Ухвала суду № 2173705, 07.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

01 жовтня 2008 року

Справа № 2-16/204-2008А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Волкова К.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Лукашова Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хлебнікова Н.С.) від 12.06.2008 у справі № 2-16/204-2008А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" (вул. Гагаріна, 46,Судак,98000)

до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим (вул. Яблунева, 10,Судак,98000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" (далі –ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз") звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак (далі –ДПІ у м. Судак) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №282/1023/10/23-0 від 28 квітня 2007 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2008 року у справі № 2-16/204-2008А зазначений позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак № 282/1023/10/23-0 від 28 квітня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на пп.. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункти 1.7., 2.3.2., 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі –Порядок оформлення перевірок № 327), виходив з того, що фактично відповідачем проведена камеральна, а не документальна перевірка. При цьому суд зазначив, що ДПІ у м. Судак не був використаний жодний первинний документ, зафіксований в бухгалтерському і податковому обліку позивача, що суперечить податковому законодавству України.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги, з посиланням на п. 11 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", стверджує, що ним була проведена не камеральна, а невиїзна документальна перевірка позивача, та вважає, що донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснено ним правомірно. Крім того, заявник скарги зазначає, що підставою проведення вказаної перевірки з’явилася та обставина, що позивач не надав відповіді на запит відповідача про надання інформації щодо розбіжностей показників у декларації з прибутку та уточнюючих розрахунків, а також декларацій з податку на додану вартість.

26 вересня 2008 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він спростовує доводи апеляційної скарги.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2008 року у складі судової колегії була проведена заміна суддів Голика В.С. та Гонтаря В.І. на суддів Волкова К.В. та Черткову І.В.

В судове засідання, призначене на 01 жовтня 2008 року, сторони не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку його представника у судове засідання.

Судова колегія відхиляє клопотання позивача та вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

23-24 квітня 2007 року ДПІ у м. Судак проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" з питання своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток за період з лютого 2004 року по вересень 2004 року (9 місяців 2004 року) у зв’язку з наданням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість з причини виправлення самостійно виявлених помилок за період з лютого 2004 року по вересень 2004 року, за результатами якої складений акт перевірки № 133/23-0/30229918 від 27 квітня 2007 року (арк. с. 6-9).

Під час проведення перевірки працівниками податкового органу було виявлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилося в тому, що в декларації про прибуток підприємства в рядку 01 "Валовий доход від усіх видів діяльності" були відображені доходи без урахування сум податку на додану вартість, які були нараховані за експорт послуг в деклараціях з вказаного податку за період з лютого 2004 року по вересень 2004 року.

Зазначене порушення, на думку відповідача, призвело до заниження валового доходу на суму 369762,00грн., в тому числі за 1 квартал 2004 року –на суму 103 873,22 грн., за 2 квартал 2004 року –на суму 152 751,93 грн. та за 3 квартал 2004 року –на суму 113 137,00 грн.

Вказаний акт було покладено в основу податкового повідомлення-рішення №282/1023/10/23-0 від 28 квітня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 138 660,00 грн., в тому числі 92440,00 грн. основного платежу та 46220,00грн. штрафних санкцій (арк. с. 5).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у м. Судак зі скаргою, в якій просило скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням ДПІ у м. Судак „Про результати розгляду первинної скарги" № 1239/10/23-029 від 31 травня 2007 року, в її задоволенні було відмовлено, а оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим № 7251/7/25-021 від 07 серпня 2007 року "Про результати розгляду повторної скарги", вищевказане податкове повідомлення-рішення також залишено без змін, а скарги позивача –без задоволення, що явилося підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З акту перевірки вбачається що 21 серпня 2006 року позивач надав до ДПІ у м. Судак уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок –відображені суми податку на додану вартість, що були зайво враховані у деклараціях звітних періодів, в тому числі за лютий 2004 року –вересень 2004 року.

Згідно наданих уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, всього позивачем за цей період були реалізовані роботи (послуги) нерезидентам, оподатковувані по ставці 20% на суму 1842810,00 грн. та нараховано податку на додану вартість на суму 369 672,00 грн.

Відповідно до уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, реалізовані роботи (послуги) нерезидентам позивач оподатковує по нульовій ставці на суму 1842810,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність застосування позивачем у період лютий 2004 року –вересень 2004 року до вищевказаних операцій з нерезидентами нульової ставки оподаткування ПДВ встановлена постановою господарського суду АР Крим від 21 серпня 2006 року по справі № 2-23/8534-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду по даній справі від 05 жовтня 2006 року.

Згідно правил частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Частина 2 ст. 19 Конституції України також зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, визначає, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем проводилась виключно перевірка даних, відображених позивачем по справі у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках.

Вказане свідчить про те, що фактично відповідачем була проведена камеральна, а не документальна перевірка. Більше того, сам відповідач у своєму листі № 97/10/15-040 від 20 січня 2007 року посилається саме на проведення ним камеральної, а не документальної перевірки (арк. с. 67).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що жодного первинного документу позивача щодо результатів діяльності платника податків, які б свідчили про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, в акті перевірки не наведено.

Разом з тим, відповідно до п. 1. 7 Порядку оформлення перевірок № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, пунктом 2.3.2 вказаного порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядок оформлення перевірок № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Згідно правил ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що акт перевірки, покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не є допустимим доказом в розумінні чинного законодавства.

Вищевикладені обставини свідчать про необґрунтованість та безпідставність здійсненого відповідачем донарахування податку на прибуток згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 даного Закону спірним податковим повідомленням-рішенням, що є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008 у справі № 2-16/204-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді К.В. Волков

І.В. Черткова