Постанова № 21736501, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2011 року № 2а-14622/10/2670

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дарницький плодоовочевий комбінат»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування повідомлень-рішень

суддяДобрянська Я.І.

представники: від позивача:заява про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи від відповідача:заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Дарницький плодоовочевий комбінат" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 р. було відкрито провадження у справі № 2а-14622/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києвавід 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами, 5013050100, усього в сумі 290 781, 81 (двісті дев'яносто тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 81 коп.), у тому числі за основним платежем 276 935, 06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 846, 75 грн.

Як видно з наявних матеріалів справи, податкове зобов'язання, що визначено відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку з 01.04.2009 року, з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2010 р. було зупинено провадження у справі № 2а-14622/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-332/10 за позовом ЗАТ «Фоззі»та ін. до Київської міської ради про визнання незаконним і нечинним п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві».

25.06.2011 р. до канцелярії суду надійшло клопотання Відкритого акціонерного товариства «Дарницький плодоовочевий комбінат»про поновлення провадження у справі № 2а-14622/10/2670 в якому позивачем зазначено, що Київським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 31.03.2011 р. по справі № 2а-332/10 за позовом ЗАТ «Фоззі»та ін. до Київської міської ради про визнання незаконним і нечинним п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві», якою залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., а отже рішення набрало законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2011 р. було поновлено провадження у справі № 2а-14622/10/2670 та призначено справу до судового розгляду на 11.08.2011 р.

В судовому засіданні 11.08.2011 р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 р. по справі № К/9991/23210/11 задоволено клопотання Київської міської ради про зупинення виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р.

Зважаючи на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 11.08.2011 р. зупинив провадження у справі № 2а-14622/10/2670 до вирішення справи № 2а-332/10 (К/9991/23210/11) в касаційному порядку Вищим адміністративним судом України.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., а отже рішення Шевченківського районного суду від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню.

Зважаючи на те, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 2а-14622/10/2670, суд ухвалою від 07.11.2011 р. поновив провадження у справі, та призначив судове засідання з розгляду справи № 2а-14622/10/2670 на 28.11.2011 р.

28.11.2011 р. позивачем та відповідачем до канцелярії суду були подані клопотання про розгляд справи № 2а-14622/10/2670 за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку Відкритого акціонерного товариства «Дарницький плодоовочевий комбінат» за період з 01.01.2009 р. по 19.02.2010 р., за результатами якої складено Акт від 19.02.2010 р. № 718/1503/22943989.

В даному Акті зазначено, що розмір податкового зобов'язання по земельному податку, зазначений у податковому розрахунку земельного податку є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку платником земельного податку не проведено збільшення сум земельного податку з 01.04.2009 року, відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944, в зв'язку з чим встановлено заниження податкового зобов'язання на загальну суму 276 935,06 гривень.

За висновками зазначеного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від «01»березня 2010 року № 0001751503/0/6368 про сплату 276 935, 06 грн. - за основним платежем та 13 846, 75 грн. - за штрафними санкціями, загальна сума - 290 781,81 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення від «01»березня 2010 року № 0001751503/0/6368 було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

На підставі рішень про результати розгляду скарг позивача, відповідачем було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818.

Не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, податкове зобов'язання, що визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку з 01.04.2009 року, з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Таким чином, загальна сума донарахованого податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами, 5013050100, становить 290 781, 81 (двісті дев'яносто тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 81 коп.), у тому числі за основним платежем 276 935, 06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 846, 75 грн.

Як також видно з наявних матеріалів справи, правове регулювання відносин у сфері нарахування та сплати земельного податку на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснювалось відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків та зборів.

Частиною другою статті 14 цього Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Отже із системного аналізу вищенаведених положень Закону України «Про систему оподаткування»та Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту частини 5 статті 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, якою користується позивач не підпадає під жоден із встановлених Законом винятків, щодо яких застосовується ставка земельного податку інша, ніж 1% від її грошової оцінки.

Крім того, як було зазначено судом в обставинах справи, п. 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 р. № 944/944, на підставі якого відповідачем проведено донарахування позивачу земельного податку, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття постанови Шевченківським районним судом м. Києва від 27 вересня 2010 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, а також залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року.

Таким чином, станом на час розгляду даної адміністративної справи, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню.

Так, Шевченківським районним судом м. Києва було зокрема зроблено висновок, який підтверджено судами вищих інстанцій, що «зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року».

Крім того, вказаною постановою встановлено, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та не відповідає вимогам діючого законодавства, а також зазначено, що для правовідносин по оплаті землекористування спеціальним законом є Закон України «Про плату за землю», яким чітко визначені форми і розміри плати, а також встановлені обмеження щодо можливості її зміни.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 року, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Зважаючи на викладене, а також те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., а отже рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., яким пункт 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання № 944/944 від 25.12.2008 р. (на підставі якого відповідачем проведено донарахування позивачу земельного податку та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення) було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття, набрало законної та підлягає виконанню, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, що підтверджуються допустимими у справі доказами, щодо протиправності прийняття Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказані вище обставини у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, відповідач не надав обґрунтованих пояснень, що підтверджуються допустимими доказами стосовно правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818, проте як позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами стосовно протиправності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 01 березня 2010 року № 0001751503/0/6368 та від 11 травня 2010 року № 0001751503/1/16818.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.12.2011 р.