Постанова № 21737030, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2012 року           <Час проголошення >          № 2а-18916/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Винокуров К.С. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.

Києва

до Київської міської клінічної лікарні № 5

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва (далі –УПФУ у Святошинському районі м. Києва, позивач) до Київської міської клінічної лікарні № 5 (надалі –відповідач) з позовом про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 18803,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по відшкодуванню коштів по страхових внесках до Управління Пенсійного фонду України у розмірі 18803,11 грн.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У зв’язку з неподанням відповідачем відзиву на позов, справа вирішується у порядку передбаченому статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

В Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва зареєстровано як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Київську міську клінічну лікарню № 5 (код ЄДРПОУ 00185028).

Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09 липня 2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 встановлено обов’язок страхувальників подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

За невиконання вищевказаної норми статтею 106 Закону № 1058 передбачені відповідні санкції.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Аналогічні положення містить п. 9.3.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі –Інструкція № 21-1).

Абзацом 2 п. 9.3.5. вищезазначеної Інструкції визначено, що при неподанні відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, уповноваженими особами суб’єкта владних повноважень складається рішення за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції.

Суд зазначає, що на момент розгляду даної справи набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі –Закон № 2464), який згідно абз. 5 п. 7 Розділу 8 “Прикінцеві та перехідні положення” встановлює, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Таким чином, стягнення фінансових санкцій має відбуватись в порядку, встановленому Законом № 2464. Частиною 4 ст. 25 зазначеного закону встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 8.2. Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді (п. 8.3. Інструкції № 21-1).

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Зокрема, 01.02.2011 р. відповідачу було виписано вимогу № 126 про сплату боргу в розмірі 29889,58 грн. (недоїмка), яка була отримана уповноваженим представником відповідача за довіреністю 07.02.2011 р. про що свідчить копія зворотного повідомлення, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 8.4. Інструкції № 21-1 протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (п. 8.5. Інструкції № 21-1).

Пунктом 8.8. Інструкції № 21-1 встановлено, що у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково було сплачена заборгованість, а саме в розмірі – 11086,48 грн., внаслідок чого станом на момент розгляду справи загальна сума боргу, яка підлягає сплаті становить –18803,11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога № Ю-126 від 03.02.2011р. не оскаржувалася відповідачем в адміністративному чи судовому порядку.

Беручи до уваги те, що заборгованість зі сплати фінансових санкцій до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва у розмірі 18803,11 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується картками особового рахунку юридичної особи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 183-2 КАС України встановлено, що суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 183-2 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 5 (03155, м.Київ, вул. Відпочинку, б.11, код ЄДРПОУ 00185028) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (03148, м.Київ, вул. Корольова,5-А) заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 18803,11 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот три грн. 11 коп.) на р/р 256053122612 в ГУ Ощадбанку по м.Києва та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров