Постанова № 21742588, 28.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.Справа № 12-29/17-3506-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.02.2012р.:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність від 30.10.2011р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність від 22.08.2011р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 січня 2012 року

по справі № 12-29/17-3506-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенітар Партнерс»

до відповідача: Дочірнього підприємства «Управління механізації та транспорту» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

про стягнення 349412 грн.

та за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства «Управління механізації та транспорту» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенітар Партнерс»

про визнання договорів неукладеними

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.02.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2012р. по справі №12-29/17-3506-2011 (суддя Цісельський О.В.) частково задоволено позов ТОВ «Зенітар Партнерс» до ДП «Управління механізації та транспорту «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»про стягнення 349412 грн. : стягнуто з відповідача на користь позивача 226999,95 грн. основного боргу, 36092,99 грн. інфляційних, 12481,89 грн. 3% річних, 2755,75 грн. державного мита, 165,46 грн. витрати на ІТЗ судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Зенітар Партнерс»відмовлено, також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП «Управління механізації та транспорту «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»до ТОВ «Зенітар Партнерс»про визнання договорів неукладеними, з посиланням на те, що відповідачем за первісним позовом у повному обсязі не оплачено вартість поставленого ТОВ «Зенітар Партнерс»у період з 2008 року по 2009 рік товару дизельного палива, внаслідок чого заборгованість ДП «Управління механізації та транспорту «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»перед ТОВ «Зенітар Партнерс»становить 226999,95 грн., несвоєчасна оплата поставленого товару стала підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.11.2009р. по 01.09.2011р.. Щодо вимог зустрічного позову про визнання договорів неукладеними, то господарський суд послався на приписи Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з якими вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, та суди мають відмовляти у позові з такою вимогою.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ДП «Управління механізації та транспорту «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» з апеляційною скаргою, в якій відповідач за первісним позовом просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2012р. по справі №12-29/17-3506-2011 в частині стягнення 36092,99 грн. інфляційних втрат та 12481,89 грн. 3% річних, постановити нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом не було враховано вимог ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем за первісним позовом не було належними доказами доведено надсилання ТОВ «Зенітар Партнерс»на адресу відповідача за первісним позовом претензії від 22.10.2009р., у звязку з чим позивачем за первісним позовом було невірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Управління механізації та транспорту «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що в період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року ТОВ «Зенітар Партнерс»поставило ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»дизельне паливо на суму 2039823,74 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (арк. спр. 94-150 т. ІІ та арк. спр. 1-37 т. ІІІ).

В той же час, ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»оплатило ТОВ «Зенітар Партнерс»за поставлений товар 1812823,79 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Піреус банк МКБ»відділення №18 вих. №1/01-018 від 04.01.2012р. (арк. спр. 74-76 т. ІІ).

Наведене свідчить про існування заборгованості ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» перед ТОВ «Зенітар Партнерс»у розмірі 226999,95 грн., вартість товару, який було поставлено у період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року.

22.10.2009р. ТОВ «Зенітар Партнерс»направило на адресу ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»претензію (вих. №20/10-09 від 22.10.2009р.), в якій товариство просило оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 268530,16 грн..

Надсилання ТОВ «Зенітар Партнерс»претензії на адресу ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»підтверджується поштовою квитанцією №21 від 22.10.2009р. та описом вкладення у цінний лист від 22.10.2009р..

Між тим, ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»не оплатило у повному розмірі заборгованість перед ТОВ «Зенітар Партнерс», що стало підставою для звернення ТОВ «Зенітар Партнерс»до господарського суду Одеської області з позовом до ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»про стягнення 393061,88 грн., які включали у себе 226999,95 грн. основного боргу (суми за несплачений товар), 37130,42 грн. інфляційних втрат, 11244,72 грн. 3% річних, 12043,17 грн. пені та 105643,62 грн. відсотків.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до ТОВ «Зенітар Партнерс», в якій просило визнати договори поставки неукладеними.

13.01.2012р. ТОВ «Зенітар Партнерс»подало до господарського суду Одеської області заяву про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1021/2012), якою змінило підстави позову та зменшило суму позовних вимог до 349412 грн., що складаються з 226999,95 грн. основного боргу (суми за несплачений товар), 36092,99 грн. інфляційних, 12687,12 грн. 3% річних, 73631,94 грн. пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобовязані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч. 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та докази здійснення часткової оплати свідчать про те, що між сторонами існували правовіносини щодо поставки позивачем відповідачу дизельного палива та оплаті отриманого товару відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, в період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року ТОВ «Зенітар Партнерс»поставило ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»дизельне паливо на суму 2039823,74 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (арк. спр. 94-150 т. ІІ та арк. спр. 1-37 т. ІІІ).

В той же час, ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»оплатило ТОВ «Зенітар Партнерс»за поставлений товар 1812823,79 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Піреус банк МКБ»відділення №18 вих. №1/01-018 від 04.01.2012р. (арк. спр. 74-76 т. ІІ).

