Постанова № 21742504, 01.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2012 р. справа №24/320

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Стойка О.В.

при секретарі Бліновій О.О.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. № 30-12/125-Д від 30.12.11 р.

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. № 1/2042 від 30.12.11 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від04.01.2012 р.

у справі№ 24/320 (суддя Величко Н.В.)

за позовомДержавного підприємства “Вугілля України”, м. Київ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області

простягнення 226494 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Державне підприємство “Вугілля України”, м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області про стягнення 226494 грн. 43 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.01.12 р. позовні вимоги Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 224135 грн. 08 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 04.01.12 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 24/320 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.07 року між Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції № 5-07/2-ЕН, згідно умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору; вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDР назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 р. за реквізитами Покупця, вказаних у додатках до договору; Постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 “Особливі відмітки” залізничних накладних відмітку: “у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ “(назва енергогенеруючої компанії)” згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___ р.”, а також назву та місце знаходження постачальника; приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 та від 25.04.66 р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДЕСТ 1137 - 64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України; прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору; приймання партії вугілля за якістю покупцем здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача; якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач або покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобовязаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача; вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець; Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

У відповідності до Специфікації на липень 2007 року до договору № 5-07/2-ЕН від 01.06.07р. сторони встановили обєм поставки всього 233,3 тон/міс, вугілля марки Гр 0-200, якісні характеристики вугілля та зазначили підприємства без визначення їх статусу: ЦЗФ “Добропільська” шахти Добропільська, ЦЗФ “Октябрьська” шахти Алмазна; ЦЗФ “Октябрьська” шахти Білозерська, ЦЗФ “Октябрьська” шахти Білицька; ЦЗФ “Октябрьська” шахти Новодонецька.

Також 10.07.07р. позивач та постачальник (ДП “Добропіллявугілля”) підписали додаток №07/07-2-ЕН до договору № 5-07/2-ЕН від 01.06.07р., згідно умов якого постачальник зобовязався передати, а покупець - прийняти у липні 2007р. вугілля марки ГСШ 0-13 обсягом 2547 тон на суму у розмірі 1064696 грн. 94 коп. з ПДВ.

При зверненні до господарського суду позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що на виконання умов Договору, у липні 2007 р., нібито саме відповідач відвантажив вагони з вугіллям марки ГСШ клас (0-13) за залізничними накладними, а саме: вагони №№ 65310609, 67866533, 67861831, 64725377, 66629882, 66375056, 67155440, 63442362, 67851519 (що підтверджено залізничною накладною № 49770134), вагони №№ 67919357, 66592015, 65094013, 67655878, 66687963, 65384646 (що підтверджено залізничною накладною № 49770135), вагони №№ 68149467, 67843656, 68749167, 66696816 (що підтверджено залізничною накладною № 49770139), 66114018, 67913574, 65692071, 65381170, 66932369, 67880187 (що підтверджено залізничною накладною № 49770140), вагони №№ 67844738, 67844183, 65491664, 65238214, 67144642, 66375452, 67163618, 67568287, 66239807 (що підтверджено залізничною накладною № 49770141), вагони №№ 66779653, 65480519, 67377663, 66593864, 66038886, 66488362, 65287559, 65377046, 60662251, 63886345 (що підтверджено залізничною накладною № 49770142).

Також позивач зазначав, що вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Під час приймання вугілля на Бурштинській ТЕС, нібито була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору. Так, показник зольності вказаного вугілля знаходився в діапазоні 41,3% - 57,9% проти 25,0% гранично допустимого вмісту золи, що нібито підтверджено Актами приймання вугілля від 12.07.07 р. №№ 4920, 4921, 4922.

Через перевищення встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто вантажовідправнику, що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№ 36087101, 36087102, 36087103 виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Позивач вважає, що поставкою вугілля неналежної якості вантажоотримувачу було завдано збитки на суму у розмірі 224135 грн. 08 коп., зокрема сплатою за користування вагонами за час простою вагонів в сумі 6399 грн. 96 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджено відомістю плати за користування вагонами № 1489/1368 від 12.07.07 р. та № 1497/1376 від 13.07.07 р. та переліками ТехПД № 42 від 12.07.07 р. та № 27 від 15.07.07 р.; платою за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 862 грн. 73 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджено накопичувальними картками для додаткових зборів № 12.07 0395 від 12.07.07 р. та 13.07.0397 від 13.07.07 р. та переліками ТехПД № 42 від 12.07.07 р. та № 27 від 15.07.07 р.; провізною платою від станції «Бурштин»до станції «Родинська»в сумі 216874 грн. 40 коп. з ПДВ, що підтверджено квитанціями про приймання вантажу № 36087101, № 36087102 від 12.07.07 р. та № 36087103 від 13.07.07 р. та переліками ТехПД № 42 від 12.07.07 р. та № 27 від 15.07.07 р.;

Зазначену суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 52/10 від 03.09.08р. було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ “Західенерго” за договором поставки № 9-02/1-П від 01.02.07 р., яку позивачем було погашено в добровільному порядку, що підтверджено платіжними дорученнями від 30.04.09 р. №№ 15883, 15884, 15885 на загальну суму 226494 грн. 43 коп.

