Постанова № 21742004, 29.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 6/128-54А за адміністративним позовом Прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції

до Комунальної центральної районної аптеки, смт.Маневичі

про стягнення 255 765, 10 грн. заборгованості

Суддя: Пахолюк В. А.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1., дов. № 18/8/10-121 від 12.01.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. від 03.01.2012 р., Черчик О.П. - керівник,

Взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області Остапчук С.О.,

В судовому засіданні з 13.02.2012 р. по 29.002.2012 р. була оголошена перерва для подання позивачем додаткових письмових пояснень та доказів у справі.

Суть спору:

Прокурор Маневицького району, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції з позовом, уточненим заявою від 10.12.2008 р., просить стягнути з відповідача Комунальної центральної районної аптеки, смт. Маневичі 255 765, 10 грн. заборгованості до бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт перевірки № 03200577/2380, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082305/0 від 18.10.2006р. про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 640 961,75 грн.

Постановою господарського суду Волинської області у справі № 02/46-2А від 16.07.2007р. рішення частково скасовано на суму 385 196,65 грн. Решта суми штрафної санкції в розмірі 255 765,10 грн. залишено в силі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008р. постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Посилаючись на вимоги ст.4.9. Закону України "Про систему оподаткування" від 5.06.1991 року з подальшими змінами та доповненнями, яким покладено на юридичних осіб обовязок сплачувати належні суми у встановлені законом терміни, а також факт несплати в добровільному порядку суми заборгованості, чим завдано матеріальні збитки інтересам держави в частині виконання державного бюджету, Ківерцівська МДПІ просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Відповідач у відзиву № 01-29/1691/12д від 09.02.2012 р. просить позов залишити без розгляду на підставі ст.100 КАС України, як поданий з пропущенням процесуального строку для звернення до суду.

При цьому зазначає, що начальником Ківерцівської МДПІ 18.10.2006 року прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а не податкове повідомлення-рішення, як зазначено у позовній заяві) № 0000082305/0 в розмірі 640 961,75 грн. з посиланням на п. 1 ст. 17, ст. 22 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування послуг".

Твердження позивача про те, що за ним рахується податковий борг вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки на його думку він не порушив жодної законодавчої норми з питань оподаткування, що також підтверджує Довідкою Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ № 3454/10/24-009 від 26.08.2009 р., де зазначено, що за ним податковий борг відсутній, але рахується несплачена штрафна санкція.

Як зазначає відповідач, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Контроль за сплатою платежів відповідно до даного Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування. За порушення вимог цього Закону до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції, визначені ст. 17 - 24 Закону.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону N 2181, тому норми Закону N 2181 не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом N 2181, про що зазначено і в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

На думку відповідача, відповідно до законодавства України, чинного на момент прийняття Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2006 р., штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування (в даному випадку ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"), за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це, вважає, що такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 ГК України для застосування адміністративно-господарських санкцій (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У той же час застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою "С".

При цьому ухвалення рішення за формою "С" повинно відбутися протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого за формою "С" рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 99 КАС (річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).

Крім того, посилається на приписи ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суми фінансових санкцій, які визначені цим Законом, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Тобто, вважає, що сума штрафних (фінансових) санкцій підлягала сплаті до 28.10.2006 р. і починаючи з цієї дати у позивача почався перебіг річного строку для звернення до суду.

Адміністративний позов подано до суду 11.11.2008 року, тобто після спливу річного строку, встановленого ч.2 ст. 99 КАС України.

Свою позицію підтверджує також судовою практикою - ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. по справі № 2а- 0870/6520/11.

Представником відповідача на підставі письмового клопотання № 01-29/2531/12д від 29.02.2012 р. до матеріалів справи долучено Інформаційний лист ДПА України від 15.09.2006 р. № 17199/7/10-1417/4081 стосовно неоднозначного підходу до застосування нормативно-правових актів в частині прав та обовязків платників податків або органів ДПС.

Позивач у додаткових письмових поясненнях № 846/8/10-121 від 27.02.2012 р. зазначає, що до платежів, що контролюються органами ДПС та не відповідають терміну "податковий борг (недоїмка)", належать штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Положення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за вчинені правопорушення передбачено окремими законодавчими актами, зокрема законами України: від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 19.12.95 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", від 23.03.96 р. N98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а також Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. N 8073-Х та іншими законодавчими актами.

Вищезазначеними законодавчими актами встановлено терміни самостійної сплати штрафних (фінансових) санкцій.

Внаслідок несплати суб'єктом господарювання у самостійному порядку таких штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені відповідним законодавством, органи ДПС у межах своєї компетенції подають до суду позовні заяви про стягнення заборгованості за цими платежами.

Відповідно до наказу ДПА України від 21.06.2001 о. N 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій" рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняте органом ДПС, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом: одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надіслання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами ДПС.

Інформація про оскарження рішення органу ДПС про застосування штрафних (фінансових) санкцій відображається у відповідному реєстрі рішень днем отримання відповідного документа (скарги або ухвали) за умови дотримання: порядку та строків адміністративного оскарження такого рішення або оскарження у судовому порядку на підставі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним такого рішення та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків днем отримання ухвали. Зокрема, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), а також порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти покладено на органи ДПС. За порушення таких вимог до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС застосовуються фінансові санкції. Суми таких фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття державним податковим органом рішення про застосування відповідних фінансових санкцій.

Так, наказом N 253 затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону N 265/95-ВР (додаток 8, форма "С"), яке складається, надсилається (вручається) суб'єктам господарювання податковими органами та обліковується в органах ДПС відповідно до нього порядку. Якщо протягом зазначених відповідним законодавством термінів суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, державний податковий орган звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.6 Наказу ДПА України від 11.12.96 р. N 29 "Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»Скарга (заява) подана із дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 4 та підпунктом 5.1 пункту 5 цього Положення, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги (заяви) до органу державної податкової служби до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Враховуючи дані норми закону, а також наявність процедури судового оскарження рішення, Ківерцівська МДПІ звернулась з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій з Комунальної ЦРА в сумі 255765, 10 грн. після набуття даною сумою статусу узгодженої, тобто після набрання законної сили рішеннями судів першої та другої інстанцій.

На підставі письмового клопотання № 01-29/2532/12д від 29.02.2012 р. представником позивача до матеріалів справи долучено витяги з особових рахунків СПД та копію ухвали господарського суду Волинської області від 14.11.2006 р. про повернення без розгляду позовної заяви Комунальної центральної районної аптеки до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

06.10.2006 р. працівниками ДПА у Волинській області була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу аптечного кіоску Маневицької комунальної центральної районної аптеки.

За результатами перевірки складено акт № 03200577/2380 від 06.10.2006 р., яким встановлено порушення відповідачем п.1 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (надалі- Закон № 265/95-ВР).

На підставі даного акту перевірки 18.10.2006 р. начальником Ківерцівської МДПІ прийнято рішення № 000082305/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 640961, 75 грн.

Дане рішення було оскаржено Комунальною центральною районною аптекою до господарського суду Волинської області.

Постановою господарського суду Волинської області від 16.07.2007 р. по справі № 02/46-2А адміністративний позов задоволено частково. Рішення Ківерцівської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2006 р. №000082305/0 скасовано частково на суму 385196, 65 грн. В решті позову на суму 255765, 10 грн. залишено в силі. При цьому, судом враховано положення ст.250 ГК України, оскільки штрафна санкція була нарахована податковим органом за межами річного строку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 р. постанову господарського суду Волинської області залишено без змін.

Як встановлено судами апеляційної та касаційної інстанції про те, що перевірка здійснена працівниками податкового органу була проведена з дотриманням вимог ст.15, абз.3 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»від 01.06.2000 р. № 1776-III та п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому враховано беззаперечний факт допущених порушень, що прямо вказує на недотримання аптекою вимог п.1,2,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000 р. № 1776- III.

Згідно п.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач, заперечуючи проти даного позову, посилається на неправомірні твердження податкового органу про наявність податкового боргу у комунальної центральної районної аптеки в сумі 255765, 10 грн.

Як зазначає відповідач, штрафні (фінансові) санкції нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не є податковими зобовязаннями у визначенні Закону № 2181, тому не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватись порядок їх стягнення, передбачений Законом 2181.

Отже, в даному випадку рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2006 р. за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч.1 ст.238 ГК України можуть бути застосовані до субєктів за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При цьому, ухвалення рішення за формою «С» повинно відбутися протягом строків, установлених ст.250 ГК України.

У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого за формою «С»рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст.99 КАСУ.

Як зазначає відповідач, сума штрафних (фінансових) санкцій підлягала сплаті до 28.10.2006 р. і починаючи з цієї дати у позивача почався перебіг річного строку для звернення до суду. Адміністративний позов подано до суду 11.11.2008 р. (про що свідчить відмітка на позовній заяві), тобто після спливу річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАСУ.

Посилаючись на ст.100 КАСУ відповідач просить позовну заяву залишити без розгляду.

Однак, твердження відповідача є безпідставними.

При цьому, суд виходить із такого.

Слід зазначити, що за своєю суттю передбачена ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами гл.27 ГК України.

При цьому, адміністративно-господарська санкція, як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами місцевого самоврядування і тому встановлений ст.250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, встановленого у ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст.25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст.17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Держбюджету України у 10-денний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких санкцій.

Порядок складання, надсилання (вручення) субєктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», зареєстрованим в Мінюсті України 06.07.2001 р. № 567/5758 (надалі Порядок № 253).

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинний на момент виникнення правовідносин) штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафна (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, не є податковими зобовязаннями у визначенні Закону № 2181, тому норми Закону № 2181 не поширюються на зазначені штрафні санкції, в тому числі і застосування строків давності визначення податкових зобовязань.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом № 2181.

Водночас, застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою «С».

