Постанова № 21737008, 23.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2012 року 16:41 № 2а-12913/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Хоптинця А.Б.;

відповідача: Огороднік С.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2011 року №0001792202 та №0001822203

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” (далі по тексту позивач, ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29 серпня 2011 року №0001792201 та №0001822203.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що остання цифра в податковому повідомлення-рішення від 29 серпня 2011 року №0001792201 має бути не 1, а 2, відтак, предметом спору є податкові повідомлення рішення від 29 серпня 2011 року №0001792202 та №0001822203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12913/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 жовтня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 23 січня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 29 серпня 2011 року №0001792202 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3статті 54 та абзацом другим пункту 127.1 пункту 127 Податкового кодексу України за порушення пункту 16.3 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 5165,00грн., в тому числі за основним платежем 4132,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1033,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 29 серпня 2011 року №0001882203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 та абзацом другим пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 936038,00 грн., в тому числі за основним платежем 748830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 187208,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 липня 2011 року №121/22-3/32985385 “Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА”, код за ЄДРПОУ 32985385 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив, зокрема, вимоги пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5, підпункту 7.7.1пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 750118,00 грн. та пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2008-2009 роки в сумі 4131,94 грн.

Висновок Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” базується на наступному: за перевірений період ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” здійснювало виплати доходів нерезиденту ЗАО“МОЛДАВКАБЕЛЬ” (Молдова), вид доходу фрахт (оплата послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні) без нарахування та сплати податку з доходів нерезидента із джерелом походження їх в Україні, при цьому довідка, що передбачена Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001року №470, не надавалась.

Висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Проподаток на додану вартість”, які стали підставою для збільшення суми податкового зобовязання, мотивовані наступним: за перевірений період ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” сформувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ“Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай”; за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом та податковими зобовязаннями, а саме ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай” не задекларували податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень, липень, вересень та жовтень 2008 року.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: на момент здійснення спірних операцій та складання податкових накладних ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай” були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції з цими контрагентами є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; у відповідності до контрактів, укладених із ЗАО“МОЛДАВКАБЕЛЬ” (Молдова), останнє надавало позивачу експедиторські послуги, що не являється фрахтом та не підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки про порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу “інжиніринг”.

Відповідно до пункту 13.2 статі 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підпункт 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає фрахт як винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до підпункту 1.35.2 пункту 1.35 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період між ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” (замовник) та ЗАО“МОЛДАВКАБЕЛЬ” (експедитор) укладались договори, відповідно до яких експедитор приймає на себе обовязки по організації посередницьких послуг по міжнародним автомобільним перевезенням вантажів по маршруту Бендери-Київ.

Таким чином, між позивачем та підприємством-нерезидентом укладались договори транспортного експедирування, відповідно, на користь нерезидента позивачем виплачувалась винагорода саме за організацію автомобільних перевезень.

Згідно положень статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В свою чергу, як визначено статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

За визначенням статті 1 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор (транспортний експедитор) - субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобовязання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Наведені норми свідчать, що договір транспортного експедирування не є тотожним договору перевезення, а являє собою самостійний вид господарського зобовязання, а тому винагорода нерезиденту, сплачена за договором транспортного експедирування не відповідає визначенню фрахту, відтак, не підлягає оподаткуванню за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, в межах спірних правовідносин позивач не здійснював на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України у вигляді фрахту за договором перевезення, тому не зобовязаний утримувати податок з такого доходу.

Враховуючи викладене, збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток за порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є протиправним.

В частині висновків про порушення позивачем пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5, підпункту 7.7.1пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суд звертає увагу на наступне.

Згідно розрахунку збільшеного грошового зобовязання з податку на додану вартість, надано представником відповідача в матеріали справи, порушення пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 Закону України “Про податок на додану вартість” стосовно імпортних операцій не призвели до нарахування позивачу податкового зобовязання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 серпня 2011року №0001882203, а тому обставини таких порушень не підлягають дослідженню судом.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА”, ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай”, та наявність спеціальної податкової правосубєктності зазначених сторін, зокрема, статусу платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що 05 лютого 2008 року та 11 березня 2008 року між ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” (покупець) та ТОВ “Пауер Грідс” (продавець) укладено договори поставки, відповідно до яких продавець зобовязується поставити кабель силовий у кількості та асортименті, зазначеній у специфікації.

