Ухвала суду № 217403, 07.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22- 8393\ 2006 p. Головуючий 1 інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія 21 Доповідач Висоцька В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2006 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі

головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

при секретарі ТАРАНЕЦЬ В.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідана САМАРІНОЇ О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизську Донецької області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харцизського міського суду Донецької області від 13 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 18 000 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення змінити, постановити нове рішення в частині призначеної йому суми моральної шкоди, повністю задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що суд не врахував характер та тяжкість професійного захворювання та безпідставно зменшив йому моральну шкоду з 65 000 грн., яку він вимагав, до 18 000 грн. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали скаргу, проти задоволення скарги Фонду заперечували.

В апеляційній скарзі відповідач - Фонд просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити, оскільки суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди, та дії закону, що надає право на відшкодування моральної шкоди, зупинена. В судовому засіданні представник відповідача САМАРІНА О.М. апеляційну скаргу підтримала, скаргу позивача просила відхилити.

-Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійний захворюванням : завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв'язки, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 50 % професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 18 000 грн. моральної шкоди. Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, знаходився в трудових відносинах з вугледобувними підприємствах з 1981 року по 15.07.2004 року. У зв"язку з впливом шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання -радікулопатію, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання від 28 лютого 2002 року (а.с. 17).

Висновком МСЕК 26 лютого 2002 року позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.22). Висновком МСЕК від 25.02.2003 року встановлено 50% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково (а.с.24). За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю, за нормами вищеназваного Закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи. Згідно медичних документів у зв"язку з професійним захворюванням позивач страждає на фізичний біль в спині, попереку, головний біль, порушене нормальне функціонування хребта, не може вести звичайний спосіб життя, тривалий знаходився на стаціонарному лікуванні.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.З ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до роз"яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 18 000 грн.

Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви. Підстав для підвищення розміру моральної шкоди не вбачається..

Доводи відповідача про зупинення дії норми, яка передбачає право на відшкодування моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік", неспроможні. Правовідносини сторін виникли до зазначеного строку.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому апеляції підлягають відхиленню. У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.307- 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Харцизську Донецької області відхилити. Рішення Харцизського міського суду Донецької області від 13 липня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Харцизьку Донецької області та з ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення по 1,50 грн. з перерахуванням на розрахунок 26001014180002 код ЄДРПОУ 30045370 МФР 325707 у ВАТ „Банк Універсальний" м. Львова отримувач платежу „Судовий інформаційний центр" з кожного. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.