Постанова № 21735299, 09.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/463/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Мазура Ю.Ю.,

при секретарі:Лушниковій О.С.,

за участю:

представника позивача: не зявився,

представника відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 31 066, 96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Механізатор» (далі відповідач)про стягнення боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 31 066, 96 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Механізатор» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Згідно до ст..4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»( далі Закон) від 08.07.2010 року №2464-VI підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону, платники єдиного внеску зобовязані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.3 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Але в порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує єдиний внесок, у звязку з чим станом на 01.12.2011 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті внесків згідно звіту за жовтень 2011 року (борг виник за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року) у сумі 31066, 96 грн.

Згідно п.4 ст.25 Закону позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №Ю-70/У від 05.12.2011 року з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вимогу отримав 07.12.2011 року, не оскаржив її та не узгодив з органами Пенсійного фонду суму боргу.

Однак до цього часу в добровільному порядку суму заборгованості до Пенсійного фонду України не перерахував.

Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до позивача, то згідно ст..25 Закону позивач має право стягнути суму заборгованості у судовому порядку.

На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.54).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвали розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, надав суду письмове клопотання, в якому просив розстрочити виконання судового рішення на підставі ст.ст.257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

До початку судового засідання позивач надав до канцелярії суду клопотання, в якому заперечив проти встановлення розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення.

Так, суд, порадившись, на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з положеннями ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 11 статті 9 Закону У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Механізатор» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12.08.2011 за № 1 383 105 0013 001007 та зареєстровано як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с.8,27).

Картками особових рахунків платника єдиного внеску підтверджено, що, у порушення норм закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідач не сплачує єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у звязку з чим за ним утворився борг у розмірі 31066,96 грн. (а.с.14-17).

Так, з матеріалів справи вбачається, що за відповідачем заборгованість виникла за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року.

У визначений Законом строк відповідачем недоїмка не погашена.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області направлено Публічному акціонерному товариству «Механізатор» вимогу № Ю-70 У від 05.12.2011 на суму 178594, 52 грн., яку відповідачем отримано 07.12.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці вимоги (а.с.6,7).

Відповідачем суду не надано доказів оскарження вимоги у встановленому Законом порядку, а отже вимога є чинною та підлягає виконанню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Механізатор» (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 01240769) на користь управління Пенсійного фонду України в м. СєвєродонецькуЛуганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, р/р 37196049001216, 37195084001216, 37196083001216, 37198070001216, 37195073001216 у відділенні Державного казначейства, МФО 804013) борг зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 (згідно вимоги №Ю-70/У від 05.12.2011 року) у розмірі 31066, 96 грн. (тридцять одна тисяча шістдесят шість грн.. 96 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України .

Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур