Постанова № 21734995, 21.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2011 р. Справа № 2а-370/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіЧорної В.В. при секретарі судового засіданняМолчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивачаРожковської Т.В.

відповідачаСєкачова Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31»до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011661502/0, № 0011671502/0 від 21.12.2009 р., -

в с т а н о в и в :

05 січня 2010 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 31»(далі КП «ЖЕО № 31») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі Північна МДПІ у м. Кривому Розі) № 0011661502/0, № 0011671502/0 від 21.12.2009 р., якими позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість на загальну суму 691753 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з висновками невиїзної документальної перевірки КП «ЖЕО № 31»з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.06.2009 р. по 14.12.2009 р., викладеними в акті № 264/150/20280438 від 14.12.2009 р., щодо порушення платником податків п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі Закон України № 2181), а саме, сплати узгоджених податкових зобовязань, самостійно визначених платником податків у деклараціях з податку на додану вартість, з порушенням передбачених п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону граничних строків сплати. На підставі акту перевірки, Північною МДПІ у м. Кривому Розі винесено податкові повідомлення-рішення № 0011661502/0, № 0011671502/0 від 21.12.2009 р. про нарахування КП «ЖЕО № 31» штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ на суму 654961 грн. 56 коп., та 36791 грн. 64 коп., відповідно. Позивач вважає зазначені рішення податкового органу незаконними, оскільки розрахунки штрафних (фінансових) санкцій здійснені відповідачем з порушенням норм Закону України № 2181. Зокрема, позивач зазначив, що платежі КП «ЖЕО № 31», які були направлені платником податків на сплату поточних зобовязань з податку на додану вартість за періоди, вказані в платіжних дорученнях (призначення платежу), були неправомірно зараховані Північною МДПІ у м. Кривому Розі в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів в порядку календарної черговості його виникнення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкового боргу з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків, та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до податкового розяснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 31.11.2002 р. № 540, п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання, та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань здійснюється в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України № 2181, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобовязань наступного податкового періоду до сплати податкових зобовязань попереднього податкового періоду Закон України № 2181 не передбачає. Таким чином, погашення податкового боргу КП «ЖЕО № 31»відбувалося попередньо погашенню поточних податкових зобовязань, які не є податковим боргом, відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, що доводить відсутність порушення прав позивача з боку органу податкової служби.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 31»з 18.07.1997 р. є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 106), та перебуває на податковому обліку в Північній МДПІ у м. Кривому Розі.

Протягом липня 2008 року серпня 2009 р. КП «ЖЕО № 31»сплачувало поточні податкові зобовязання з податку на додану вартість, визначені ним самостійно у деклараціях від 19.08.2009 р. № 9000860849, від 20.07.2009 р. № 27458, від 20.05.2009 р. № 18358, від 21.04.2009 р. № 12053, від 20.03.2009 р. № 4758, від 20.02.2009 р. № 3201, від 20.01.2009 р. № 57392, від 22.12.2008 р. № 49876, від 19.11.2008 р. № 47368, від 20.10.2008 р. № 42070, від 18.09.2008 р. № 34056, від 19.08.2008 р. № 32429, від 21.07.2008 р. № 27718, на загальну суму 1748397,07 грн.

Зазначений факт підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 136-250, т.2 а.с. 1-102).

Проте, Північна МДПІ у м. Кривому Розі використала вищезазначені платежі в рахунок погашення податкового боргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31»з податку на додану вартість згідно декларацій з цього виду податку по строку сплати у період з березня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року, з січня по грудень 2008 року, з січня по травень 2009 року, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2007 р., від 26.09.2008 р., від 13.03.2009 р.

Факт самостійної зміни призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях, підтверджено наданою Північною МДПІ у м. Кривому Розі довідкою щодо стану розрахунків з бюджетом по ПДВ за період з 01.07.2008 р. по 31.08.2009 р. КП «ЖЕО № 31»(т. 2 с. 123-128).

Про самостійний перерозподіл грошових коштів, що сплачувалися КП «ЖЕО № 31»в рахунок погашення поточних зобовязань, Північна МДПІ у м. Кривому Розі платника податків не повідомила.

14.12.2009 р. Північною МДПІ у м. Кривому Розі проведено невиїзну документальну перевірку КП «ЖЕО № 31»з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.06.2009 р. по 14.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 264/150/20280438 (т. 1 а.с. 33-36).

Підстави та порядок проведення даної перевірки, позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181, а саме, порушення встановлених абз. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 граничних строків сплати податкових зобовязань по податку на додану вартість згідно декларацій від 19.08.2009 р. № 9000860849, від 20.07.2009 р. № 27458, від 20.05.2009 р. № 18358, від 21.04.2009 р. № 12053, від 20.03.2009 р. № 4758, від 20.02.2009 р. № 3201, від 20.01.2009 р. № 57392, від 22.12.2008 р. № 49876, від 19.11.2008 р. № 47368, від 20.10.2008 р. № 42070, від 18.09.2008 р. № 34056, від 19.08.2008 р. № 32429, від 21.07.2008 р. № 27718.

При цьому, описова частина акту перевірки не містить посилання ні на встановлені перевіркою терміни затримки граничних строків сплати податкових зобовязань, ні посилань на банківські документи (платіжні доручення), за якими підприємством сплачувалися кошти в рахунок погашення зобовязань по податку на додану вартість, ні посилань на дату проведення перерозподілу коштів, проведеного податковим органом (том 1 а.с. 33).

На підставі акту перевірки № 264/150/20280438 від 14.12.2009 р., Північною МДПІ у м. Кривому Розі винесено податкові повідомлення-рішення № 0011661502/0, № 0011671502/0 від 21.12.2009 р. про застосування до КП «ЖЕО № 31»на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 654961 грн. 56 коп. (50 відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового боргу) та 36791 грн. 64 коп. (20 відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового боргу), відповідно (т. 1 а.с. 35, 36, 38, 39).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Північної МДПІ у м. Кривому Розі № 0011661502/0, № 0011671502/0 від 21.12.2009 р., КП «ЖЕО № 31»оскаржило їх в судовому порядку.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, яке діяло на час винесення відповідачем оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ встановлено обовязок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97, податковим періодом для сплати податку на додану вартість є один календарний місяць.

Відповідно до абз. "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про поряд погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Абзацем 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХIV передбачено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (виключно договірне списання коштів згідно глави 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції. При цьому, відповідно до п. 3.8 Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відсутність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Згідно п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлено порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

При цьому суд зазначає, що нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181 податковим органам надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, який відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону включає суму пені, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу (його частини), виключно за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначено суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податку було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

В даному випадку, платником податків погашалися поточні податкові зобовязання згідно поданих ним податкових декларацій, а не податковий борг та пеня, яка на нього нараховується, а отже, норми п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181 на спірні правовідносини не поширюються.

Суд також зазначає, що, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Зазначена норма Закону України № 2181 за своїм змістом не містить заборони платнику податків сплачувати поточні податкові зобовязання за наявності у нього несплаченого податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобовязань і в жодному разі не дає повноважень контролюючому органу органу державної податкової служби, здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу та без згоди платника розпоряджатись його коштами. До того ж, своєчасна сплата податкових зобовязань є обовязком платника податків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та відповідачем не заперечується факт сплати Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 31»у період з 02 липня 2008 р. по 31 серпня 2009 р. поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених ним у податкових деклараціях за червень 2008 року грудень 2008 р., січень 2009 липень 2009 року, згідно платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

При цьому, кожне платіжне доручення має реквізит «призначення платежу», згідно якого, сума грошових коштів, зазначена у кожному дорученні, спрямовувалася позивачем саме на погашення поточних податкових зобовязань за період, що вказаний у платіжному документі.

Крім того, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181 не може регулювати порядок погашення податкового боргу, тому що цей порядок визначений іншими нормами цього Закону, які передбачають, що у разі несплати узгодженої суми податку, податковий орган має право надіслати платнику вимоги, застосувати заставу, накласти арешт на майно і після цього реалізувати майно платника для погашення його податкового боргу.

Суд також зазначає, що норма, яка зобовязує податковий орган в разі наявності у платника податків податкового боргу зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України), набрала чинності лише з 01.01.2011 р., а отже, не поширює свою дію на спірні правовідносини між сторонами.

Відповідно до ч. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181, який на час виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і встановлював порядок погашення зобовязань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі порушення платником податків п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, згідно якого, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно, неправомірним є і нарахування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, що мало місце внаслідок таких дій податкового органу.

Зазначена позиція підтверджується листом Вищого адміністративного суду України № 358/13-09 від 17.03.2009 р. щодо застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 щодо принципу рівності бюджетних інтересів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на податкові розяснення, затверджені наказами Державної податкової адміністрації України № 540 від 13.11.2002 р., з огляду на наступне.

Відповідно до абз. «г»п.п. 4.4.2 п. 4 ст. 4 Закону України № 2181, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Отже, зазначене вище податкове розяснення, яке за своїм змістом суперечить нормам діючого законодавства України з питань оподаткування, оскільки надає право органам державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене платником податку при сплаті ним податкового боргу, не може підміняти собою закон, а тому не підтверджує правомірності дій відповідача.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, з огляду на відсутність норм законодавства України, чинного на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, які б надавали органам податкової служби право змінювати призначення платежів, визначене платником податків, всупереч волі такого платника, не надав доказів правомірності своїх дій. Отже, висновки акту перевірки КП «Житлово-експлуатаційна організація № 31»є необґрунтованими, а винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі - протиправними.

З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0011671502/0, № 0011661502/0 від 21.12.2009 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 03.10.2011 р.

СуддяВ.В.Чорна