Рішення № 21742147, 28.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.12 р. Справа № 35/195

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд», м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра», м.Донецьк

за участю третьої особи 1, яка не заявляє вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс-2007», м.Дзержинськ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Донецького національного університету економіки і торгівлі ім.М. Туган-Барановського, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 237237,60грн., 3% річних у розмірі 4161,38грн., інфляційних втрат у розмірі 30366грн.41коп., пені у розмірі 26368,38грн., витрат на послуги адвоката у розмірі 30165,00коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 22.11.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю №02/02 від 02.02.2012р.,

від третьої особи1: не зявився,

від третьої особи2: не зявився,

експерт Доброхотов А.В.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра», м.Донецьк за участю третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс-2007», м.Дзержинськ та Донецького національного університету економіки і торгівлі ім.М. Туган-Барановського, м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 301649,02грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2008р. суд задовольнив позовні вимоги повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2008р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2009р. касаційну скаргу задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2008р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Донецької області, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами не було надано належної правової оцінки тому, що звертаючись 24.09.2008р. до суду з позовною заявою, як на підставу своїх вимог, позивач посилався на акт № 2 від 31.01.2008р., підписаний в односторонньому порядку (у графі «прийняв замовник» підпис та печатка відсутні) на суму 237237,60грн., яку і просив стягнути з відповідача. В подальшому 21.11.2008р. надав до суду акт №2 від 31.01.2008р., підписаний та скріплений печатками обох сторін та як стверджував позивач, завірений підписом представника генерального замовника Дон НУЕіТ ім.М. Туган-Барановського, але на суму 249522,00грн. За таких обставин, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами попередніх інстанцій не було зясовано чому цей акт було подано лише в листопаді 2008р. та на іншу суму. Крім того, залишилось поза увагою суддів та не зясовано, зважаючи на пояснення відповідача, ким, коли і за яких обставин підписано акт№2 від 31.01.2008р., чому виконані позивачем роботи були прийняті ДонНУЕіТ ім.М. Туган-Барановського, який не перебував у договірно-правових відносинах з ТОВ «Уником-Буд».

Ухвалою від 26.08.2009р. господарський суд прийняв справу до провадження та залучив до участі у справі Донецький національний університет економіки і торгівлі ім.М. Туган-Барановського (83050, м.Донецьк, вул. Щорса, 31) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на підставі договору підряду №16/07 від 01.11.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд» були виконані загальнобудівельні та оздоблювальні роботи в будівлі прибудови до учбового корпусу №3 Донецького національного університету економіки і торгівлі ім.М. Туган-Барановського, відповідач в свою чергу повинен був прийняти та оплатити їх. Всього за договором позивачем були виконані роботи на загальну суму 614502,60грн., про що відповідачу були направлені акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007р. на загальну суму 377265,00грн., який був підписаний відповідачем та оплачений та акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008р. на суму 237237,60грн., підписаний позивачем та відповідачем 31.01.2008р. та завірений представником генерального замовника, який свідчить про фактичне виконання спірних підрядних робіт та є підставою для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач проти заявленого позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що платіжним дорученням від 31.10.2007р. на суму 377265,00грн. відповідач проавансував позивачу вартість будівельних та витратних матеріалів початкового етапу робіт, а також вартість самих робіт даного етапу. Авансування будівельних матеріалів для завершального етапу робіт не було здійснено, у звязку з чим будівельні роботи позивач не відновляв та не здійснював. Зазначив, що акт №2 на суму 249000,00грн. не може свідчити про здачу робіт, оскільки підпис відповідача значиться в графі «здав», а не «прийняв», коли він є по відношенню до позивача замовником, та його підпис повинен міститись у графі «прийняв». Крім того, пояснив, що в бухгалтерському та податковому обліку підприємства акт виконаних робіт №2 від 31.01.2008р. не враховувався, оскільки роботи вказані в даному акті фактично були виконані ТОВ «Автостройсервіс-2007».

Третя особа-1 надала суду пояснення, за якими вказує на те, що після виконання будівельних та оздоблювальних робіт з прибудови учбового корпусу №3 ДонНУЕіТ ім.М. Туган-Барановського за замовленням ТОВ «Ультра» та підписанню документів про приймання виконаних робіт на підставі акту №1 приймання виконаних підрядних робіт від 01.10.2008р. між ТОВ «Автостройсервіс-2007» та ТОВ «Ультра» у бухгалтерському обліку ТОВ «Автостройсервіс-2007» були виконані наступні записи: ДТ 36.1 Кт 70.3 238690,80грн. відображена заборгованість ТОВ «Ультра» перед ТОВ «Автостройсервіс-2007» за виконані роботи; ДТ 70.3 Кт 64.1.5 39781,80грн. нараховано ПДВ; Дт 70.3 Кт 79.1 198909,00грн. прибуток віднесений на фінансові результати.

Ухвалою від 14.12.2009р. господарським судом Донецької області була призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження у справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. у звязку із обранням судді Мартюхіної Н.О. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №35/195 передано на автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею у справі обрано суддю Сич Ю.В.

Ухвалою від 16.01.2012р. господарський суд поновив провадження у справі №35/195 та призначив останню до розгляду.

Також в матеріалах справи наявні письмові пояснення представника третьої особи-2 головного інженера ДонНУЕіТ ОСОБА_3., за якими останній пояснює наступне:

1) будівельні роботи на обєкті (прибудова до учбового корпусу №3 Донецького національного університету економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського), розташованого за адресою: м.Донецьк, пр-т Театральний, 28 (далі обєкт), які виконувались згідно договору підряду б/н від 04.05.2004р. (між ТОВ «Ультра» та ДонНУЕіТ) та були відображені в акті №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року на суму 236761,20грн. безпосередньо виконувались силами підприємства ТОВ «Уником-Буд» в період з листопада 2007 року по січень 2008р., тобто для виконання робіт підприємства ТОВ «Ультра», як підрядник за договором, залучило на обєкт в якості субпідрядника ТОВ «Уником-Буд», дані роботи (виконані у січні 2008 року) були прийняті Університетом та відображені у вищевказаному акті №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року до договору підряду б/н від 04.05.2004р.;

2) про те, що роботи на обєкті виконувались саме силами підприємства ТОВ «Уником-Буд» зазначеній особі відомо, оскільки останній, виконуючи свої посадові обовязки головного інженера, курирував виконання робіт на даному обєкті (проводив пленарні засідання, обговорював технічні питання, видавав та узгоджував технічні завдання, приймав роботу) та безпосередньо контактував з посадовими особами підприємства ТОВ «Уником-Буд»: директором Кузнєцовим Олександром Володимировичем, начальником ПТО Бутіним Андрієм Павловичем, начальником металоцеху Єлетіним Віктором Дмитровичем та інш.;

3) за усним узгодженням трьох сторін виконання на обєкті робіт курирувалось не тільки підприємством ТОВ «Ультра», а і Університетом (включаючи роботи, які виконувались субпідрядником ТОВ «Уником-Буд»). Саме тому акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року на суму 249522,00грн. за договором між ТОВ «Ультра» та ТОВ «Уником-Буд» був перевірений на предмет правильності відображення в акті фізичних обсягів виконаних робіт правильності застосування розцінок та завізований після перевірки колишнім інженером 1 категорії ЕТО ПолєнковимВ.Г. з деякими зауваженнями;

4) про виконання на обєкті робіт, зазначених в акті №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р. до договору підряду б/н від 04.05.2004р. на суму 236761,20грн. підприємством ТОВ «Автостройсервіс-2007» або іншим підприємством, окрім ТОВ «Уником-Буд» представнику третьої особи-2 нічого не відомо.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін, третіх осіб та експерта було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, третіх осіб та експерта, суд встановив:

01.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ультра» (замовник) укладено договір підряду №16/07 (далі Договір), за умовами якого підрядник зобовязується за завданням замовника виконати загальнобудівельні та оздоблювальні роботи в будівлі прибудови до учбового корпусу №3 ДонНУЕіТ, розташованому по пр.Театральному, 28, у Ворошиловському районі м.Донецька, далі за текстом «обєкт», а замовник зобовязується надати підряднику будівельний майданчик, передати в повному обсязі документацію, необхідну для виконання робіт, прийняти кінцеві роботи та оплатити їх (п.1.1. Договору).

За п.8.1. Договору замовник здійснює прийомку робіт за фактом виконаних робіт. Підрядник надає замовнику два примірники акту приймання виконаних підрядних робіт. Протягом трьох днів замовник зобовязаний підписати надані акти приймання виконаних підрядних робіт або в той же строк направити підряднику акт з переліком необхідних доробок. У випадку невиконання або прострочення виконання цього зобовязання замовником роботи вважаються прийнятими.

Відповідно до п.10.1. Договору розрахунок за фактично виконані роботи замовник зобовязаний здійснити протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься належним чином підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками акт виконаних робіт за грудень №1 від 28.12.2007р. Також в матеріалах справи наявний акт приймання виконаних підрядних робіт №2 від 31.01.2008р., який підписаний в односторонньому порядку підрядником, з останньої сторінки якого вбачається, що замовник відмовився підписувати вказаний документ.

До матеріалів справи долучено листи, надіслані позивачем на адресу відповідача №136 від 20.08.2008р. та №139 від 26.08.2008р., в яких позивач повторно повідомляє відповідача про закінчення підрядних робіт до 31.012.008р. та просить відповідача прийняти виконані роботи та підписати акт №2 від 31.01.2008р. виконаних підрядних робіт за січень 2008р. та здійснити з позивачем повний розрахунок. Крім того, в матеріалах справи міститься акт прийомки виконаних підрядних робіт №2 за січень 2008р. від 31.01.2008р., підписаний обома сторонами по Договору та завірений відповідними печатками. Акт складено у відповідності до типової форми №КБ-2В з визначенням підрядника, замовника, адреси обєкту, номеру та дати Договору, на підставі якого виконувались роботи та періоду, на протязі якого вони фактично виконані.

Доказів у спростування того факту, що зазначений акт №2 за січень 2008р. підписаний уповноваженою особою відповідача, останнім суду не представлено.

Посилання відповідача на те, що підрядні роботи, визначені в акті №2 за січень 2008р. виконувались ТОВ «Автостройсервіс-2007» є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до висновку судової економічної експертизи №2084/24/6381/25 від 29.11.2011р., наданого експертом на підставі дослідження первинних бухгалтерських та податкових документів, облікових регістрів ТОВ «Уником-Буд», значиться: 1) виконання підрядних робіт для ТОВ «Ультра» в спірному періоді за січень 2008р. на загальну суму 237237,60грн.; 2) виконання підрядних робіт для ТОВ «Ультра» за актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008р. Також відповідно до вищевказаного висновку в результаті проведених досліджень наданих на дослідження документів, експертом документально-обґрунтовано підтверджується сума заборгованості у розмірі 237237,60грн., яка заявлена ТОВ «Уником-Буд» до стягнення з ТОВ «Ультра» за актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008р.

07.02.2012р. від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що експертиза проведена лише на основі документів позивача, тому висновки експерта носять односторонній характер та суперечать іншим матеріалам справи та викликають сумніви у їх правильності, у звязку із чим, відповідач вважає за необхідне викликати в судове засідання експерта Доброхотова А.В.

Ухвалою від 07.02.2012р. господарський суд Донецької області в порядку ст. 31 Господарського процесуального кодексу України викликав в судове засідання експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Доброхотова А.В. для надання пояснень щодо висновку судово-економічної експертизи №2084/24/6381/25 від 25.11.2011р.

В судовому засіданні 28.02.2012р. експерт Доброхотов А.В. надав усні пояснення, за якими підтвердив повноту, обґрунтованість та правильність висновку судово-економічної експертизи №2084/24/6381/25 від 25.11.2011р.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що акт приймання виконаних підрядних робіт №2 за січень 2008р. є належним доказом виконання підрядних робіт саме позивачем по справі.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та підпадає під регулювання статей 875-886 Цивільного кодексу України.

За частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Частина 2 зазначеної вище статті передбачає, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що в акті приймання виконаних робіт за січень 2008р. сторони позначили дату підписання 31.01.2008р., кінцевий термін оплати виконаних робіт припадає на 14.02.2008р.

Доказів повної оплати виконаних робіт та в обумовлений Договором строк матеріали справи не містять. Внаслідок несвоєчасної оплати виконаних робіт з боку відповідача за січень 2008р. виник борг в розмірі 237237,60грн.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 237237,60грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4161,38грн., інфляційні втрати у розмірі 30366,41грн., пеню у розмірі 26368,38грн.

Відповідно до п. 11.2. Договору у випадку прострочення платежу за цим договором, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.02.2008р. по 14.08.2008р., господарський суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є вірним, відповідно до чого позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 26368,38грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 15.02.2008р. по 08.10.2008р., судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним, відповідно позовні вимоги щодо стягнення 3%річних у розмірі 4161,38грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2008р. по вересень 2008р. у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, господарський суд дійшов висновку, що позивачем допущено помилку в частині визначення суми зазначеного нарахування. Здійснивши розрахунок за вказаний вище період самостійно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 30321,48грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 30165,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Відповідно до наданих позивачем квитанцій до прибуткового касового ордеру №57, 59, 60 розмір оплати адвокатських послуг відповідно до договору №0922-А-08 від 22.09.2008р. становить 25000,00грн.

За таких обставин, суд вважає, що зазначені витрати є обґрунтованими у розмірі 25000,00грн. та такими, що підлягають покладенню на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач відповідно до позовної заяви просив вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 875 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 237237,60грн., 3% річних у розмірі 4161,38грн., інфляційних втрат у розмірі 30366грн.41коп., пені у розмірі 26368,38грн., витрат на послуги адвоката у розмірі 30165,00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра» (83022, м.Донецьк, вул.Вуглегірська, будинок побуту, ідентифікаційний код 31322758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд» (83023, м.Донецьк, вул.Сєченова, 31, ідентифікаційний код 34777346) заборгованість у сумі 237237,60грн., 3% річних у розмірі 4161,38грн., інфляційні втрати у розмірі 30321грн.48коп., пеню у розмірі 26368,38грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 25000,00коп., державне мито у розмірі 2980,89грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 116,61грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 28.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2012р.

Суддя Сич Ю.В.