Постанова № 21737098, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2012 року 15:15 № 2а-15227/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 01.10.2011р. № б/н), ОСОБА_3 (довіреність від 22.12.2011р. б/н),

відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 20.09.2011р. № 115),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Плюс»ЛТД

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № 0043671501, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ТОВ «Фортуна-Плюс»ЛТД з позовом до ДПІ у Соломянському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № 0043671501.

В обґрунтування позовних вимог позивач головним чином посилається на те, що відповідач безпідставно зменшив йому суму відємного значення за ІІ квартал 2011 року, оскільки ним у повній відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про оподаткування підприємств»було сформоване відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року, а також за ІІ квартал 2011 року на підставі п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що дослівне тлумачення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ вважає, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України не передбачає включення у ІІ кварталі 2011 року тієї частки відємного значення обєкту оподаткування, яке перейшло до складу відємного значення І кварталу 2011 року з 2010 року.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечили проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «Фортуна-Плюс»ЛТД з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено Акт № 9374/15-1-05446947 від 14 вересня 2011 року.

Перевіркою встановлено із посиланням на п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та з п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, що мало вираз в тому, що в декларації за ІІ квартал 2011 року підприємством відображено в рядку 06.6 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) суму 13831, 00 грн., тоді як повинно бути відображено 5573, 00 грн.

Позивач направив відповідачу письмове заперечення на його висновки з обґрунтуванням своєї позиції (лист №00007-09/11-ФП/К/Киев від 22 вересня 2011 року).

Відповідач своїм листом від 30.09.2011 № 28995/10/15-129 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки ТОВ «Фортуна-Плюс»ЛТД від 14.09.201 №9374/15-1-05446947»залишив висновки відповідного акту камеральної перевірки без змін.

05 жовтня 2011 ДПІ у Соломянському районі міста Києва на підставі Акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення № 0043671501, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу та згідно з п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 8258, 00 грн. за ІІ квартал 2011 року.

В ході судового розгляду було встановлено, що причиною для зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток спірним податковим повідомленням рішенням стало невизнання податковим органом із посиланням на п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та з п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України права позивача на включення до складу ІІ кварталу 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, а лише відємного значення обєкта оподаткування, отриманого за результати здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі по тексту - ПКУ), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обовязки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п 150.1. ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

У п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ зазначено, що Розділ III ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше цим підрозділом не встановлено - це означає, що до 1 квітня 2011 року формування витрат у 2011 році регламентувалось п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка діяла до втрати чинності Законом частково з 01 квітня 2011 року) (далі Закон № 334/94-ВР), яким було передбачено, що якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

В абзаці другому п. 6.1. ст. 6 Закону № 334/94-ВР зазначено, що у 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону № 334/94-ВР, який, як встановлено вище, діяв у І кварталі 2011 року, обєкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 ст. 4 Закону про оподаткування підприємств на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 Закону про оподаткування підприємств; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 Закону про оподаткування підприємств.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзац другий п. 22.4. ст. 22 Закону № 334/94-ВР передбачав, що у 2011 році сума відємного значення, яка згідно з абзацом першим відповідного п. 22.4. Закону № 334/94-ВР не була врахована у складі валових витрат, та відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 Закону № 334/94-ВР, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Це означає, що у І кварталі 2011 року дія п. 6.1. ст. 6 Закону № 334/94-ВР не мала жодних обмежень.

При співставленні ст. 6 Закону № 334/94-ВР та ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ можна чітко прослідкувати послідовність підходу законотворців щодо продовження ідей ст. 6 Закону № 334/94-ВР у ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ з єдиним лише обмеженням абзац другий п. 150.1. ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ передбачає, що відємне значення як результат розрахунку обєкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Таким чином, пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ передбачає, що п. 150.1 ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Позивач за І квартал 2011 року звітувався щодо податку на прибуток підприємств за формою декларації, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143. Рядок 04.9 його відповідної Декларації з податку на прибуток підприємства «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»становить 8 258, 00 гривень. Показник рядка 08 «відємний обєкт оподаткування»становить відємні 13 831, 00 гривень, що відповідає рядку 06.6 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року»Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал, яку відповідач отримав 02.08.2011 року. В примітці цієї декларації до рядка 06.6 вказано, що дані до неї включаються відповідно до ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ. Ця декларація складена відповідно до чинних на момент її складення вимог, закріплених Наказом ДПА України від 28.02.2011р. № 114. Рядок 07 даної декларації за ІІ квартал 2011 року «Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності…»становить відємні 22 526, 00 гривень. Відповідач погодився зі змістом вказаної декларації за І квартал 2011 року та не висував жодних претензій щодо її заповнення це означає, що відповідач визнає правильність її заповнення, а значить визнає включення до відємного обєкту оподаткування відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового 2010 року у І кварталі 2011 року. Відповідач не оспорює зміст рядка 08ТП відповідної декларації за ІІ квартал 2011 року «Обєкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню». Цим він визнає відсутність такої діяльності Позивача у ІІ кварталі. Це означає, що значення рядка 06.6 не підлягає жодним коригуванням на підставі абзацу другого п. 150.1 ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що розуміння відповідачем умов п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ, що спирається на версію дослівного тлумачення цього положення ПКУ відповідачем, є помилковим. Пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ не містить жодних вказівок на те, що необхідно для цілей відповідного податкового звітування за ІІ квартал 2011 року виключити з показників відємного значення обєкта оподаткування за І кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (2010 рік).

В контексті вищезазначеної послідовності законотворців щодо змісту ст. 6 Закону № 334/94-ВР та ст. 150 Розділу ІІІ ПКУ відповідне обмеження відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року для цілей відповідного податкового звітування за ІІ квартал 2011 року мало б бути прямо закріплене у п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ або іншому положенні ПКУ. У своєму розумінні цієї норми ПКУ відповідач безпідставно звужує її зміст. Цим прямо порушується, зокрема принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, закріплений в підпункті 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ.

Стаття 139 ПКУ закріплює вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Дана стаття не містить такої категорії як «відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу звітного року без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу такого звітного року з попереднього року».

Відповідач крім відповідного дослівного трактування п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ та вищевказаного посилання на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 не навів інших суттєвих аргументів своєї правоти.

Пунктом 37.1. ст. 37 ПКУ передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок і умови його виконання встановлюються ПКУ, або законами з питань митної справи.

При цьому, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 підтверджує принцип права, згідно якого закон не має зворотної дії у часі. Дане рішення лише підтверджує правильність позиції Позивача не може правове положення, яке набуло чинності після 1 квітня 2011 року регулювати склад відємного значення, вже отриманого платником податку за перший квартал 2011 року до 1 квітня 2011 року.

Отже, позивач діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства при декларуванні відємного значення обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року та заповненні податкової декларації за цей період.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення рішення з урахуванням того, що саме цей спосіб захисту застосовується відносно актів індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 28, 23 грн. з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ТОВ «Фортуна-Плюс»ЛТД задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 05 жовтня 2011 року № 0043671501.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Плюс»ЛТД (місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 5, корп. 2, ідентифікаційний код 05446947) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова