Рішення № 2173068, 23.09.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2008 р.

Справа № 31/40-08-2235

Позивач: ТОВ „Винфорт”

Відповідач: ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”

Про стягнення 385 985 грн. 64 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Фольгін О.Л. (17.06.2008 року, 10.07.2008 року, 05.08.2008 року була присутня Армаш Г.А.)

від відповідача: не зґявився (17.06.2008 року, 10.07.2008 року, 05.08.2008 року, 28.08.2008 року був присутній Реутов Б.О.)

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 385 985 грн. 64 коп. з урахуванням основного боргу, 3% річних, інфляційних.

Представники позивача позов підтримали.

Представник відповідача позов визнав.

Матеріалами справи встановлено:

10.08.2006 року сторони уклали договір № 10/08-06 відповідно до умов якого позивач продає відповідачу виноматеріали в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікації. Порядок оплати товару вказується в специфікації яка складається на кожну партію товару. Прийомка –передача товару оформлюється актом.

Відповідно до специфікації до вказаного договору, сторони погодили поставку виноматеріалів на суму 5 479 600 грн. Оплата здійснюється наступним чином: 100% ціни поставленої партії товару оплачуються на протязі 14 календарних днів, з дня поставки товару вказаного в транспортній накладній.

За товарно –транспортною накладною від 01.02.2007 року № РкС 91 позивач передав відповідачу на виконання вказаного договору віноматеріали передбачені специфікацією на суму 831 956 грн. 10 коп.

Щодо оформлення сторонами товарно –транспортної накладної і не оформлення акта прийомки –передачі товару слід звернути увагу на наступне.

У розумінні Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 накладна і акт прийому –передачі є аналогічними первинними документами які фіксують та підтверджують господарські операції. На кожну господарську операцію складається один первинний документ. Отже складання лише накладної без складання акту прийому - передачі в розумінні умов вказаних договору та Положення є достатнім для фіксування та підтвердження господарської операції з передачі товару і замінює собою акт прийому –передачі, оскільки накладна і акт прийому –передачі є аналогами які замінюють один одного.

Відповідач частково розрахувався з позивачем сплативши 463 468 грн. 96 коп. у період з 11.01.2007 року по 25.05.2007 року, що підтверджено випискою по рахунку, з урахуванням письмового пояснення позивача від 05.08.2008 року щодо платежу від 11.01.2007 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач з позивачем повністю не розрахувався і його заборгованість станом на дату звернення позивача з позовом до суду складала 368 487 грн. 14 коп.

В подальшому під час розгляду справи 28.08.2008 року відповідач добровільно сплатив позивачу в погашення основної заборгованості 100 000 грн.

В звґязку із цим ухвалою від 23.09.2008 року провадження у справі припинено в частині 100 000 грн. основної заборгованості.

Несплаченою залишається основна заборгованість в сумі 268 487 грн. 14 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Прострочення почалося з 16.02.2007 року.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував інфляційні в сумі 101 023 грн. 04 коп. за період з березня 2007 року по квітень 2008 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його правильність.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних в сумі 16 475 грн. 46 коп. за 462 дня.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його помилковість.

Правильними є 3% річних в сумі 16 460 грн. 44 коп. за період з 16.02.2007 року по 22.05.2008 року.

Перевіряючи розрахунки інфляційних, 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; часткової оплати; ст. 625 ЦК України; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Загальна сума до стягнення складає 385 970 грн. 62 коп. (основна заборгованість, 3% річних, інфляційні).

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Слід звернути увагу відповідача на неприпустимість недобросовісного користування належними йому процесуальними правами.

Так, 28.08.2008 року представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 28.08.2008 року (тобто у день судового засідання) відповідач сплатив позивачу 100 000 грн. Платіжного документу про цю оплату представник відповідача не надав, що потягло за собою відкладення розгляду справи для витребування відповідного платіжного документу. Такі дії відповідача, а саме оплата грошової суми у день судового засідання без надання суду платіжного документа, можливо розцінювати лише як направлені на прийняття судом рішення без врахування відповідного платежу, з метою подальшого оскарження судового рішення з цих підстав, що є в порушення ст. 22 ГПК України недобросовісним користуванням процесуальними правами.

Якщо відповідач повторно вчинив аналогічні дії, а саме у день судового засідання (або на конуні) сплатив позивачу певну грошову суму і не повідомив суд про такий платіж, це не впливає будь –яким чином на судове рішення, а відповідач платіжний документ щодо такого платежу може подати до органів ДВС як доказ добровільної оплати заборгованості на виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” код 00412033 (Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18) на користь ТОВ „Винфорт” код 30704028 (м. Одеса, пров. В. Катаєва, 3) - 385 970 грн. 62 коп., 4 859 грн. 66 коп. по держмиту, 117 грн. 99 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ „Винфорт” судові витрати у справі по держмиту в сумі 19 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 1 коп.

Рішення набуває законної сили з 04.10.2008 р.

Суддя Лєсогоров В. М.