Постанова № 21736898, 25.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2012 року 13:56 № 2а-14865/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовка Ю.Є, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

доПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

простягнення податкового боргу в розмірі 1360181,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Петелько К.О., Амонс Ю.В.

від відповідача Логінов В.Г.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Подільському районі міста Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»(далі по тексту відповідач, ПАТ «Київський річковий порт»), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути податковий борг у розмірі 1360181,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

3 листопада 2011 року представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 листопада 2011 року справу призначено до судового розгляду на 22 листопада 2011 року.

У судове засідання, призначене на 22 листопада 2011 року, жодна зі сторін не зявилась, в звязку з чим суд відклав розгляд справи на 8 грудня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 8 грудня 2011 року, судом відкладалось на 18 січня 2012 року та 25 січня 2012 року з метою отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 25 січня 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 25 січня 2012 року. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київський річковий порт»зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2002р. На обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва відповідач перебуває з 26.09.2002р. за №4001.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2011 році у податкових деклараціях по податку на додану вартість за липень, серпень та в розрахунку плати за землю, станом на 05.10.2011р. сума самостійно узгодженого податкового зобовязання становить 1442 902,26 грн.

Проте, у строки визначені діючим на момент подання податкових декларацій законодавством, суми податків до бюджету перераховані не було, що і спричинило подання даного позову.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість та з плати за землю, подані платником податків до податкових органів у 2011 році.

Основин нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України, який набрав законної сили з 01.01.2011р.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суму податків та плати за землю.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобовязання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі м. Києва було надіслано ПАТ «Київський річковий порт»першу та другу податкові вимоги №1/8 та №2/615, які відповідачем отримані 01.02.2011р. та 15.03.2011р., відповідно.

Станом на дату судового розгляду даної справи, відповідачем частково проведено оплату податкових зобовязань, у зв'язку з чим сума податкового боргу зменшилась до 1360181,50 грн., проти чого не заперечує сам позивач.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1. названої статті, під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5. статті 41 Податкового кодексу України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18. пункту 2.1. статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому, пунктами 95.2. та 95.3. вказаного Кодексу встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Твердження відповідача про те, що частина податкового боргу сплачена ним у встановленому законом порядку, суд до уваги не приймає, оскільки останнім в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано цьому належних та допустимих доказів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявного податкового боргу, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Державного бюджету України (р/р 34129999700008, одержувач УДК у Подільському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 2607793, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) податковий борг у розмірі 1360181,50 (один мільйон триста шістдесят тисяч сто вісімдесят одна) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко