Рішення № 2173503, 02.10.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.08 р. Справа № 9/131

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Єгоровій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум”, м.Слов`янськ

про стягнення 303 438грн.87коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Багатченко Ю.В. – адвокат (за довіреністю №б/н від 01.07.2008р.);

від відповідача: Макіян Г.М. – представник (за довіреністю №218 від 11.07.2008р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в розмірі 303 438грн.87коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 172 489грн.81коп., пені в розмірі 50 510грн.49коп., штрафу в розмірі 12 074грн.28коп., 3% річних в розмірі 8 385грн.02коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 979грн.27коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №192 від 31.10.2006р., додаткову угоду №1 до договору, видаткові накладні №РН-СЛ00681 від 01.11.2006р., №РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМЧ №821579 від 31.10.2006р., податкові накладні №650/13 від 01.11.2006р., №651/13 від 10.11.2006р., акт звірки взаєморозрахунків від 13.03.2008р.

Відповідач відзив на позов не надав, однак у судовому засіданні 02.10.2008р. проти позовних вимог заперечує.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/2365 від 28.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранум”, м. Слов`янськ станом на 28.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

02.10.2008р. через канцелярію господарського суду відповідачем надане клопотання б/н від 02.10.2008р. про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

31.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранум”, м. Слов`янськ укладений договір купівлі-продажу №192, відповідно з яким визначені умови купівлі-продажу кукурудзи (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до даного договору, продавець (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає наступний товар: кукурудза в кількості 253 660 кг загальною вартістю 172 489грн.81коп. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 172 489грн.81коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-СЛ00681 від 01.11.2006р., №РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.5 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „отримав(ла)” та печаткою підприємства, а також довіреністю серії ЯМЧ №821579 від 31.10.2006р на отримання цінностей від ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” (копія довіреності залучена до матеріалів справи).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином: покупець оплачує 100% від вартості товару в строк до 20 листопада 2006р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, кінцевим строком оплати товару є 20.11.2006р.

За твердження позивача, на момент подання позовної заяви відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 172 489грн.81коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 172 489грн.81коп.

Зазначена сума боргу відображена в акті звірки взаємних розрахунків №б/н від на 13.03.2008р., копія якого додана до матеріалів справи. Акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 06.08.2008р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №РН-СЛ00681 від 01.11.2006р., №РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯМЧ №821579 від 31.10.2006р., надати належним чином засвідчену копію журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за жовтень 2006р. (для залучення до матеріалів справи) та оригінал зазначеного журналу (для огляду у судовому засіданні).

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 172 489грн.81коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 172 489грн.81коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за прострочення виконання зобов`язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, сторони відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором здійснюється без обмеження строку (п.8.3 договору).

В свою чергу, згідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначених пунктів договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 50 510грн.49коп. за період прострочення з 20.11.2006р. по 04.07.2008р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Як зазначено вище, кінцевим строком оплати товару є 20.11.2006р.

В свою чергу, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначене положення, нарахування пені повинно починатися з наступного дня, коли сплив кінцевий строк оплати отриманої продукції, тобто з 21.11.2008р.

Таким чином, належна до стягнення сума пені становить 50 301грн.41коп.

Наряду з зазначеним, відповідно до клопотання б/н від 02.10.2008р. відповідач просить суд зменшити суму неустойки (штрафу, пені), посилаючись на важке фінансове становище, яке обумовлено низькими закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію та великими витратами на її виробництво.

Враховуючи те, що підприємство відповідача є сільськогосподарським, а стягнення штрафних санкцій в зазначеному позивачем розмірі може призвести до банкрутства підприємства, суд вважає клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені таким, що підлягає задоволенню.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (доказів зворотнього позивачем не представлено), суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У зв’язку з зазначеним, суд вважає в даному випадку за можливе зменшити розмір неустойки (пені).

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності, враховуючи залежність врожаю від природних умов, розмір пені, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 50 510грн.49коп. задовольнити частково (враховуючи те, що належна до стягнення сума пені становить 50 301грн.41коп) та зменшити розмір пені на 99%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1% від суми пені, яка належить до стягнення, а саме – 503грн.01коп.

Відповідно до п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 7% від вартості товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.8.4 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу становить 12 074грн.28коп.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи несвоєчасну оплату товару, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 12 074грн.28коп. обґрунтованими, однак враховуючи вищезазначене клопотання відповідача та підстави зменшення суми пені суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 12 074грн.28коп. задовольнити частково та стягнути з відповідача 50% від суми штрафу, яка нарахована позивачем, а саме – 6 037грн.14коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 59 979грн.27коп. за період прострочення з грудня 2006р. по травень 2008р. та 3% річних становлять суму в розмірі 8 385грн.02коп. (за період прострочення з 20.11.2006р. по 04.07.2008р.).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що з підстав зменшення розміру пені, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 8 385грн.02коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 8 371грн.55коп. (за період прострочення з 21.11.2006р. по 04.07.2008р.).

Одночасно, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, суд вважає, що зазначена сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 59 979грн.27коп. підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

На ряду з зазначеним, в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами вважаються лише витрати по оплаті послуг адвоката.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Навпаки, договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №148/06/08 від 27.06.2008р., на який посилається позивач, укладений останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”.

Акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 14.07.2008р. та платіжне доручення №7198 від 10.07.2008р. на суму 15 000грн.00коп. також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме за адвокатські послуги. Наразі, грошова сума в розмірі 15 000грн.00коп. перерахована позивачем на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”.

Надана позивачем копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3095 від 29.11.2007р. на ім`я Багатченко Юрія Володимировича та наказ №6 по особовому складу від 08.01.2008р. не можуть вважатися доказом того, що витрати позивача мають відповідний характер, оскільки, як зазначено вище, договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №148/06/08 від 27.06.2008р. не містить посилань на те, що юридичні послуги надавались саме адвокатом.

Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.

Однак, якщо на думку позивача ним понесені певні витрати, то останній може звернутися до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми в іншій спосіб, аніж відшкодування судових витрат по справі №9/131.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 15 000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в розмірі 303 438грн.87коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 172 489грн.81коп., пені в розмірі 50 510грн.49коп., штрафу в розмірі 12 074грн.28коп., 3% річних в розмірі 8 385грн.02коп. та інфляційних витрат в розмірі 59 979грн.27коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” (за адресою: вул.Щорса, 5, с.Миколаївка, м. Слов`янськ, Донецька область, 84180, р/р 26000301662272 в філії відділення ПІБ в м. Слов`янськ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (за адресою: вул. Ямська ,28А, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040, р/р 26009100280101 в ЗАТ „СВЕДБАНК ІНВЕСТ” в м. Києві, МФО 320650, код ЄДРПОУ 25591321) суму основного боргу в розмірі 172 489грн.81коп., пеню в розмірі 503грн.01коп., штраф в розмірі 6 037грн.14коп., 3% річних в розмірі 8 371грн.55коп. та інфляційні витрати в розмірі 59 979грн.27коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3 032грн.16коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.91коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 150грн.61коп., перерахованого згідно платіжного доручення №7193 від 10.07.2008р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 02.10.2008р. оголошено повний текст рішення.

Суддя