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ“Пауер Грідс” за період за червень, липень, вересень та жовтень 2008 року поставило на адресу позивача кабель різних типів на загальну суму 2336262,00 грн.

ТОВ“Пауер Грідс” виписало на адресу ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” податкові накладні, датовані червнем, липнем, вереснем та жовтнем 2008 року на загальну суму 2336262,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 389377,00 грн.

05 травня 2008 року між ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” (замовник) та ТОВ“Рекламна агенція “Скай” (виконавець) укладено договір №40/1 на комплексне рекламно-інформаційне обслуговування, за умовами якого замовник уповноважує виконавця бути в якості пріоритетної рекламної агенції для просування на ринок всіх марок замовника; виконавець буде виконувати для замовника рекламно-інформаційні послуги, спрямовані на популяризацію торгових марок або продукції замовника, а саме: творчі та виробничі послуги (розробка концепцій та творчих рішень інформаційних та рекламних місць для продажу товару, підготовка та виробництво рекламно-інформаційної продукції, сувенірної продукції, маркетингові дослідження та ін.); послуги з розміщення реклами в ЗМІ; послуги по PR-супроводу кампанії замовника; послуги щодо проведення BTL-напрямку.

Відповідно до актів здачі-прийняття наданих послуг ТОВ“Рекламна агенція “Скай” за період травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року та березень 2009року надавало позивачу рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 2336262,00грн.

ТОВ“Рекламна агенція “Скай” виписало на адресу ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” податкові накладні, датовані травнем, червнем, липнем, вереснем, листопадом та груднем 2008 року та березнем 2009 року на загальну суму 2336262,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 389377,00 грн.

В оплату за поставлені товар та послуги позивач перерахував на рахунки ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай” грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується оригіналами відповідних виписок банку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ“Рекламна агенція “Скай”, у звязку з придбанням товару (меблів).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ “Рекламна агенція “Скай” - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товару (робіт; послуг) в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що та ТОВ “Рекламна агенція “Скай” станом на 04 жовтня 2011 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; за даним довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “Пауер Грідс” знято з обліку лише 23 лютого 2011 року, тобто, на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що повязану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі документів, які містяться в матеріалах справи, та за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та веб-сайту www.sevcable.com.ua суд встановив, що ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” займається діяльністю по оптовій торгівлі промислового обладнання, зокрема, здійснює продаж кабелю, проводів різних видів та типів.

Суд встановив, що придбаний у ТОВ “Пауер Грідс” кабель реалізовано позивачем на адресу третіх осіб субєктів господарювання.

На підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ “Пауер Грідс” позивач надав у матеріали справи копії наказів про відпуск номенклатури товару, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій та виписки банку.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ “Рекламна агенція “Скай” є дослідження конюнктури ринку, консультування з питань комерційної діяльності, рекламна діяльність.

На підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ “Рекламна агенція “Скай” позивач надав у матеріали справи: копії документів з розробки концепцій інформаційних та рекламних матеріалів, розробки графічних макетів корпоративного стилю, макетів презентаційних матеріалів, макетів для реклами на транспорті та в друкованих ЗМІ, розробки структури та дизайну каталогу кабельної продукції; копії аналізу продажу товару і прогнозування попиту, звіту про конкурентну активність на кабельному ринку, креативних розробок, макети зовнішньої реклами, матеріали презентації тощо.

Виходячи з виду діяльності позивача, беручи до уваги спрямованість реклами на реалізацію товару та створенню попиту на нього, суд приходить до висновку, що господарські операції ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” з ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ“Рекламна агенція “Скай” є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (кабель) та послуги придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану по взаємовідносинам з ТОВ “Пауер Грідс” та ТОВ“Рекламна агенція “Скай”, а збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 29 серпня 2011 року №0001792202 та №0001822203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТО“ѪВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29 серпня 2011 року №0001792202 та №0001822203.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко