Постанова № 21722758, 21.02.2012, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 2-а-2995/11

Провадження № 2-а/1121/30/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2012 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

- головуючий суддя-Андріянов О.В.

При секретарі-Суботніцькій О.А.

З участю:- позивача-ОСОБА_1;

- представника позивача-ОСОБА_2;

- представник відповідача-Ліщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженець: с. Осички, Вільшанського району, Кіровоградської області; мешкає: АДРЕСА_1; ід. код: НОМЕР_1,

до

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області, 27500, м. Світловодськ, вул. Леніна, 4; ід. код: 23091198;

про визнання дій щодо нарахування допомоги на оздоровлення у меншому розмірі протиправними, проведення перерахунку, виплати такої допомоги у встановленому законодавством розмірі, з урахуванням індексу інфляції та сплати 31942,15 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій щодо нарахування допомоги на оздоровлення у меншому розмірі протиправними, проведення перерахунку, виплати такої допомоги у встановленому законодавством розмірі, з урахуванням індексу інфляції та сплати на його користь відповідачем 31942,15 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог наводить те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, ІІІ категорії. В позовних вимогах позивач зазначає, що йому, у порушення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується щорічна допомога на оздоровлення у меншому, ніж передбачено згаданим законом розмірі, так як виплати здійснювалися у розмірах, що встановлювався Постановою КМ України, а не у розмірі, що був встановлений згаданим законом, а тому, зазначені дії відповідача є протиправними.

Просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної разової допомоги на оздоровлення з 1991 року по 2011 рік у меншому розмірі протиправними, зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату такої допомоги у визначеному ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірі, з урахуванням індексу інфляції та сплатити йому суму у розмірі 31942,15 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги. Представник позивача пояснив суду, що позивач є ліквідатором наслідків на ЧАЕС, ІІІ категорії. На обліку у відповідача перебуває з 2005 року. За місцем роботи в ОВС він не отримував виплат на оздоровлення, проте він мав на це право.

Відповідач проти позову заперечив, вважає його безпідставним так як виплати здійснювалися на підставі діючого законодавства. Крім цього представник відповідача пояснив, що позивач перебуває на обліку УПСЗН лише з 2005 року. УПСЗН не повинно сплачувати суми цих виплат за той період, коли вони повинні були виплачуватися за місцем роботи позивача до 2000 року. Зазначена допомога виплачується лише за заявою особи, що має право на її отримання. У разі відсутності такої заяви виплати не проводяться.

В судовому засіданні були досліджені докази:

- копія посвідчення позивача, який є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, ІІІ категорії;

- заява позивача до відповідача щодо проведення перерахунку соціальної виплати;

- відповідь відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку соціальної виплати;

- копія довідки про розмір отриманої в 2005, 2008, 2009, 2010 роках суми на оздоровлення;

- копія особової справи позивача, згідно якої позивач перебуває на обліку з 2005 року та йому, за його заявами виплачувалася допомога на оздоровлення в 2005, 2008, 2009, 2010 роках.

Судом не може прийматися до уваги як належний доказ висновки судового експерта щодо розміру нарахувань, так як цей доказ є недопустимим, тому що отриманий з порушенням вимог адміністративно процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу», так як це дослідження судом не призначалося.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, ІІІ категорії, та користується правами та пільгами передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п.п. 3, 4, Наказу № 1 від 04.01.2000 року Міністерства праці та соціальної політики України «Порядок виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що виплата щорічної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення громадянам за місцем їх проживання.

Підставою для призначення допомоги є копія посвідчення встановленого зразка або інший документ, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; паспорт або інший документ, який засвідчує місце проживання; письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги.

Таким чином, зазначена соціальна виплата призначається, на підставі наданих громадянам документів, що надають право на отримання такої допомоги, а виплата її здійснюється протягом усього часу наявності права громадянина на її отримання.

Згаданим Порядком не передбачено звернення громадянами щорічно із відповідними заявами про призначення та виплату такої допомоги. Крім цього, згідно даного порядку, з громадянином може бути лише погоджуватися термін проведення виплати такої допомоги.

Як було встановлено у судовому засіданні позивач став на облік та йому була призначена допомога на оздоровлення з 2005 року. До цього часу він не отримував цих виплат за своїм місцем роботи. Також суду позивачем не було надано доказів про отримання цієї допомоги в іншому органі, що виплачує пенсію.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише з того часу, коли позивачу була призначена допомога на оздоровлення.

