Постанова № 21735797, 07.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/194/2012

07 лютого 2012 року 15год. 02хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮНР-ІНВЕСТ” - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012342 від 04 січня 2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму валових витрат та донараховувати йому податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств, по господарським операціям з ТОВ “Фірма “П.С.В.” (код ЄДРПОУ 36053958), оскільки в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування валових витрат по господарським операціям із названим контрагентом. При цьому зазначає, що вказані операції мають реальний товарний характер, відносяться до господарської діяльності позивача. Вважає, що сума валових витрат сформована цілком правомірно. Зазначає, що відповідачем господарські операції, здійснені із контрагентом ТОВ “ФІРМА П.С.В.” визнаються нікчемними лише на підставі акту перевірки контрагента за №/807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року, складеного Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровськ, яким встановлено, що зазначений контрагент має стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження». Вказує на те, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, не знаходження однієї з сторін правочину за місцем реєстрації, після здійснення правочину, не є підставою для визнання такого правочину нікчемним. Вважає, що висновок відповідача про завищення валових витрат та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств позивачем є неправомірним. В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та надала пояснення, які по суті співпадають з поясненнями викладеними в позовній заяві. Просила позов задоволити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач відніс до валових витрат суми по операціям з контрагентом ТОВ “ФІРМА П.С.В.”, щодо якого від Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровськ, отримано акт позапланової перевірки за №/807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року, яким встановлено, що зазначений контрагент має стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження». Перевіркою також встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «Фірма П.С.В.» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. А відтак вважає, що операція купівлі продажу ТОВ «ЮНР Інвест» не спричинило реального настання наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» - ТОВ «ЮНР-Інвест». Таким чином, позивач не мав права відносити до складу валових витрат суми по операціям із вказаним контрагентом, які є нікчемними. Просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, показання свідка, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ фірма “П.С.В.” (код ЄДРПОУ 36053958) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої був складений акт перевірки №1495/23-100/36524617 від 20.12.2011 року. Вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ “ЮНР-ІНВЕСТ” безпідставно віднесено до валових витрат суми по операціям із контрагентом ТОВ фірма “П.С.В.”, у звязку із неможливістю встановити фактичного місцезнаходження такого контрагента на момент перевірки.

На підставі висновків акту перевірки № 1495/23-100/36524617 від 20.12.2011 року, за порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012342 від 04 січня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток у розмірі 56303,75 грн., з яких 45043,00 грн. основний платіж; 11260,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Отже, з зазначеного акту перевірки, пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для винесення спірного рішення є висновки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровськ, викладені у акті позапланової перевірки за №/807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року, якими встановлено, що зазначений контрагент має стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження» станом на 16.03.2011 року. Підставою для збільшення позивачу грошових зобовязань стали також висновки, викладені в акті перевірки, щодо того, що усі операції позивача з ТОВ «П.С.В.» щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» - ТОВ «ЮНР-Інвест». Позивач сформував валові витрати по безтоварним операціям з ТОВ «П.С.В.», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підлягають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг), яке визначено в п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий висновок ревізори податкового органу зробили на підставі акта позапланової перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровськ № /807/23-3/36053958 від 16.03.2011 року ТОВ «П.С.В.», яким встановлено, що вказане підприємство має стан «10» - «запит на встановлення місцезнаходження», підприємство не знаходиться за юридичною адресою, перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «Фірма «П.С.В» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам покупцям.

Однак, з такими висновками податкового органу суд погодитися не може.

Як встановлено в ході судового розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю зареєстроване як юридична особа 21.05.2009 року. Основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, виробництво виробів з бетону для будівництва, виробництво виробів з бетону, гіпсу та цементу, інші спеціалізовані будівельні роботи, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Згідно укладених договорів ТОВ «ЮНР-Інвест» придбало у ТОВ «П.С.В.» товарно-матеріальні цінності, а саме в грудні 2010 року на суму 216206,68 грн., в т.ч. ПДВ 36034,45 грн.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами:

-податкова накладна № 061263 від 06.12.2010 року (будівельні матеріали, фарба, ґрунтовка, будівельні суміші) на суму 144037,18 грн., в т.ч. ПДВ 24006,20 грн. (а.с.40); видаткова накладна № 061263 від 06.12.2010 року (будівельні матеріали, фарба, ґрунтовка, будівельні суміші) на суму 144037,18 грн., в т.ч. ПДВ 24006,20 грн. (а.с.37);

- податкова накладна № 031263 від 06.01.2010 року (піноблоки, плити з пінополіестербітону) на суму 23712,58 грн., в т.ч. ПДВ 3952,10 грн. (а.с.39); видаткова накладна № 031263 від 03.12.2010 року (піноблоки, плити з пінополіестербітону) на суму 23712,58 грн., в т.ч. ПДВ 3952,10 грн. (а.с.36);

- податкова накладна № 011263 від 06.12.2010 року (віконний металопластиковий блок) на суму 48456,92 грн., в т.ч. ПДВ 8076,15 грн. (а.с.38); видаткова накладна № 011263 від 01.12.2010 року (віконний металопластиковий блок) на суму 48456,92 грн., в т.ч. ПДВ 8076,15 грн. (а.с.35).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки (а.с.23). Первинні документи та податкові накладні на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як юридична особа та як платник податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Вказані товарно-матеріальні цінності використані позивачем в своїй господарській діяльності, вартість оплачених товарів на загальну суму 180172,23 грн. включено позивачем до складу валових витрат.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових, є звязок таких витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що у грудні 2010 року ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” поставило позивачу будівельні матеріали на загальну суму 216206,68 грн., у т.ч. ПДВ 36034,45 грн., що підтверджується вище зазначеними податковими та видатковими накладними.

Для отримання будівельних матеріалів позивачем за вказаними накладними було видано наступні довіреності виконавцю робіт ОСОБА_5: № 12-1 від 01.12.2010 року, № 12-2 від 03.12.2010 року № 12-3 від 06.12.2010 року (а.с.41-46). Перелічені довіреності відображені у видаткових накладних та у журналі реєстрації довіреностей за 2009-2010 роки.

Розрахунки проведені в сумі 52173,91 грн., що підтверджується випискою банку від 25.01.2011 року (а.с.47)

В судовому засіданні було допитано свідка - ОСОБА_5, який на підставі Наказу № 43 від 02.08.2010 року був прийнятий позивачем на роботу на посаду виконавця робіт та пропрацював на цій посаді до 01.09.2011 року, та був звільнений на підставі Наказу № 27 від 01.09.2011 року. Зазначений свідок показав, що серед його обовязків, у тому числі, було отримання будівельних матеріалів від постачальників, при цьому переговорів щодо постачання таких ТМЦ він особисто не вів. Вказав, що будівельні матеріали, які зазначені у видаткових накладних, виписаних ТОВ “ФІРМА “П.С.В.”, були доставлені вантажним транспортом постачальника у місто Кузнецовськ, де були перевантажені на спеціальний вантажний автомобіль, який мав допуск на Рівненську АЕС.

Такі показання свідка узгоджуються із наданими суду первинними документами. Так, 01.12.2010 року було укладено Договір № 01/12 на надання транспортних послуг між Замовником - ТОВ “ЮНР-ІНВЕСТ”, в особі директора Мінько Г.М. та Виконавцем - фізичною особою підприємцем субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 (а.с.149). Вказаний договір регулює взаємовідносини Замовника та Виконавця в організації надання послуг автомобільним транспортом, а саме перевезення матеріальних цінностей за маршрутом м.Кузнецовськ-Рівненська АЕС. Вартість однієї ходки становить 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок), без ПДВ.

