Постанова № 21737155, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2012 року           <Час проголошення >          № 2а-18299/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДержавної податкової інспекції у м.Чернівці

доПриватного підприємства «Україна-Румунія Сорілі»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемо»

прокоштів стягнення в дохід держави коштів отриманих за недійсним право чином у розмірі 240000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у м.Чернівці з позовом, в якому просить просить визнати правочин, укладений між ПП «Україна-Румунія Сорілі»та ТОВ «Едемо», недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України; стягнути з ПП «Україна-Румунія Сорілі» в дохід держави кошти, отримані за недійсним правочином у розмірі 240000,00 грн.; стягнути з ТОВ «Едемо»в дохід держави кошти отримані за недійсним правочином у розмірі 240000,00 грн.

Позовні вимоги гуртуються на тому, що між відповідачами укладено угоду, яка є нікчемною в силу Закону. При цьому, позивач посилається на те, що свідоцтво ПДВ №100314680 ПП «Україна-Румунія Сорілі»анульовано 28.02.2011р. за ініціативою податкової, причина анулювання –до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Представник відповідача –1 в судове засідання не з’явився, заперечення проти позовних вимог не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача –2 виклав зміст заперечень проти позову.

Зважаючи на викладене, та на підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м.Чернівці (далі –позивач) було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Україна-Румунія Сорілі»з питань своєчасності, достовірності , повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р.

За результатами даної перевірки позивачем складено акт від 30.03.2011р. № 814/23-2/35960452. Висновками даного акту визначено, що відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені відхилення між податковим зобов’язаннями ПП «Україна-Румунія Сорілі»та податковим кредитом ТОВ «Едемо».

Розбіжності між сумою податкового зобов'язання ПП «Україна-Румунія Сорілі»та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами покупцями за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року становлять 1386479,45 грн. Причиною розбіжностей є не відображення, зокрема, неподання звітності в деклараціях з податку на додану вартість ПП «Україна-Румунія Сорілі»податкового зобов'язання по взаємовідносинах з підприємствами - покупцями, а також ненадання (відсутність) ПП «Україна-Румунія Сорілі»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали ордери та картки рахунків 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 64 «Розрахунки по податкам і платежам», 643 «Податкові зобов'язання», 68 «Розрахунки по іншим операціям». 70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Зокрема, судом витребовувались у позивача: докази укладання та виконання угод між відповідачами (засвідчені копії договорів, накладних, податкових накладних); докази наявності у відповідачів умислу, на укладання угод, з метою, суперечною інтересам держави; докази донарахування відповідачам податкових зобов’язань; докази ухиляння відповідачами від сплати податків та порушення щодо цього кримінальних справ, проте, позивачем вимог суду не виконано, витребовуваних доказів не надано.

Пунктом 1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З наданих позивачем на обґрунтування позовних вимог документів вбачається, що виїзної перевірки дотримання відповідачем 2 вимог податкового законодавства не проводилось, документи не досліджувалися. Акт перевірки відповідача 1 також не містить жодних посилань на укладення відповідачами угод.

Отже, позивачем не надано суду жодних доказів укладення та існування між відповідачами угоди, яку можна кваліфікувати як нікчемний правочин.

В процесі розгляду справи отримати вказані докази суду також не вдалося.

Судом вбачається, що позивач, як суб’єкт владних повноважень, реалізуючі надані Податковим кодексом України повноваження, міг провести перевірку відповідачів та отримати відповідні докази укладення між відповідачами угод.

Отримання доказів укладення угоди є передумовою для звернення до суду з позовом про визнання угоди нікчемною, натомість, позивач вимагав здійснити встановлення обставини укладення відповідачами угоди від суду.

Завданням адміністративного судочинства України, згідно зі статтею 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Здійснення судом перевірок суб’єктів господарювання, зокрема, встановлення обставин укладення угод, не входить до компетенції суду і відноситься до завдань та повноважень позивача.

Отже, позовні вимоги пред’явлені позивачем передчасно, баз проведення необхідних дій, зокрема, перевірок відповідачів, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян