Постанова № 21736503, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2011 року № 2а-6442/10/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

суддяДобрянська Я.І.

представники: від позивача:заява про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи від відповідача:не прибув Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2010 р. було відкрито провадження у справі № 2а-6442/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2.

Як видно з наявних матеріалів справи, податкове зобов'язання, що визначено відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку за квітень-червень 2009 року, з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2010 р. було зупинено провадження у справі № 2а-6442/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання протиправним та скасування пункту другого рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

19.07.2011 р. до канцелярії суду надійшло клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»про поновлення провадження у справі № 2а-6442/10/2670 в якому позивачем зазначено, що Київським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 31.03.2011 р. по справі № 2а-332/10, якою залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., а отже рішення набрало законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011 р. було поновлено провадження у справі № 2а-6442/10/2670.

04.08.2011 р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 р. по справі № К/9991/25049/11 задоволено клопотання Київської міської ради про зупинення виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р.

Зважаючи на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 08.08.2011 р. зупинив провадження у справі № 2а-6442/10/2670 до вирішення справи № 2а-332/10 (К/9991/25049/11) в касаційному порядку Вищим адміністративним судом України.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., а отже рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню.

Зважаючи на те, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 2а-6442/10/2670, суд ухвалою від 07.11.2011 р. поновив провадження у справі, та призначив судове засідання з розгляду справи № 2а-6442/10/2670 на 28.11.2011 р.

Зважаючи на перебування судді Добрянської Я.І. 28.11.2011 р. на лікарняному, розгляд справи № 2а-6442/10/2670 було відкладено на 02.12.2011 р.

28.11.2011 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про розгляд справи № 2а-6442/10/2670 за відсутності представника позивача в письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання 02.12.2011 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»отримало від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Акт від 30.07.2009 року №740/15-30/32878418 про результати камеральної перевірки податкової декларації.

Згідно зазначеного Акту, старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів Управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - Білоус Тетяною Олексіївною було проведено камеральну перевірку податкової декларації щодо земельного податку поданої на 2009 рік, квітень-червень 2009 року (№ 376 від 15.01.2009 року).

Камеральною перевіркою було встановлено, що розмір податкового зобов'язання з податку, зазначеного у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником податку був занижений земельний податок за квітень-червень 2009 року, що привело до заниження податкового зобов'язання на суму 27 056,67 грн.

На вказаний Акт перевірки позивачем було надано заперечення, яке Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014351530/0 від 18.08.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 28 409,53 грн., у тому числі 27 056,70 грн. - за основним платежем та 1 352,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, однак скарги позивача були залишені без змін, та за результатами їх розгляду Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2, якими також було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 28 409,53 грн., у тому числі 27 056,70 грн. - за основним платежем та 1 352,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, податкове зобов'язання, що визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку за квітень-червень 2009 року, з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Таким чином, загальна сума донарахованого податкового зобов'язання за платежем «земельний податок (код платежу 13050100)»склала 28 409,53 грн., у тому числі 27 056,70 грн. - за основним платежем та 1 352,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як також видно з наявних матеріалів справи, правове регулювання відносин у сфері нарахування та сплати земельного податку на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснювалось відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків та зборів.

Частиною другою статті 14 цього Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Отже із системного аналізу вищенаведених положень Закону України «Про систему оподаткування»та Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту частини 5 статті 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, якою користується позивач не підпадає під жоден із встановлених Законом винятків, щодо яких застосовується ставка земельного податку інша, ніж 1% від її грошової оцінки.

Крім того, як було зазначено судом в обставинах справи, п. 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 р. № 944/944, на підставі якого відповідачем проведено донарахування позивачу земельного податку, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття постанови Шевченківським районним судом м. Києва від 27 вересня 2010 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, а також залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року.

Таким чином, станом на час розгляду даної адміністративної справи, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню.

Так, Шевченківським районним судом м. Києва було зокрема зроблено висновок, який підтверджено судами вищих інстанцій, що «зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року».

Крім того, вказаною постановою встановлено, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та не відповідає вимогам діючого законодавства, а також зазначено, що для правовідносин по оплаті землекористування спеціальним законом є Закон України «Про плату за землю», яким чітко визначені форми і розміри плати, а також встановлені обмеження щодо можливості її зміни.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 року, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Зважаючи на викладене, а також те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., а отже рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. (на підставі якого відповідачем проведено донарахування позивачу земельного податку та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення) було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, що підтверджуються допустимими у справі доказами, щодо протиправності прийняття Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказані вище обставини у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, відповідач не надав обґрунтованих пояснень, що підтверджуються допустимими доказами стосовно правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2, проте як позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами стосовно протиправності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 18.08.2009 року № 0014351530/0, від 27.11.2009 року, № 0014351530/1 та від 05.02.2010 року № 0014351530/2.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.12.2011 р.