Ківерцівською МДПІ рішення про застосування до Комунальної центральної районної аптеки смт. Маневичі штрафних санкцій за № 0000082305/0 прийнято 18.10.2006р., яке було направлено на адресу відповідача та вручено 23.10.2006р.

З метою визначення механізму адміністрування платежів, що контролюються органами ДПС та не відповідають терміну "податковий борг (недоїмка)", наказом ДПА України від 15.10.2010 р. N 791 затверджено відповідні Методичні рекомендації.

Зазначений механізм адміністрування розкриває правові засади платежів, що контролюються органами ДПС та не відповідають терміну "податковий борг (недоїмка)", визначеному Законом України від 21.12.2000 р. N2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (за текстом - Закон N2181-111), процедуру їх виникнення (нарахування, застосування), погашення(стягнення), оскарження та обліку.

Правовий режим справляння інших платежів встановлюється спеціальними законодавчими актами, що не регулюють процеси оподаткування та одночасно є елементом керування процесом додержання умов відповідних актів, контроль за виконанням якого покладається на податкові органи (відповідальність за порушення норм окремих законодавчих актів). До платежів, що контролюються органами ДПС та не відповідають терміну "податковий борг (недоїмка)", належать штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Положення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за вчинені правопорушення передбачено окремими законодавчими актами, зокрема Законом України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вищезазначеним законодавчим актом встановлено терміни самостійної сплати штрафних (фінансових) санкцій. Внаслідок несплати суб'єктом господарювання у самостійному порядку таких штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені відповідним законодавством, органи ДПС у межах своєї компетенції подають до суду позовні заяви про стягнення заборгованості за цими платежами.

Відповідно до наказу ДПА України від 21.06.2001 р. N 253 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняте органом ДПС, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом: одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надіслання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами ДПС.

Інформація про оскарження рішення органу ДПС про застосування штрафних (фінансових) санкцій відображається у відповідному реєстрі рішень днем отримання відповідного документа (скарги або ухвали) за умови дотримання: порядку та строків адміністративного оскарження такого рішення або оскарження у судовому порядку на підставі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним такого рішення та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків днем отримання ухвали.

Як вбачається з облікової картки платника Комунальної центральної районної аптеки податковим органом ухвалу господарського суду Волинської області про повернення заяви без розгляду у справі № 01-15/509А від 14.11.2006 р. за позовом Комунальної центральної районної аптеки до Ківерцівської МДПІ про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було направлено на адресу податкового органу та обліковано 17.11.2006 р.

Слід врахувати, що порядок (механізм) застосування, направлення, оскарження та обліку штрафних (фінансових) санкцій, що контролюються державними податковими органами та не відповідають терміну "податковий борг (недоїмка)", регулюється наказами ДПА України:

від 17.03.2001 р. №110 «Про затвердження інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»;

від 21.06.2001 р. № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами ДПС повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій».

від 11.12.96 р. №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби».

Відповідно до п.6 Наказу ДПА України від 11.12.96 р. N 29 "Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»скарга (заява) подана із дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 4 та підпунктом 5.1 пункту 5 цього Положення, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги (заяви) до органу державної податкової служби до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Беручи до уваги вимоги закону, а також наявність процедури судового оскарження рішення, Ківерцівська МДПІ звернулась з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій з Комунальної ЦРА в сумі 255 765, 10 грн. після набуття даною сумою статусу узгодженої, тобто після набрання законної сили рішеннями судів першої та другої інстанцій.

Твердження відповідача про те, що прокурор при подачі позовної заяви просив стягнути заборгованість до бюджету в сумі 255765, 10 грн., як податкового боргу, не взято до уваги суду, оскільки 10.12.2008 р. прокурором було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути заборгованість до бюджету.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки при подачі позовної заяви прокурор був звільнений від сплати державного мита, та у звязку з дією на момент прийняття постанови Закону України «Про судовий збір», останній в сумі 2557, 65 грн. слід стягнути з відповідача в доход державного бюджету м. Луцька.

Господарський суд, керуючись Законом України від 06.07.95 р. N265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», Наказом ДПА України від 11.12.96 р. N 29 "Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», ст.ст. 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунальної центральної районної аптеки (Волинська обл., смт. Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, 11, рах. № 260043012297 в ВАТ «Ощадбанк», м.Луцьк, МФО 303398, код 01975241) заборгованість до бюджету (фінансова санкція) в сумі 255765, 10 грн.

3. Стягнути з Комунальної центральної районної аптеки (Волинська обл., смт. Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, 11, рах. № 260043012297 в ВАТ «Ощадбанк», м.Луцьк, МФО 303398, код 01975241) судовий збір в сумі 2557, 65 грн. в доход державного бюджету м. Луцька за платіжними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у м.Луцьку Волинської області, код отримувача: 38009628, банк отримувача: ГУДКСУ у м.Луцьку Волинської області; МФО 803014, рах. 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», код ЄДРПОУ суду 03499885).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А.Пахолюк

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2012 р.