Ухвала суду № 2173665, 29.09.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2008 р. Справа № 18/3744а

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.

за участю представників сторін:

прокурор –не з’явився,

від позивача -Полтавець П.П. - представник за довіреністю,

від 1-го відповідача- Щедріна О.М. - представник за довіреністю,

Горбенко О.М. –представник за довіреністю,

від 2-го відповідача –Коваленко А.П. -представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ММ Пекеджінг Україна”,

м. Черкаси

до 1. Черкаської митниці, м. Черкаси

2. Головного управління Державного казначейства України у Черкаській

області, м. Черкаси

про визнання рішення митного органу недійсним, скасування акту ненормативного

характеру, стягнення 2658 грн. 09 коп. надміру сплаченого податку на додану

вартість.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ММ Пекеджінг Україна” до Черкаської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №902000001/2008/000224 від 04 липня 2008 року, щодо митного оформлення товару позивача за вантажною митною декларацією № 902000001/8/004702 від 26.06.2008 року; визнання недійсною довідки №902000001/2008/004702 від 04.07.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) відділу контролю митної вартості та номенклатури Черкаської митниці та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області на користь позивача 2658 грн. 09 коп. надміру сплаченого податку на додану вартість (з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.09.2008 року).

Позовні вимоги було мотивовано тим, що митним органом під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару, що ввозився позивачем на митну територію України, було безпідставно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за вантажною митною декларацією № 902000001/8/004702 від 26.06.2008 року, тому в результаті неправомірних дій Черкаської митниці (на думку позивача) позивач був вимушений здійснити митне оформлення товару на умовах, які запропонував митний орган, зокрема, в спірній довідці №902000001/2008/004702 від 04.07.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), в результаті чого позивачем було надміру сплачено до бюджету податку на додану вартість в розмірі 2658 грн. 09 коп.

Під час розгляду даного адміністративного позову, Перший заступник прокурора Черкаської області в порядку ст.60 КАС України звернувся до суду з заявою за №05-465 вих.08 від 20.08.2008 року про вступ у справу прокурора.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.08.2008 року було здійснено заміну первинного відповідача –управління Державного казначейства в місті Черкаси належним відповідачем - Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

Черкаська митниця проти позову заперечувала з підстав наведених у запереченні, а також вважала свої дії правомірними у зв’язку з чим перший відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник другого відповідача в судовому засіданні та в запереченні на позов просив суд в позові відмовити повністю, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України органи Державного казначейства України здійснюють за поданням органів стягнення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Подання (висновку) Черкаської митниці про повернення 2658 грн. 09 коп. податку на додану вартість до УДК у м. Черкаси ГУ ДКУ у Черкаській області не надходило, а тому другий відповідач позбавлений правових підстав для повернення позивачу 2658 грн. 09 коп. податку на додану вартість.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.09.2008 року, за згодою учасників судового провадження, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови зі справи №18/3744а.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про визнання недійсною довідки №902000001/2008/004702 від 04.07.2008 року відділу контролю митної вартості та номенклатури Черкаської митниці - слід закрити, а в решті вимог - в позові відмовити, виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, та підтверджується зібраними у справі доказами, 26.06.2008 року позивач на підставі зовнішньоекономічного контракту №110106-1 від 26.12.2005 року укладеного з фірмою “STORA ENSO FORS АВ” (Швеція) імпортував 19243 кг. картону багатошарового, призначеного для виготовлення упаковки сигарет, з усіма вибіленими шарами, однобічно крейдованого, виробництва “STORA ENSO FORS ”, Швеція: марки “КОPPARGLOSS”, поверхневою вагою 200 г/м.кв., у рулонах шириною 718 мм (вміст волокон, отриманих механічним способом 50,3%).

Відповідно до ст.10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Зазначений товар було надано для митного оформлення Черкаській митниці, згідно вантажної митної декларації №902000001/8/004702 від 26.06.2008 року, в тому числі товаросупровідні та інші документи: зовнішньоекономічний договір з додатками, накладну CMR, сертифікат про походження товару, рахунок-фактуру (інвойс), специфікацію до рахунку, експортну декларацію.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим, як це передбачено приписами Митного кодексу України.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.6 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006, № 1766 передбачено, що декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Посадова особа митного органу, яка проводить перевірку заповнення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, що повинні заповнюватися декларантом, вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.

Декларант може вносити зміни (доповнення, виправлення) до декларації митної вартості, крім граф з вартісними показниками.

Зміни (доповнення, виправлення) засвідчуються підписом та печаткою декларанта.

Матеріалами справи підтверджується, що задекларована позивачем ціна імпортованого товару згідно декларації митної вартості становила 0,929 EUR за 1 кг. картону.

Митну вартість товару було визначено позивачем за методом 1, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України (чинного на момент прийняття митної декларації), за ціною договору щодо товару, який імпортується, у сумі 17876,74 EUR.

Відповідно до ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вищенаведеним Порядком передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Матеріалами справи (а.с. 36) підтверджується, що на звороті ДМВ від 26.06.2008 року митний орган зобов’язав декларанта подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно переліку наведеному на зворотньому аркуші.

При цьому суд вважає, що здійснення відповідного запису митного органу на звороті декларації з посиланням про це у відповідній графі декларації “для відміток митного органу” не є порушенням митного законодавства, оскільки декларант був ознайомлений з переліком витребуваних додаткових документів, що підтверджується підписом особи позивача від 26.06.2008 року.

Підставою для прийняття посадовими особами митного органу рішення про необхідність надання декларантом додаткових документів, стало те, що задекларована позивачем ціна товару, була значно нижчою від ціни ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено згідно до цінової бази даних Державної митної служби України( далі –ЦБД ДМСУ).

В подальшому позивач листом №114/08-08 від 01.07.2008 року надав митному органу на підтвердження заявленої декларації митної вартості додаткові документи, в тому числі:

листи регіонального представництва фірми “Стора Енсо” від 27.05.2008 року та 20.05.2008 року за дорученням фабрики “STORA ENSO” щодо дійсної ціни на картони, що поставляються замовнику “РНІLІР МОRRІS”. При цьому, відповідно до листа представництва від 27.06.2008 року вартість 1 кг картону марки “КОPPARGLOSS” поверхневою вагою у 200 гр/м становила 0,929 EUR, то за листом того ж представництва, але за підписом іншої уповноваженої особи від 20.05.2008 року вартість цього картону була визначена у 1, 08 USD за 1 кг (0,63 EUR). Інша інформація цих листів щодо тих же параметрів поставок одного і того ж товару, містила різну цінову інформацію;

лист регіонального представництва фірми “Стора Енсо” від 20.05.2008 року щодо підтвердження цін для поставок картону замовнику “РНІLІР МОRRІS” на умовах DDU –Черкаси з відмовою надання більш детальної інформації щодо вартості картону з посиланням на комерційну таємницю. Даний лист містить у тому числі інформацію, що вартість картону у листах приблизно на 100 доларів за тону більша, ніж вартість того ж картону у рулонах;

лист фірми “Стора Енсо” від 21.08.2006 року щодо стабільності цінових даних при здійсненні поставок;

експортні декларації, оформлені у м. Форс, Швеція, з проставленими відмітками митних органів РП на кордоні з Україною;

лист Держзовнішінформу від 30.05.2008 року №7/498 щодо підтвердження рівня ціни картону марки “КОPPARGLOSS”, поверхневою вагою 200 г/м.кв., у аркушах розміром 551 х 984 мм за ціною 1, 18 USD як такої, що прийнятний з урахуванням особливостей поставок на підприємство позивача. Строк дії даної довідки на момент надання її митниці закінчився.

04.07.2008 року позивачем на звороті декларації митної вартості вчинено запис про неможливість надання додаткових документів за виключенням тих, що надані за листом від 01.07.2008 року.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку витребувані митницею документи було подано декларантом не в повному обсязі, а в наданні додаткових документів позивач відмовився, про що свідчить відповідний підпис.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, як це, зокрема, передбачено Прядком декларування митної вартості товарів.

Як вбачається із зібраних у справі доказів, Черкаською митницею було визначено митну вартість картону у відповідності до положень про застосування ст. VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) 1994 року та положень п. 14 Порядку №1766 виходячи з ціни ідентичних товарів відповідно до інформації ЦБД ДМСУ у 1,6 доларів за кг. з оформленням довідки №902000001 /2008/004702 від 04.07.2008 року.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; порівняння наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю, як це передбачено Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою КМ| України, від 09.04.2008, за № 339.

Частиною 3 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

У всіх випадках відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, як це, зокрема, передбачено Порядком, затвердженим наказом Державної митної служби, від 12.12.2005, за № 1227 “Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України”.

У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

04 липня 2008 року посадовою особою Черкаської митниці було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №902000001/2008/000224 стосовно імпортованих товарів (а.с.7-8).

В картці відмови, зазначено, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з причин: неподання декларантом документів на підтвердження митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України та п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 ( далі - Порядок №1766).

Також в картці відмови було зазначено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: надати витребувані митницею документи або здійснити декларування митної вартості за іншим методом у т.ч. за методом 2 згідно ПІК Цінова інформація.

Картку відмови було отримано позивачем 07.07.2008 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митним органом під час оформлення картки відмови не було допущено порушень митного законодавства, оскільки витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості товару було надано декларантом не в повному обсязі, а задекларована позивачем ціна товару, була значно нижчою від ціни ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено згідно до цінової бази даних Державної митної служби України (далі –ЦБД ДМСУ).

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

В той же час судом враховано, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 08.07.2008 року звернувся до начальника Черкаської митниці з листом (а.с.116) про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг за декларацією під гарантійні зобов’язання декларанта в зв’язку з незгодою позивача з митною вартістю, визначеною митним органом.

В зв’язку з чим, декларант зобов’язувався сплатити до державного бюджету суми податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товару, визначеного митним органом.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку затвердженого наказом ДМСУ від 17.03.2008 року за №230 митницею того ж дня було надано відповідне погодження, з яким ознайомлено представника позивача, та 09.07.2008 року за вих. №06-40/4701 додатково надано письмове погодження.

У разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Рішення про визначення митної вартості товарів надсилається декларанту в десятиденний строк з моменту прийняття поштою з повідомленням про вручення або видається йому під розписку.

Після надходження рішення декларант може протягом 10 днів звернутися до митного органу з метою коригування суми податкових зобов'язань, як це зокрема передбачено Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою КМ| України, від 09.04.2008, за № 339.

При цьому слід зазначити, що рішення митного органу, в розумінні ст.264 МК України та вищенаведеного Порядку про визначення митної вартості товару митницею прийнято не було.

Крім того, чинним законодавством України з питань митної справи не визначено форми рішення митного органу про визначення митної вартості товарів.

Наказ Держмитслужби України від 13.10.2003 за N 685 “Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, п.3.6 якого було передбачено, що після розгляду поданих документів та за потреби проведення вартісної оцінки товару Відділом складається довідка про визначення митної вартості чи здійснення митної оцінки товарів з обґрунтуванням усіх викладених у ній висновків (додаток 1) –скасовано Наказом Держмитслужби України від 03.09.2007 року за N 727.

Тобто на момент здійснення митного оформлення товару (як вже було зазначено вище) чинним законодавством України передбачено, що саме декларант самостійно визначає митну вартість товару.

У зв’язку з чим довідка відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці від 04.07.2008 року (а.с. 9-10) про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст.17 КАС України, оскільки дана довідка не є обов’язковою для декларанта у зв’язку з скасування Наказу Держмитслужби України від 13.10.2003 за N 685, та не породжувала для позивача жодних правових наслідків.

Водночас судом враховано, що позивач після прийняття картки відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №902000001/2008/000224 та вчинення відповідних перелічених дій митниці, не звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав, а натомість 09.07.2008 року подав митниці нову вантажну митну декларацію за № 902000001/8/005024, та знову самостійно визначив митну вартість товару.

Доводи позивача наведені в позовній заяві стосовно того, що останній був вимушений подати нову декларацію з зазначенням митної вартості товарів, суд оцінює критично, а тому останні до уваги не приймаються.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки останній самостійно визначив та задекларував митну вартість.

Повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких покладено на митні органи, здійснюється в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України органи Державного казначейства України здійснюють за поданнями органів стягнення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Позивач сплатив зазначені кошти на виконання свого зобов’язання перед державою, тому відсутні правові підстави вважати податок на додану вартість в розмірі 2658 грн. 09 коп, таким, що надміру сплачений до бюджету.

У зв’язку з чим, підстав для задоволення позову в цій частині також не має.

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Оскільки спірна довідка відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці від 04.07.2008 року за №902000001/2008/004702 не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст.17 КАС України, тому з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі в цій частині слід закрити.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

При зверненні до господарського суду Черкаської області з позовом, позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп., тобто лише за розгляд позовних вимог немайнового характеру.

Таким чином, на підставі ст. ст. 89, 94 КАС України, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 26 грн. 58 коп. за розгляд позовних вимог майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 94, п. 1 ч.1 ст. 157, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №18/3744а в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю “ММ Пекеджінг Україна” про визнання недійсною довідки №902000001/2008/004702 від 04.07.2008 року - закрити.

2. В решті вимог в позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ММ Пекеджінг Україна”, вул. Маршала Красовського, 19 а, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 32654262, р/р 26005003085500 в ІНГ Банк Україна, МФО 300539 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в м. Черкаси для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 судовий збір в сумі 26 грн. 58 коп. за розгляд позовних вимог майнового характеру.

Видати виконавчий лист.

Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя Васянович А.В.

Повний текст постанови складено 03.10.2008 року.