Здійснення перевезення фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 будівельних матеріалів автомобілем Фредлійнер ВК НОМЕР_1 підтверджується: актом виконаних робіт № 12/01 від 06.12.2010 року на загальну суму 300,00 грн., товарно-транспортними накладними: № 12001 від 01.12.2010 року, № 12003 від 03.12.2010 року, № 12006 від 06.12.2010 року, які містять відомості щодо ТМЦ, ідентичні до перелічених у видаткових накладних, виписаних ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” (а.с.145, 146-148). Розрахунки за отримані транспортні послуги проведені повністю, що підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.12.2010 року на загальну суму 300,00 грн. та квитанцією від 06.12.2010 року, виданої ФОП ОСОБА_7 для ТОВ “ЮНР-ІНВЕСТ” через ОСОБА_8, за транспортні послуги згідно акту № 12/01 від 06.12.2010 року на загальну суму 300,00 грн. (а.с.144).

Придбані у ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” будівельні матеріали, були використані позивачем у його господарській діяльності, підтвердженням вказаного є: договір субпідряду № 06/09-2010 від 06 вересня 2010 року на виконання ремонтних робіт по будівлі БВС по “Реконструкції відкритої розподільної споруди 750 кВ ВП “Рівненська АЕС”(а.с.49-63); довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3; акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 року; податкова накладна № 1 від 31.12.2010р. (а.с.80-86). Розрахунки проведені повністю.

Крім того, використання, отриманих від ТОВ “ФІРМА “П.С.В.”, будівельних матеріалів, при виконанні Договору субпідряду № 06/09-2010 від 06.09.2010 року, підтверджується: підсумковою відомістю ресурсів за грудень 2010 року, зокрема, у розділі IV Будівельні матеріали, вироби та конструкції, та матеріальним звітом за грудень 2010 року по обєкту: “Ремонтні роботи по будівлі БВС по “Реконструкції відкритої розподільної споруди 750кВ Рівненської АЕС” (а.с.86-88). У вказаних первинних документах, перелік та обсяг матеріалів є ідентичним до перелічених у видаткових та податкових накладних, отриманих під час поставки від ТОВ “ФІРМА “П.С.В.”.

Суми валового доходу, отриманого від виконання Договору субпідряду № 06/09-2010 від 06.09.2010 року під час якого використані придбані ТМЦ у ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” , були включені позивачем до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, а податкові зобовязання з податку на додану вартість, відображені в реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с.96-100).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання, придбаних у ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” будівельних матеріалів, у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Стосовно ж обставин щодо визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ фірма “П.С.В.”, нікчемними, у звязку із неможливістю встановити фактичного місцезнаходження такого контрагента на момент перевірки, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця на передачу покупцеві товару, у покупця на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.12.2011 року, щодо ТОВ “ФІРМА “П.С.В.”, то вказане товариство зареєстроване 01.08.2008 року за № 1224102 0000 043541 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. 23.12.2010 року, тобто у місяці здійснення правочинів із позивачем, внесено запис щодо підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.26-33).

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” було анульовано 14 квітня 2011 року, за ініціативою платника, тоді як господарські операції із позивачем відбувалися у грудні 2010 року (а.с.34).

Статтею18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача ТОВ “ФІРМА “П.С.В.” був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, посилання відповідача про те, що правочини позивача з названим контрагентом порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати позивачем податку на прибуток, внаслідок безпідставного формування валових витрат, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податків) у діях посадових осіб позивача або їх обізнаність щодо протиправного характеру діяльності обумовленого вище контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обовязку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача та ТОВ "Фірми "П.С.В.", є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

На пропозицію суду подати додаткові докази або повідомити будь-які інші відомості що могли б вказувати на обставини щодо безтоварності згадуваних операцій, представник відповідача повідомив що інших доказів або відомостей немає, просив здійснювати розгляд даної справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, відповіадчем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012342, а відтак, позов обгрунтвоаний та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012342 від 04.01.2012 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.