Як стверджує позивач, у зв»язку з поставкою неякісного вугілля ДП «Вугілля України»зазнало збитків, враховуючи плату за переадресування вагонів, плату за користування вагонами, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення на загальну суму у розмірі 226494 грн. 43 коп. з ПДВ.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 226494 грн. 43 коп. з ПДВ.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобовязана довести факт порушення господарського зобовязання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий звязок між правопорушенням та збитками.

Як вбачається з рішення господарського суду м. Києва у справі № 52/10 від 03.09.08р., Державне підприємство „Добропіллявугілля” було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, але даним рішенням не було встановлено будь-яких фактів неналежного виконання третьою особою договірних зобов»язань, оскільки за договором поставки № 9-02/1-П від 01.02.07 р., що був предметом дослідження по вищезазначеній справі, ДП „Добропіллявугілля” не є стороною, і суд не встановив зв»язку між спричиненням збитків і діями третьої особи, у зв»язку з чим у судової колегії відсутні підстави для стягнення з відповідача по даній справі збитків в порядку регресу.

У відповідності до п. 4.5 договору, постачальник зобов»язаний поставити вугілля на умовах договору з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, що постачається.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, зокрема, відсутній акт прийняття продукції відповідно до вимог Інструкції П-7. Акти про приймання вугілля, надані позивачем, не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 Договору, що укладений сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області, у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Родинська Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Бурштин Львівської залізниці прослідували без наявності сертифікату якості вугілля, в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 224135 грн. 08 коп., які спричинені позивачу саме з вини відповідача. Стягнення з відповідача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір за умовами іншого договору поставки.

Судова колегія встановила, що судом першої інстанції прийнято рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту прийняття-передачі цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.2.9.1 договору); акту звіряння цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.4.11 договору). До того ж, пунктом 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості вугілля не приймаються.

Згідно п. 5.3.1 договору, сторони домовились, що постачальник на повідомлення та за вимогою покупця або вантажоотримувача зобов»язаний телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтвердження ВАТ ЦЗФ «Октябрська»згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Пунктом 5.5 договору сторони домовились, що вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує покупець, тобто умовами договору сторони не передбачили обов»язку відповідача по даній справі відшкодовувати позивачу транспортні витраті, про стягнення яких останній звернувся до суду із позовом.

Також судова колегія вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача про стягнення збитків, які визначені ним в позовній заяві, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 52/10, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів.

Таким чином, позивачем не доведено судовій колегії всі складові факту понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, і підстави для задоволення регресних вимог позивача і застосування норм ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку відсутні, а судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про наявність преюдиційних фактів поставки неякісного вугілля у цій справі, оскільки в рішенні господарського суду м. Києва відсутні факти, що мають такий характер відносно саме відповідача, який не є вантажовідправником за залізничними накладними, а транспортні витрати при поверненні продукції були понесені Бурштинською ТЕС з вини вантажовідправника - ВАТ ЦЗФ «Октябрська», що не є відповідачем у справі. Крім того, суд першої інстанції в порушення норм ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у своєму рішенні встановив обставини, що не відповідають матеріалам справи. Зокрема, суд визначив саме відповідача як вантажовідправника спірної вугільної продукції, що спростовуються наявними доказами по справі (арк. справи 138 абз. 3). А відшкодування збитків за договором, що визначений підставою позову, можливе тільки при умові дотримання позивачем своїх договірних зобов»язань в частині оформлення прийомки неякісного вугілля та доведення такого факту належними засобами доказування за нормами Інструкції П-7.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 2359 грн. 35 коп. висновок суду першої інстанції є вірним, оскільки стягнута з позивача сума судових витрат за іншим рішення суду за своєю правовою природою не є збитками, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2012 року у справі № 24/320 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2012 року у справі № 24/320 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2012 року у справі № 24/320 скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області збитків у розмірі 224135 грн. 08 коп.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ЗКПО 32709929 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1 «А», ЗКПО 37014600 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2241 грн. 35 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2012 року у справі № 24/320 залишити без змін.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

СуддіК.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 - ДАГС;

5 ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.