Постанова № 21736942, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-268/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Артіссофт»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

проскасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000412333 від 11.10.2011 та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412333 від 11.10.2011, прийняте ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01.02.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.08.2011 за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ«Артіссофт»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблью», ТОВ «Малекон»за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Акт № 4416/23-621-35011524 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 2749344грн.

11.10.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000412333, яким у звязку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2749344грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 687336 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договори про організацію рекламної компанії з ТОВ «Укрінвестбудцентр»№1-04-10-10 від 04.10.2010, з ПП «Дана-Даблъю»№2-01-11-10 від 01.11.2010, з ТОВ «Малекон»№3-26-11-10 від 26.11.2010 (далі Договори). На підставі вказаних Договорів ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ«Малекон»надали позивачу відповідні послуги на загальну суму 13746723,34 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 2749344,40грн.), що підтверджується належним чином оформленими Актами здачі-прийому виконаних робіт, ефірними довідками та податковими накладними.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на 2749344грн., стала встановлення ним:

по-перше, декларування податкового кредиту ТОВ «Аріссофт»у жовтні-грудні 2010 року за рахунок підприємств-постачальників (ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»), якими дані податкового обліку та відповідно податкові зобовязання не підтверджені підписами відповідальних посадових осіб;

по-друге, декларування податкового кредиту ТОВ «Аріссофт»у жовтні-грудні 2010 за рахунок підприємств-постачальників (ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»), якими не підтверджується сума податкового кредиту по ланцюгу постачання, за рахунок декларування ними сум податкового кредиту за рахунок підприємств-постачальників, якими вказані суми податкових зобовязань не декларувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобовязання за Договорами між ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийому виконаних робіт, ефірними довідками та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи завданнями, актами здачі-прийому виконаних робіт та іншими документами, що підтверджують факт надання та оплати ТОВ «Галспирт»рекламних послуг за договором №04-10/10 від 04.10.2010, з метою виконання якого позивачем були укладені спірні Договори з ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон».

Суд не бере до уваги посилання позивача на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС Україи №1006 від 18.06.2011, відповідно до якого зображення підписів директора ТОВ «Укрінвестбудцентр»Баглай Є.О., директора ПП «Дана-Даблъю»Бааджи С.П. та директора ТОВ«Малекон»Чабану І.Г. на податкових деклараціях з ПДВ виконані іншими особами, а також на інші докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №74-00175 відносно директора ТОВ «Артіссофт»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обовязковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано, натомість з матеріалів справи видно, що постановою Дніпровського районного суду у м. Києві від 12.01.2012 скасовано постанову начальника слідчого відділу ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Харченка А.А. від 30.09.2011 про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ«Артіссофт»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч. 3 КК України, у звязку з незаконністю джерел даних, отриманих поза межами дослідчої перевірки, та відсутністю у матеріалах такої перевірки достатніх даних, здобутих у встановленому законом порядку, які б свідчили про наявність достатніх підстав для порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ«Артіссофт»ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів здачі-прийому виконаних робіт, ефірних довідок та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ«Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань з надання відповідних послуг (виконання робіт), оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог трудового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ«Артіссофт»та ТОВ«Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю», ТОВ «Малекон»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Артіссофт», ТОВ«Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю», ТОВ «Малекон»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 2749344,40грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ«Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю», ТОВ«Малекон». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ«Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ«Малекон»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 2749344,40грн., віднесена ТОВ«Артіссофт»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Малекон»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про порушення ТОВ«Артіссофт»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000412333 від 11.10.2011 безпідставним та неправомірним.

Водночас, позовна вимога про визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі міста Києва щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000412333 від 11.10.2011 не підлягає задоволенню, оскільки як видно з матеріалів справи дії з прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення були вчинені відповідачем з дотриманням порядку, встановленого ст. 86 ПК України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №1440/18735 від 30.12.2010.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіссофт»задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412333 від 11.10.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіссофт»(02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 24-А, кв. 29) витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 грн. 12 коп. (тридцять гривень 12 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко