Рішення № 21742020, 27.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.12р.Справа № 37/5005/17693/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трєаж",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 40 303 грн. 59 коп.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Задорожна К.С.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, дов. б/н від 06.02.12р.

ОСОБА_2., директор, паспорт серії НОМЕР_1

Від відповідача представник не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трєаж" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 40 303 грн. 59 коп., з яких:

- 36 541 грн. 70 коп. заборгованість з оплати вартості продукції, поставленої ТОВ "Трєаж" на адресу ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" станом на 08.12.2011р.;

- 743 грн. 18 коп. загальну суму трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку із простроченням ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" виконання грошового зобов'язання з оплати вартості продукції, поставленої ТОВ "Трєаж" на адресу ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд", станом на 21.12.2011р.;

- 3018 грн. 71 коп. загальну суму пені, нарахованої у зв'язку із простроченням ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" виконання грошового зобов'язання з оплати вартості продукції, поставленої ТОВ "Трєаж" на адресу ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд", станом на 31.12.11р. та судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем грошових зобовязань за договором поставки № 17 від 04.01.2010р.

Відповідач відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про час та місце слухання справи повідомлений за адресою, за якою він зареєстрований за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з цим справа розглядається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.02.12р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трєаж" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (Покупець) укладений договір поставки № 17 від 04.01.2010р., відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю харчову сировину: ароматизатори харчові, барвники та ін. інгредієнти (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами даного Договору. Поставка Товару по даному Договору може здійснюватись частинами (партіями) за згодою сторін.

Загальна кількість, ціна та загальна вартість Товару, підлягаючого поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, а також графік поставки визначаються сторонами в Специфікації, яка є невідємною частиною цього договору (ч. 1. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно Інкотермс-2000) (ч. 2 Договору).

Відповідно до ч. 5 Договору Покупець повинен здійснити оплату на користь Постачальника вартість придбаної продукції на протязі 14 календарних днів з моменту отриманого товару.

Позивач на виконання умов Договору протягом періоду з 11.01.10р. по 24.06.11р. здійснив поставку товару на загальну суму 202 221 грн. 47 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання продукції, які наявні в матеріалах справи (а.с. 19-73).

Відповідач свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті отриманої продукції здійснив частково на суму 165 679 грн. 77 коп., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 36 541 грн. 70 коп.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає суму 36 541 грн. 70 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 04.01.10р. по 22.11.11р., складеним представниками обох сторін (а.с.88-92).

У відповідності з п. 5.3 Договору Покупець у разі прострочення строків оплати за поставлений товар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком Позивача сума пені становить 3018 грн. 71 коп., станом на 31.12.11р. Як свідчить розрахунок суми пені, позивач в деяких випадках визначав період прострочення з дати фактичної оплати товару, що частково призвело до обрахування пені за період після спливу 6-тимяісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Позивач нарахував Відповідачу суму 743 грн. 18 коп. три проценти річних, станом на 31.12.11р.

Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що господарські зобов'язання сторін по справі виникли за договором поставки, який регулюється ст. 265 ГК України.

Факт поставки з боку Позивача доводиться матеріалами справи.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідач не виконав встановлені договором поставки майново-господарські зобовязання перед Позивачем щодо оплати отриманого товару, тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми 36 541 грн. 70 коп. основного боргу та 743 грн. 18 коп. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача пені в сумі 3018 грн. 71 коп., суд вважає, що в цій частині вони підлягають задоволенню частково на суму 2453 грн. 43 коп.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, за відсутності в договорі застережень щодо нарахування пені за весь період прострочки слід зробити висновок, що розрахунок пені здійснено Позивачем без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, тому нарахування пені на суму 565 грн. 28 коп. є необгрунтованим і в цій частині позову слід відмовити.

Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", буд. 50, код ЄДРПОУ 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трєаж" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", буд. 64, кв. 30, код ЄДРПОУ 36572372) заборгованість у сумі 36 541 грн. 70 коп. основного боргу, 743 грн. 18 коп. 3% річних, 2453 грн. 43 коп. пені та 1391 грн. 70 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення пені на суму 565 грн. 28 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Б. Кеся Повне рішення складено - 03.03.12р.