Рішення № 21730542, 29.02.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-1072/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 23921,28 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 5153,51 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.07.2008 року о 16.20 год. на вул. Гетьмана, 2 в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Сузукі», д.н. НОМЕР_4, що належить ТОВ «Згода».

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 13.08.2008 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

Між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ТОВ «Згода»був укладений поліс №250559520 страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків.

Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Сузукі», д.н. НОМЕР_4 було завдано матеріальної шкоди, яка відповідно до звіту №195 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 20.07.2008 року склала 19787,77 грн.

На умовах договору страхування ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було сплачено страхове відшкодування у розмірі рівному вартості відновлювального ремонту за мінусом франшизи у розмірі 1000,00 грн. та скидки з СТО у розмірі 1306,16 грн., яке склало 23921,28 грн. Розмір страхового відшкодування визначено на підставі рахунку-фактури №136732_РФ_000610 від 17.07.2008 року ДП «Авто Інтернешнл»та акту виконаних робіт №136693 від 17.07.2008 року ДП «Авто Інтернешнл Україна».

Цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача «Шевроле», д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група»відповідно до полісу ВВ/5809129.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва за позовом ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»до ПрАТ «СК «Українська страхова група» позов було задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивача суму в розмірі 19277,77 грн.

Полісом ВВ/5809129 була передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

28.01.2010 року ПрАТ «СК «Українська страхова група»відповідно до полісу ВВ/5809129 від 04.04.2008 року та положення законодавства виплатила страхове відшкодування, що підтверджується банківською випискою від 28.01.2010 року в сумі 19277,77 грн.

Вважає, що відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відповідач зобовязаний відшкодувати в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 5153,51 грн., виходячи з наступного розрахунку: 23921,28 грн. матеріальний збиток 19277,77 грн. виплачене страхове відшкодування 510,00 грн. франшиза = 5153,51 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, в даному випадку до страховика переходить право вимоги, а зобовязання не змінюється, тобто відбувається суброгація, а не регрес.

При суброгації строк позовної давності починає спливати з моменту настання страхового випадку, а при регресі з моменту відшкодування шкоди.

На підставі вищевикладеного просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши думку представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92р.:

«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Судом встановлено, що 10.07.2008 року о 16.20 год. на вул. Гетьмана, 2 в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Сузукі», д.н. НОМЕР_4, що належить ТОВ «Згода».

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 13.08.2008 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Шевроле», д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого ТОВ «Згода»понесло значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Встановлено, що між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ТОВ «Згода»був укладений поліс №250559520 страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків.

Внаслідок ДТП автомобілю «Сузукі», д.н. НОМЕР_4 було завдано механічних пошкоджень.

Згідно звіту №195 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складеного СПД ОСОБА_4 20.07.2008 року, матеріальний збиток, завданий власникові «Сузукі», д.н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП складає 19787,77 грн.

На умовах договору страхування ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було сплачено страхове відшкодування у розмірі рівному вартості відновлювального ремонту за мінусом франшизи у розмірі 1000,00 грн. та скидки з СТО у розмірі 1306,16 грн., яке склало 23921,28 грн. Розмір страхового відшкодування визначено на підставі рахунку-фактури №136732_РФ_000610 від 17.07.2008 року ДП «Авто Інтернешнл»та акту виконаних робіт №136693 від 17.07.2008 року ДП «Авто Інтернешнл Україна».

Цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача «Шевроле», д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група»відповідно до полісу ВВ/5809129.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва за позовом ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»до ПрАТ «СК «Українська страхова група» позов було задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивача суму в розмірі 19277,77 грн.

Полісом ВВ/5809129 була передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

28.01.2010 року ПрАТ «СК «Українська страхова група»відповідно до полісу ВВ/5809129 від 04.04.2008 року та положення законодавства виплатила страхове відшкодування, що підтверджується банківською випискою від 28.01.2010 року в сумі 19277,77 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 5153,51 грн.

Представники відповідача заперечуючи проти вимог ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»посилались на те, що в даному випадку до страховика переходить право вимоги, а зобовязання не змінюється, тобто відбувається суброгація, а не регрес, при якій строк позовної давності починає спливати з моменту настання страхового випадку, а при регресі з моменту відшкодування шкоди.

Проте, суд не приймає вказані посилання представників відповідача до уваги з огляду на наступне.

Суброгація придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора.

Суброгація відрізняється від регресних зобовязань. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Регресне право виникає автоматично у випадках, зазначених у законі, після припинення головного зобовязання внаслідок його виконання третьою особою. При суброгації третя особа вступає в існуюче зобовязання, витісняючи з нього первісного кредитора.

Правовим наслідком і суброгації є заміна кредитора у зобовязанні.

Заміна осіб у зобовязанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки у повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх замінюють. Заміна осіб у зобов'язанні може набувати форми заміни кредитора або заміни боржника.

Заміна кредитора - це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про надуманість тверджень представників відповідача, оскільки в даному випадку між сторонами вбачаються регресні зобовязання, а тому не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не відшкодував шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 5153,51 грн.

Що стосується заяви представника відповідача щодо застосування строків позовної давності то вона не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Страхове відшкодування позивачем ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було виплачено 06.08.2008 року.

Позивач направив по пошті позовну заяву до суду 05.08.2011 року.

Тобто, позивачем не було пропущено строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, а тому її застосування у даному випадку є недопустимим.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 51,54 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1192, 1294 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 суму збитків в порядку регресу 5153,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 судові витрати, які складаються з суми судового збору 51,54 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя