Рішення № 21742374, 23.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12 Справа№ 5015/6248/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Транс”, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрі меблі”, м. Львів

третя особа на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Пустомити

про стягнення 17276грн. 60коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: Равлюк Т.І.

від третьої особи: ОСОБА_3

Представникам відповідача та третьої особи, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Захід-Транс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрі меблі” про стягнення 14326грн. 88коп. основного боргу, 379грн. 50коп. пені, 78грн. 25коп. 3% річних, 97 грн. 97коп. інфляційних втрат та 2394грн. 00коп. штрафних санкцій. Як третю особу на стороні відповідача позивачем залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 27.10.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.11.2011р. З метою надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду від 27.10.2011р. про порушення провадження у справі, ухвалою суду від 16.11.2011р. розгляд справи відкладено на 14.12.2011р.

За клопотанням представника відповідача від 14.12.2011р. (зареєстроване канцелярією суду 14.12.2011р. за №29761/11) про відкладення розгляду справи та продовження терміну розгляду спору, ухвалою суду від 14.12.2011р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 23.01.2012р.

Представник позивача в судове засідання 23.01.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, однак письмового відзиву по суті позовних вимог суду не надав.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача з підстав, викладених в поясненні (зареєстроване канцелярією суду 16.11.2011р. за вхідн. №26775/11), просить задоволити позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, суд встановив наступне:

29.04.2010р. між ТзОВ “Захід-Транс” (перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для подальшого перевезення вантажу ТзОВ “Добрі Меблі” (вантажовідправники) було укладено договір на перевезення вантажу та заявка на транспорт №2904-10., предметом якого є доставка вантажу відповідачів автомобільним транспортом ТзОВ “Захід-Транс” до пункту розвантаження за адресою ТзОВ “Дельта-М” (одержувач).

Транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно із ст. 4 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що вказане міжнародне вантажоперевезення здійснено ТзОВ “Захід-Транс”.

06.05.2010р. митним постом МАПП Троеборное Брянської митниці порушено справу №10102000-1067/2010 до ТзОВ “Захід Транс” про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 16.1 КоАП РФ, за фактом незаконного перевезення рекламних буклетів фірми ТзОВ “Добрі Меблі”. Листом № 77 від 06.05.2010р. до начальника митного поста МАПП Троебортное Брянської митниці відповідач (вантажовідправник) визнав свою вину, щодо адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 16.1 КоАП РФ, за фактом незаконного перевезення рекламних буклетів.

03.05.2011р. Брянська митниця звернулася до ТзОВ “Захід-Транс” з вимогою про сплату штрафу в розмірі 50000 російських рублів

Гарантійним листом від 04.05.2011р. № 46, адресованому ТзОВ “Захід-транс”, ТзОВ “Добрі меблі” визнало себе винним за постановою у справі №10102000-1067/2010 від 21.07.2010р. в розмірі 50000 російських рублів та зобов”язався погасити дану суму не пізніше 07.05.2011р.

Однак, у зазначений строк відповідач суми штрафу не сплатив.

16.05.2011р. позивач частково сплатив штраф в розмірі 35000 російських рублів та комісію за проведення операції в розмірі 435,50 російських рублів, а 21.05.2011р. решту суми штрафу в розмірі 15000 російських рублів та комісію за проведення операції в розмірі 187,50 російських рублів ( відповідні докази долучено до матеріалів справи).

Загальна сума штрафу та комісії, сплачена позивачем, становила 50625 російських рублів, що згідно курсу НБУ на день подання позовної заяви 2грн. 83коп. за 10 рублів, складає 14326грн. 88коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України)

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, малі право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ( ч.2,3 п.1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 379грн. 50коп. за період з 21.05.2011р. по 26.07.2011р. нараховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором ( ч.4 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки між сторонами не існувало письмово укладеного договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання грошового зобов”язання, в частині стягнення пені в розмірі 379грн. 50коп. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач також просить суд стягнути з відповідача 78грн. 25коп. 3% річних та 97грн. 97коп. інфляційних втрат за період прострочки. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню, оскільки між позивачем і відповідачем не існувало грошових зобов”язань.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції (за простій) в розмірі складає 300 доларів США що згідно курсу НБУ на день подання позовної заяви складає 7,98 грн. за один долар США, становить 2394грн. 00коп. В обгрунтування вказаної вимоги позивач покликається на те, що відповідно до умов договору та п.13 заявки (яка є невід”ємною частиною договору), зазначені штрафні санкції за понаднормовий простій 100 доларів США, за добу простою на території іншої держави, з дня поставки машини фірми ТзОВ “Захід-Транс” в зону митного контролю, тобто з 04.05.2010р. до дня порушення справи про адміністративне правопорушення за фактом незаконного перевезення рекламних буклетів відповідача - 06.05.2010р.

Однак, розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні оскільки ні договором № 2904-10 на транспортно-експедиційні послуги, ні п.13 заявки не передбачено відшкодування штрафних санкцій за простій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в частині стягнення 14326грн. 88коп. основного боргу. В частині стягнення 379грн. 50коп. пені, 78грн. 25коп. 3% річних, 97 грн. 97коп. інфляційних втрат та 2394грн. 00коп. штрафних санкцій відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 547, 625 ЦК України, ст.ст.224, 225, 226, 230, 231 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрі меблі”, м.Львів, вул.Городоцька, 357 (ідентифікаційний код 32970693) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Транс”, м.Чернівці, вул.Ентузіастів, 7/168 (ідентифікаційний код 320270594) 14326грн. 88коп. основного боргу, 143грн. 26коп. витрат по сплаті державного мита та 195грн. 70коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 379грн. 50коп. пені, 78грн. 25коп. 3% річних, 97 грн. 97коп. інфляційних втрат та 2394грн. 00коп. штрафних санкцій відмовити.

Суддя Гоменюк З.П.