Рішення № 21742336, 01.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа № 5015/388/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Львівський дистрибютор», м. Львів,

до відповідача: Підприємства «Санаторій «Східницькі Карпати»Громадської організації інвалідів «Прометей», Львівська область,м. Борислав, смт. Східниця,

про: стягнення 16 042 грн. 18 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Львівський дистрибютор»до Підприємства «Санаторій «Східницькі карпати»Громадської організації інвалідів «Прометей»про стягнення 12 340 грн. 14 коп. заборгованості за договором, 3702 грн. 04 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.02.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач 06.02.2012 року рекомендованою поштою № 79000 3094844 7; відповідач 08.02.2012 року рекомендованою поштою № 82391 0007364 3 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Судове засідання 16.02.2012 року відкладено на 01.03.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 01.03.2012 року зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві..

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Приватне підприємство «Львівський дистрибютор»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30162780, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, пл. Маланюка, буд. 3, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 460431 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ від 15.02.2012 року № 20-09/234 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Підприємство «Санаторій «Східницькі Карпати»Громадської організації інвалідів «Прометей»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32218562, знаходиться за адресою: 82391, м. Борислав, смт. Східниця, вул. Зарічна, буд. 9, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №792835 та Довідкою Державної податкової адміністрації України від 14.02.2008 року серії НБ № 028850 про реєстрацію платника податку на додану вартість (докази в матеріалах справи).

10.05.2011 року між Приватним підприємством «Львівський дистрибютор»(надалі позивач, продавець) та Підприємством «Санаторій «Східницькі Карпати»Громадської організації інвалідів «Прометей»(надалі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 08-458 (надалі - договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 10.05.2011 року № 08-458 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує продукти харчування (надалі - товар)на умовах, визначених у договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно пункту 1.4. договору загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Розділом 2 договору визначено ціну і загальну вартість договору.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору ціни на товар встановлюються продавцем в прайс-листі, який не є додатком до договору, формуються в національній валюті України та визначаються в накладних.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача товару, поставленого на підставі договору.

Розділом 4 договору передбачено терміни та умови поставки товару.

Так згідно пунктів 4.1.-4.4. договору доставка товару покупцеві проводиться окремими партіями протягом строку дії договору на підставі замовлень покупця протягом узгодженого сторонами строку силами засобами та за рахунок продавця у місце, визначене покупцем в межах смт. Східниця, вул. Шевченка, буд. 56. Датою передачі товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупровідному документі).

Розділом 5 договору визначено порядок розрахунків.

Так, пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець повинен розрахуватись за товар протягом семи календарних днів з моменту прийому-передачі товару.

Відповідно до пункту 5.2. договору моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків затовар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця.

Розділом 6 договору встановлено порядок прийому-передачі товару.

Так, згідно пункту 6.1. договору прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України та оформляється шляхом підписання накладних.

Відповідно до пункту 6.2. договору доказом прийняття товару покупцем є наявність у накладній його печатки, або штампу, або підпису когось із когось із його працівників.

Згідно пункту 6.3. договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент прийому-передачі товару (з урахуванням положень пункту 6.1. договору).

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, згідно пункту 7.1. договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до пункту 7.4. договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більш ніж на тридцять календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобовязаний сплатити на користь продавця, крім установленої пунктом 7.1. договору пені, штраф за ухилення від оплати товару в розмірі тридцяти відсотків від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Розділом 8 договору встановлено порядок вирішення спорів між сторонами.

Так, згідно пункту 8.1. договору усі спори, що виникають внаслідок чи у звязку із договором, вирішуються сторонами відповідно до чинного законодавства України в господарському суді, рішення якого є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до пункту 10.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, він вважається кожен раз продовженим на такий самий строк та на таких самих умовах. Договір може бути достроково розірваний за згодою сторін або за вимогою однієї із сторін. В такому разі сторона, яка вимагає розірвання договору, повинна попередити іншу сторону за чотирнадцять календарних днів до розірвання договору.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, в період з 03.06.2011 року по 30.09.2011 року передав, а відповідач отримав товар на суму 12 340 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та завіреним мокрими печатками юридичних осіб сторін договору видатковими накладними від 03.06.2011 року № ЛД-0000052, від 17.06.2011 року № ЛД-0000383, від 15.07.2011 року № ЛД-0000994, від 15.07.2011 року № ЛД-0001027, від 15.07.2011 року № ЛД-0001043, від 22.07.2011 року №ЛД-0001207, від 22.07.2011 року №ЛД-0001208, від 05.08.2011 року №ЛД-0001541, від 05.08.2011 року №ЛД-0001542, від 12.08.2011 року №ЛД-0001717, від 18.08.2011 року № ЛД-0001873, від 18.08.2011 року № 0001875, від 26.08.2011 року № ЛД-0002048, від 09.09.2011 року №ЛД-0002439, від 09.09.2011 року № ЛД-0002442, від 24.09.2011 року №ЛД-0002851 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 12 340 грн. 14 коп. (докази в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору купівлі-продажу від 10.05.2011 року № 04-458.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 702 грн. 04 коп. штрафу, який нарахований у відповідності до пункту 7.4. договору (розрахунок суми штрафу в матеріалах справи).

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44, 49, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Підприємства «Санаторій «Східницькі Карпати»Громадської організації інвалідів «Прометей»(82391, м. Борислав, смт. Східниця, вул. Зарічна, буд. 9; код ЄДРПОУ 32218562) на користь стягувача: Приватне підприємство «Львівський дистрибютор»(79000, Львівська область, м. Львів, пл. Маланюка, буд. 3; код ЄДРПОУ 30162780) 12 340 грн. 14 коп. суми основної заборгованості, 3 702 грн. 04 коп. штрафу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

01.03.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.