Також у судовому засіданні було встановлено, що позивачу допомогу на оздоровлення в 2006 та 2007 роках взагалі не виплачували.

Не підлягають задоволенню вимоги щодо проведення нарахування такої допомоги з 1991 р., так як відповідачем таки виплати у той період не проводилися, а ці виплати здійснювалися за місцем роботи особи, або органами, що здійснюють виплати пенсій, що передбачалось попередньою редакцією ст. 48 згаданого Закону.

Як було встановлено у судовому засіданні відповідачем позивачу сплачується сума допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути поданий до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Таким чином, особа право якої на таке відшкодування було порушено, може звернутися за захистом свого порушеного права в будь який час.

Положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоровя, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які є ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС, ІІІ категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Як передбачено ч. 7, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ч. 2, ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Кабінет Міністрів України на час здійснення цих виплат не був уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, - допомоги на оздоровлення. Навпаки, ч. 1, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще у 1996 році Постановою Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1997 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України №769-ХІІ та законодавство щодо встановлення розмірів мінімальних заробітних плат відповідний період, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»зупинялася дія абз. 2-7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.

Згідно п. п. 11, п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 48 Закону України №769-ХІІ викладена в новій редакції. Відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цього положення Закону діяла Постанова Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. п. 11, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною і не поширюється на відносини, що виникли, змінилися або припинилися до ухвалення судом вищевказаного рішення. Виплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідач в 2006 р. проводив на підставі законодавства, що було чинним на час проведення цих виплат.

Крім цього, у судовому засіданні також було встановлено, що позивачем в 2006 та в 2007 роках взагалі не виплачувалася така допомога, а в 2008 році цю допомогу було виплачено після прийняття Конституційним Судом України згаданого рішення від 22.05.2008 р., у меншому, ніж встановленому законодавством розмірі.

Як слідує з наданої відповідачем позивачу довідки та матеріалів особової справи, допомога на оздоровлення в 2009 році була позивачу виплачена при тому, що, то така допомога на оздоровлення в 2009 році позивачу виплачувалася без написання ним відповідачу заяви про її виплату.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: підлягають перерахунку суми компенсації, з урахування сплачених сум, за 2005 рік, та з 2007 до 2011 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлений на території України в період здійснення такої виплати, - 3 мінімальних заробітних плат.

Передчасними є вимоги про перерахунок за 2011 рік, так як позивачем на час звернення до суду зазначену виплату ще отримано не було.

Крім цього, також підлягає виплаті допомога на оздоровлення за 2006 рік, з урахуванням положень п. 37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р., який Конституційним Судом України не визнаний неконституційним, а тому за цей період нарахування та виплата такої допомоги повинна відбутися на підставі тих нормативно правових актів, що діяли на той період у часі.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та Постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»індексації підлягають всі види державної грошової допомоги, в тому числі, і допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач повинен проіндексувати несплачені позивачу суми допомоги, із застосуванням відповідних індексів інфляції, згідно зазначеного законодавства.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині вимог щодо стягнення з відповідача сум несплачених коштів у розмірі 31942,15, так як відповідач не є власником таких коштів та зазначені суми коштів не перебувають у його віданні.

Не підлягають стягненню з відповідача сума витрат, які поніс позивач в звязку із проведенням фахівцем йому розрахунку, так як ці витрати не відносяться до судових витрат, у відповідності до ст. 87 КАС України.

Судові витрати по справі в частині задоволених позовних вимог повинні бути повернуті позивачу з відповідного бюджету. Судові витрати в частині незадоволених позовних вимог покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись: ст. 46 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»; ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та Постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; ст. ст. 2, 3, 6 9, 11, 17, 18, 69 71, 87, 94, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково:

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у меншому розмірі, - протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахування сплачених сум, з 2005 р. по 2011 р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлений на території України в період здійснення такої виплати, - 3 мінімальних заробітних плат, здійснюючі таки виплати відповідно до законодавства, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області провести індексацію несплачених сум допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути з відповідного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі три гривні 40 копійок.

Судові витрати в частині незадоволених позовних вимог та відшкодуванню витрат повязаних з проведенням розрахунків судовим експертом покласти на позивача.

На судове рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга.

Відповідно до ст. 256 КАС України допустити постанову суду до негайного виконання.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської областіО.В. Андріянов

21.02.2012