. укладений між позивачем та ТОВ «Данкан», за предметом якого позивач надає замовнику (ТОВ «Данкан») послуги по виконанню робочою силою робіт згідно до штатного розпису замовника. Та оформлена до вказаного договору заявка на надання ТОВ «Данкан» робітників у кількості 712 осіб. Даний договір містить положення аналогічні договору укладеному між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР», який вказаний вище.

Позивачем не наданий належний доказ, який свідчив би про виконання умов договору від 28.04.10р. укладеного з ТОВ «Данкан» з надання послуг (акту здачі приймання робіт (послуг)) та доказів фактичного проведення розрахунків за надані послуги.

Крім того суд зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ «АРК-КОРР» договір, виходячи з його змісту, не передбачений актами цивільного законодавства.

Главою 63 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про послуги.

Так, згідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, приймаючи до уваги умови договору та відсутність встановлення ним права позивача на передачу отриманої робочої сили іншим особам, суд зазначає, що у разі реального отримання за договором послуг вони повинні бути спожити позивачем у власній діяльності та не могли бути передані іншим особам. Однак, за встановлених судом обставин, спожити таки послуги позивач фактично не міг.

Приймаючи рішення суд зазначає, що обставини, досліджені при розгляді справи, не вивчалися відповідачем при проведенні перевірки та складанні акту, але повинні бути враховані судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, навіть при відсутності дослідження ДПІ відповідних документів та обставин, суд не позбавлений за власною ініціативою, на підставі ч. 2 ст. 69 КАС України, збирати та досліджувати докази, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач, через відсутність фактичного здійснення господарської операції, не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ за червень 2010р. на суму 639287грн. за укладеним з ТОВ «АРК-КОРР» договором від 28.05.10р. №248/14.

За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем п.п.7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за червень 2010р. у сумі 639287,00грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, у сумі 568979,00грн. є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Таким чином позов не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 16.05.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >