Рішення № 21742772, 27.02.2012, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-2135/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке, згідно Статуту та рішення загальних зборів акціонерів від 22.09.2009 р. № 3б-2/2009, було перейменовано та є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», звернулися до суду з позовними вимогами, які в подальшому зменшили та змінили предмет позову, та в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 014/5142/6/18499 від 25.06.2008 р., банк надав, а відповідачка прийняла кредит в сумі 130000 доларів США для придбання нерухомості, а саме : земельної ділянки, площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, під 13% річних і строком повернення до 24.06.2028 р. Факт отримання відповідною кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 5142/283682 від 25.06.2008 р.

Крім того, згідно умов вказаного договору, відповідачка зобовязалася повернути позивачу кредит в повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом, пені, штрафів та комісій в розмірах, порядку та строках, передбачених умовами кредитного договору, а саме розділом 5.

Також, відповідно до п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відповідачка зобовязалась сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобовязань відповідачки перед позивачем за зазначеним кредитним договором, між позивачем та відповідачкою, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки (реєстр. № 2397) від 25.06.2008 р., відповідно до умов якого, відповідачка передала в іпотеку банку зазначену вище земельну ділянку, яку вона придбала за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу від 25.06.2008 р. (реєстр. № 2385), відповідно до умов якого, відповідачка є покупцем вказаної ділянки.

Відповідачкою систематично порушувались умови та строки повернення кредиту позивачу, у звязку з чим, заочним рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 03.02.2010 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, з відповідачки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителів в солідарному порядку було стягнуто загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 139227,37 дол. США, і на підставі рішення суду, було відкрито виконавче провадження по стяганню боргу.

Незважаючи на численні попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку відмови в добровільному погашенні заборгованості за кредитом, які були надіслані відповідачці банком, остання не реагувала.

З метою недопущення повторного стягнення заборгованості відповідачки перед позивачем, останніми, у відповідності до діючого законодавства, був зроблений розрахунок суми позову у розмірі 49106,18 дол. США, які згідно офіційного курсу НБУ, станом на 15.11.2011 р. складає 391901,69 грн. і складається з заборгованості по сплаті відсотків 31769,10 дол. США та заборгованості по сплаті пені, розрахованої з 15.11.2010 р. по 08.11.2011 р. з урахуванням строків позовної давності у сумі 17337,08 дол. США, які позивачі, з посиланням на умови договору іпотеки, просили суд стягнути з відповідачки, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, шляхом визнання за позивачами права власності на дану ділянку за ціною, визначеною висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.02.2012 р. у розмірі 42750 дол. США, що еквівалентно 341568 грн. та судові витрати у розмірі 2823 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої зменшені позовні вимоги

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі, у звязку з не проживанням останньої за місцем її реєстрації, яке підтверджується довідкою Адресно-довідкового бюро ГУМВС України Одеській області і відповідно поверненням поштових повідомлень про вручення судових повісток з викликом до суду з підписом та її інше місцезнаходження чи місцеперебування невідоме позивачеві, причини своєї неявки суду не повідомила - заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надала (а.с. 65,75,76,100-104).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»- судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана ВРУ і за її межами. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержаталь має право вимагати дострокового виконання осиного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку»- іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім цього, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»передбачено іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір або відповідне застереження в іпотечному договорі яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 014/5142/6/18499 від 25.06.2008 р., банк надав, а відповідачка прийняла кредит в сумі 130000 доларів США для придбання нерухомості, а саме : земельної ділянки, площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, під 13% річних і строком повернення до 24.06.2028 р. Факт отримання відповідною кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 5142/283682 від 25.06.2008 р. (а.с. 11-22).

Згідно умов вказаного договору, відповідачка зобовязалася повернути позивачу кредит в повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом, пені, штрафів та комісій в розмірах, порядку та строках, передбачених умовами кредитного договору, а саме розділом 5.

Також, відповідно до п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відповідачка зобовязалась сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобовязань відповідачки перед позивачем за зазначеним кредитним договором, між позивачем та відповідачкою, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки (реєстр. № 2397) від 25.06.2008 р., відповідно до умов якого, відповідачка передала в іпотеку банку зазначену вище земельну ділянку, яку вона придбала за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу від 25.06.2008 р. (реєстр. № 2395), відповідно до умов якого, відповідачка є покупцем вказаної ділянки (а.с. 23-33).

Відповідачкою систематично порушувались умови та строки повернення кредиту позивачу, у звязку з чим, заочним рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 03.02.2010 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, з відповідачки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителів в солідарному порядку було стягнуто загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 139227,37 дол. США, і на підставі рішення суду, було відкрито виконавче провадження по стяганню боргу (а.с. 45-51).

У звязку з систематичними порушеннями відповідачкою умов кредитного договору в частині погашення тіла кредиту, відсотків за його користування, пені та штрафних санкцій, позивачем на адресу відповідачки були надіслані письмові попередження у відповідності до ст.ст. 33,35 Закону України «Про

іпотеку»з вимогою погасити заборгованість і попередженням звернення стягнення на іпотечне майно земельну ділянку, які були залишені відповідачкою без відповіді та задоволення (а.с. 34-37).

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що забезпеченням цього договору є площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 3.1.4, 5.5.1 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобовязань за цим або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних з реалізацією предмета іпотеки. У відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку», цей договір - є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може : згідно ст. 37 вказаного закону задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. В цьому випадку, цей договір (застереження п. 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»- продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.3 договору, яка сторонами визначається як ціна продажу предмета іпотеки, або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним субєктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продаж, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Як встановив суд, це було підтверджено матеріалами справи і поясненнями представника позивача, в подальшому, після ухвалення Приморським райсудом м. Одеси рішення про стягнення з відповідачки та поручителів за кредитним договором боргу у сумі 128523,12 дол. США, які складаються з боргу по погашенню кредитних коштів, сплаті відсотків, пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачкою борг сплачений не був, і враховуючи, що заборгованість відповідачки по погашенню кредитних коштів в сумі 128523,12 дол. США та відсотків в сумі 9639,79 дол. США за вищевказаним рішенням Приморського райсуду м. Одеси, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за даним позовом складає 49106,18 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку, зробленого позивачами у відповідності до діючого законодавства України, складає 391901,69 грн., в тому числі : заборгованість по сплаті відсотків 31769,10 дол. США, заборгованість по сплаті пені, розрахованої з 15.11.2010 р. по 08.11.2011 р. 17337,08 дол. США (а.с. 62-63).

Таким чином, судом було встановлено факт невиконання відповідачкою кредитних зобовязань, а тому у суду є всі законні підстави звернути стягнення на предмет іпотеки, з приводу чого, позивачем, у відповідності до ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», були надіслані на адресу відповідачки письмові вимоги про усунення порушень у неменше ніж тридцяти денний строк (а.с. 34-37).

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 16.01.2012 р., була призначена судова будівельна-технічна експертиза щодо визначення ринкової вартості предмету іпотеки, яка згідно висновку субєкта оціночної діяльності від 07.02.2012 р., складає 42750 дол. США, що еквівалентно 341568 грн. (а.с. 77,81-92).

На момент розгляду справи, доказів погашення відсотків та пені, відповідачкою суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідачки всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

На думку суду, позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку»та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору з іпотекодавцем ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку слід здійснити шляхом визнання на неї права власності за позивачем.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 79,85,88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита та судового збору у розмірі 2823 грн., які були підтверджені банком документально (а.с. 6,7,68).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,169,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533,549,625,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість за договором кредиту в сумі 49106,18 доларів США, судовий збір в розмірі 2823 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 25.06.2008 р. (реєстр. № 2397), посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 : на земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер : 5123783500:02:001:0304, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 25.06.2008 р. (реєстр. № 2395) і знаходиться в іпотеці АТ «Ерсте Банк»на підставі договору іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»(м. Київ, вул. Польова, 24-Д, код ЄДРПОУ34001693) права власності на дану земельну ділянку, вартістю 42750 дол. США, що еквівалентно 341568 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій