Рішення № 2173197, 03.10.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2008 Справа № 4/313-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут"

м. Херсон

до приватного підприємства "Стройцемент" м. Херсон

про розірвання договорів

за участю представників сторін:

від відповідача - начальник Тригуб С.М., юрист Слєпченко О.О.

від відповідача - уповноважені особи Доценко К.С., Кривонос О.В.

Позивач звернувся з позовом про розірвання 3 договорів оренди від 29.12.2003 року, укладених між Херсонським судномеханічним технікумом ім. Адмірала Ф.Ф. Ушакова та приватним підприємством „Стройцемент”, згідно з якими в користування відповідача на умовах оренди передані приміщення гуртожитку загальними площами 128,3 кв.м, 114,1 кв.м та 127 кв.м за адресою: м.Херсон, пр-т Ушакова, 42. Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача повернути орендовані приміщення за вищезазначеними договорами в його користування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неодноразово порушував умови договору оренди щодо строків внесення орендної плати. В судових засіданнях позивачем неодноразово надавались додаткові пояснення та документи до матеріалів справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ним виконувались належним чином обов’язки за договорами оренди, а якщо і мала місце затримка строків внесення орендної плати, то це сталося з вини позивача, який не надсилав йому рахунків на оплату, тому ці затримки не є істотним порушенням договорів, оскільки відбулись внаслідок невиконання своїх обов’язків за договорами оренди позивачем.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях суду 29.09.2008року та 01.10.2008року.

Клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи та встановлення достовірності підпису, печатки і дати виготовлення додаткової угоди №2 судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 ГПК України суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. При дослідженні оригіналу додаткової угоди судом не виявлено підстав для призначення судової експертизи, а посилання позивача щодо підробки підпису та печатки на додатковій угоді №2 від 05.01.2004року та „можливого” складання зазначеної угоди під час вирішення спору, оскільки раніше вона відповідачем не надавалася, не підтверджені належними доказами в розумінні статтей 33, 34 ГПК України.

Відхиляється судом і заявлене в засіданні суду 03.10.2008року клопотання позивача про відкладення розгляду справи на час проведення ним самостійно експертизи додаткової угоди.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такої підстави, як відкладення розгляду справи до проведення експертизи, норма статті 77 ГПК України не передбачає. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи до проведення самостійно експертизи задоволенню не підлягає, у зв’язку з тим, що розгляд справи відкладався та в засіданнях неодноразово оголошувалися перерви. Подальше ж відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд

в с т а н о в и в :

Вищий навчальний заклад „Херсонський державний морський інститут” (позивач по справі) звернувся з позовом про розірвання трьох договорів оренди від 29.12.2003 року, укладених між Херсонським судномеханічним технікумом ім. Адмірала Ф.Ф. Ушакова та приватним підприємством „Стройцемент”, орендованих приміщень гуртожитку загальними площами 128,3 кв.м, 114,1 кв.м та 127 кв.м за адресою: м.Херсон, пр-т Ушакова, 42. Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача повернути орендовані приміщення за вищезазначеними договорами.

Вищезазначена будівля гуртожитку була передана до Херсонського морського коледжу, правонаступника Херсонського судномеханічного технікуму ім. Адмірала Ф.Ф.Ушакова, за наказом Міністерства освіти і науки України №18 від 15.01.2004 року та згідно акту прийому передачі від 01.03.2004 року і на теперішній час знаходиться в оперативному управлінні Вищого навчального закладу „Херсонський державний морський інститут”, створеного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року №414-р та наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2007 року №500, який визначений Урядом правонаступником, ліквідованого як юридичної особи, Херсонського морського коледжу.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 770 ЦК України, до позивача по справі перейшли права наймодавця (орендодавця) за зазначеними договорами від 29.12.2003року.

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що незважаючи на відсутність заборгованості з орендної плати, відповідач постійно порушував строки внесення орендних платежів, що є істотним порушенням умов договорів оренди, тому відповідно до статті 651 ч.2 ЦК України просив достроково розірвати зазначені договори оренди.

При дослідженні договорів оренди від 29.12.2003року, судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.3. договорів оренди на відповідача покладено обов’язок перераховувати орендну плату на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 25 числа наступного місяця.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень до договорів оренди нежитлових приміщень від 29.12.2003року, яка укладена між сторонами 05.01.2004 року було доповнено розділ 7 договорів оренди нежитлових приміщень від 29грудня 2004року, відповідно до якого позивач зобов’язаний до 5-го числа наступного місяця надавати відповідачу рахунки, на підставі яких перераховується орендна оплата.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

При цьому відповідно до статті 629 ЦК України договір, як і додаткові угоди до нього, є обов’язковим для виконання обома сторонами.

В засіданнях суду було встановлено, що обов’язок по розрахунках за об’єкти оренди відповідач виконував належним чином.

Факт відсутності заборгованості по орендній платі підтверджується квитанціями, розрахунком нарахованої та сплаченої орендної плати за всіма трьома договорами оренди за період з 01.09.2005 року по 30.06.2008 року, актом звірки розрахунків.

Відповідно до вимог ст.631 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Документального підтвердження виконання обов’язків за договором з урахуванням змін внесених до розділу 7 договорів оренди та надіслання (передачі) відповідачеві рахунків для сплати орендної плати, позивач суду не надав.

Таким чином, внаслідок не виконання позивачем своїх обов’язків до 5-го числа наступного місяця надавати відповідачу рахунки, на підставі яких повинна здійснюватись орендна оплата, відповідач не зміг належним чином виконувати зобов’язання щодо своєчасної сплати орендної плати в строк до 25 числа наступного місяця.

Посилання позивача на невиконання відповідачем обов’язків . передбачених пунктом 5.5 договорів оренди і ненадання щомісячних відомостей до 30 числа про перерахування орендної плати судом відхиляються, оскільки пунктом 4 додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень до договорів оренди було внесено зміни до пункт 5.5. договорів оренди нежитлових приміщень від 29.12.2003року відповідно до якого був встановлений інший спосіб повідомлення орендодавця, а саме: „Щомісяця до 30 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати шляхом надання (передачі) копії платіжного доручення або квитанції, з відміткою банка про перерахування коштів до бюджету, для чого представник орендодавця повинен з’явитись до орендаря .”

Із пояснень представників сторін в засіданнях суду вбачається, що представник позивача не з’являвся за отриманням копій платіжних доручень або квитанції, з відміткою банку про перерахування коштів до бюджету.

Таким чином затримка строків внесення орендної плати мала місце внаслідок невиконання своїх договірних зобов’язань позивачем.

Спростовуються матеріалами справи і посилання позивача на невиконання відповідачем обов’язків щодо страхування майна, оскільки із наданих договорів страхування орендованого майна №20/01-3226-08/21 від 01.02.2006 року, №20/01-271-08/21 від 01.02.2007 року, №20/01-140-08/21 від 01.02.2008 року вбачається, що зазначений обов’язок відповідач виконав.

Відповідно до п.1 ст.651 ЦК України та п.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Документального підтвердження істотного порушення укладених між сторонами договорів оренди від 29.12.2003року позивачем суду не надано. Не надано ним і порушення відповідачем встановлених договором обов’язків.

Матеріали справи свідчать про те, що незважаючи на неотримання відповідачем рахунку для оплати орендної плати, ним здійснювалися щомісячні платежі і заборгованість з орендної плати у нього відсутня. Посилання позивача на те, що прострочення на декілька днів внесення орендної плати, не є доказом істотного порушення умов договору та спричинення будь-якої шкоди позивачу.

Крім того, суд зазначає, що порядок розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського Кодексу України. Відповідно до зазначеної норми сторона, яка вважає за необхідне розірвати чи змінити договір, повинна надіслати про це пропозицію іншій стороні за договором. Сторона, яка одержала таку пропозицію, у 20-денний строк, після її одержання, повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Лише у разі, коли сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням строку поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем не надано доказів на підтвердження надіслання пропозиції відповідачу про розірвання договору оренди в порядку, встановленому статтею 188 ГК України станом на день звернення з позовною заявою, що свідчить про недотримання ним встановленого законом порядку розірвання договору.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони , які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем істотних умов договору та врегулювання спору в порядку встановленому ст. 188 ГК України до звернення з позовом до суду, тому правові підстави задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди відсутні.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

Одночасно судом повертається позивачу із державного бюджету 944грн.38коп. надлишково сплаченого державного мита.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі зазначених норм права, керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Видати вищому навчальному закладу "Херсонський державний морський інститут" м. Херсон проспект Ушакова № 20 ідентифікаційний код 35219930 довідку на повернення із державного бюджету 944грн.38коп. надлишково сплаченого державного мита, зазначивши в ній, що платіжне доручення № 1149 від 02 червня 2008 року про сплату державного мита знаходиться в матеріалах справи

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст..84 ГПК України 10.10.2008року.