Крім того, факт здійснення поставок товару ТОВ «Зенітар Партнерс»та отримання товару ДП «Управління механізації та транспорту»підтверджується відображенням відповідачем отриманого товару у податкових деклараціях, так, листом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (ДПІ) №764/10/15-023 від 19.01.2012р., підтверджується, що усього за 2008-2009 роки між сторонами зобовязання склали 2039823,74 грн., та що згідно з результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «Зенітар Партнерс»та ДП «Управління механізації та транспорту»відсутні.

Як зазначив позивач у заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, ДП «Управління механізації та транспорту»не сплатило грошові кошти за товар, який отриманий відповідачем у лютому 2009 року на загальну суму 65675,67 грн., у квітні 2009 року на загальну суму 25920,75 грн., у червні 2009 року на загальну суму 11809,00 грн., у липні 2009 року на загальну суму 20873,33 грн., у серпні 2009 року на загальну суму 43800,00 грн., у вересні 2009 року на загальну суму 14460,00 грн., у жовтні 2009 року на загальну суму 44461,20 грн..

Таким чином, враховуючи неповну сплату ДП «Управління механізації та транспорту»за отриманий товар, за останнім утворилась заборгованість перед ТОВ «Зенітар Партнерс»в розмірі 226999,95 грн.

Наведене свідчить про існування заборгованості ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» перед ТОВ «Зенітар Партнерс»у розмірі 226999,95 грн., вартість товару, який було поставлено у період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року.

22.10.2009р. ТОВ «Зенітар Партнерс»направило на адресу ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»претензію (вих. №20/10-09 від 22.10.2009р.), в якій товариство просило оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 268530,16 грн..

Надсилання ТОВ «Зенітар Партнерс»претензії на адресу ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»підтверджується поштовою квитанцією №21 від 22.10.2009р. та описом вкладення у цінний лист від 22.10.2009р..

Між тим, ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»не оплатило у повному розмірі заборгованість перед ТОВ «Зенітар Партнерс».

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Зенітар Партнерс»про стягнення з ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд»заборгованості у сумі 226999,95 грн..

Також у заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог ТОВ «Зенітар Партнерс»просило господарський суд стягнути з ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд» інфляційні втрати у розмірі 36092,99 грн. та 3% річних в сумі 12687,12 грн., посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції за період з 22.10.2009р. по 01.09.2011р., наданий позивачем, господарським судом першої інстанції правомірно визнано необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та не правильно визначено дату виникнення обовязку відповідача оплатити товар.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, з наявного в матеріалах справи реєстру вихідної кореспонденції вбачається, що претензія з вимогою погасити заборгованість була направлена відповідачу 22.10.2009р., то датою початку нарахування 3% річних та індексу інфляції слід вважати 02.11.2009р. ( 22.10.2009р. дата відправлення претензії відповідачу + 2 дні термін поштового обігу (п.4.1.1 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007р. № 1149) + 7 днів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України), а не 22.10.2009р., як визначив позивач.

Апеляційним господарським судом досліджено розрахунки інфляційних втрати та 3% річних, які складені господарським судом першої інстанції , та встановлено, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже, господарським судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 12481,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 36092,99 грн..

Також у заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог ТОВ «Зенітар Партнерс»просило господарський суд стягнути з ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд»73631,94 грн. пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

За ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань можливе лише за згодою сторін, та якщо правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинено у письмовій формі.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що між сторонами по справі укладено у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобовязання у вигляді неустойки пені, та існувала домовленість щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Зенітар Партнерс»про стягнення з ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд» про стягнення пені у розмірі 73631,94 грн..

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд» подало зустрічну позовну заяву до ТОВ «Зенітар Партнерс»про визнання договорів неукладеними.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В той же час, ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

До вищеперелічених способів захисту порушеного права не входить обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту визнання договору неукладеним.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП «Управління механізації та транспорту»ВАТ ТБ «Одестрансбуд»до ТОВ «Зенітар Партнерс»про визнання договорів неукладеними у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2012р. по справі №12-29/17-3506-2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2012р. по справі №12-29/17-3506-2011 зобовязано скаржника - ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»надати до суду докази оплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(доплатити), оскільки скаржником при подачі апеляційної скарги було сплачено лише 485,75 грн., що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Між тим, ДП «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» вимоги ухвали не виконало, у звязку з чим апеляційний господарський суд вважає за належне стягнути до Державного бюджету України з відповідача судовий збір у розмірі 319 грн., який не було сплачено під час подання апеляційної скарги та на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2012р. по справі №12-29/17-3506-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Стягнути з Дочірнього підприємства «Управління механізації та транспорту»відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (65031, м. Одеса, вул. Пестеля, 6, код 04776080) до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 319 (триста девятнадцять) грн..

Зобовязати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02.03.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.