Ухвала суду № 21740867, 14.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року м. КиївК-51509/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Мегаполіс»

на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року

у справі № 2а-57/07

за позовом Приватного підприємства «Мегаполіс»

до Головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на прибуток Державної податкової інспекції у м. Херсоні Фесенко Л. В.,

Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мегаполіс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на прибуток Державної податкової інспекції у м. Херсоні Фесенко Л. В. та Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в якому просило визнати протиправними дії ГДПІ сектору адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Херсоні Фесенко Л. В. щодо здійснення перевірки діяльності позивача та складання актів про результати перевірки від 29 червня 2006 року, про відмову від підписання акту перевірки від 29 червня 2006 року, про неявку керівництва ПП «Мегаполіс» від 26 червня 2006 року та про відмову від отримання примірника акту від 29 червня 2006 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено у звязку з його необґрунтованістю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2007 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГДПІ сектору адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Херсоні Фесенко Л. В. проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Мегаполіс»з питань своєчасності сплати податку на прибуток за період з 22 листопада 2004 року по 06 липня 2005 року, за результатом якої складено акт № 2124/15-1/32022235 від 29 червня 2006 року.

Для підписання зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Херсоні тричі листами, які отримано позивачем,запрошувала керівництво ПП «Мегаполіс»до ДПІ у м. Херсоні, однак керівництво позивача до інспекції у призначений термін не зявилось та не повідомило про причини своєї неявки, у звязку з чим ГДПІ сектору адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Херсоні Фесенко Л. В. складено акт неявки керівництва ПП «Мегаполіс»№ 64/15-1/32022235 від 26 червня 2006 року, акт про відмову від підписання акта невиїзної документальної перевірки № 2124/15-1/32022235 від 29 червня 2006 року, акт про відмову від отримання одного примірника акта невиїзної документальної перевірки № 68/15-1/32022235 від 29 червня 2006 року, які складено належним чином та у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що документальна невиїзна перевірка та планова перевірка є двома самостійними видами податкового контролю, у звязку з чим не можуть буту повторними по відношенню одна до одної.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами субєкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи субєкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Пунктом 4.9 Порядку передбачено, що у разі неявки посадових осіб субєкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб субєкта господарювання до органу державної податкової служби.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мегаполіс»відхилити, а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко