Рішення № 21710686, 28.02.2012, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 2-743/11

Номер провадження 2/2310/68/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П. ,

за участі секретаря судового засідання Могильної І.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши позовну заяву

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_4,

Стеблівської селищної ради

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог щодо предмета

спору на стороні відповідача: Корсунь Шевченківський відділ комунального підприємства «Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»,

про визнання будинку спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на ? частину цього будинку

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2011 року позивач звернулась до суду із позовною заявою і просить ухвалити рішення, яким визнати будинок №108 з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 спільною власністю позивача та відповідача; визначити рівними частки позивача та відповідача у вказаному будинку з надвірними спорудами та визнати за позивачем право власності на ? частину житлового будинку А з прибудовою а, гаража Б, сараю В, погреба П, споруд 1-1, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що з травня 1975 року по 2000 рік позивач проживала однією сімєю з відповідачем, а з 2000 року по 2006 рік сторони проживали в зареєстрованому шлюбі. В 1976 році у сторін народилась донька. 15 червня 1976 року сторони за спільні кошти в сумі 1000,00 крб. придбали будинок за адресою АДРЕСА_1. Договір купівлі продажу був укладений на імя відповідача. В 1979 року разом з відповідачем розпочали самочинне будівництво нового будинку поряд із старим. Будівництво будинку та господарських споруд закінчили у 1987 році. В 1994 році розпорядженням представника Президента України в Корсунь Шевчеківському районі на підставі рішення Стеблівської селищної ради було узаконено самовільне будівництво житлового будинку з надвірними спорудами та виготовлений будівельний паспорт. В 2006 році житловий будинок був прийнятий в експлуатацію та рішенням виконкому Стеблівської селищної ради доручено КП «Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»видати свідоцтво на право власності на житловий будинок. Відповідач свідоцтво на право власності на житловий будинок не отримував. Після розірвання шлюбу сторони дійшли згоди про поділ між ними будинку, та позивач з 2006 року до 2011 року проживала в ізольованій частині будинку з окремим входом, а у 2011 році відповідач почав виганяти з будинку, тому позивач була вимушена звернутися до суду.

У судове засідання позивач та її представник зявилися та підтримала свої позовні вимоги, надали пояснення аналогічні до позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_4 та його представники в судове засідання зявились, проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що з 1976 по 2000 рік позивач проживала у будинку відповідача, але спільного господарства вони не вели, трудової і матеріальної участі у будівництві не брала, так як не працювала, а була домогосподарка. До 31 січня 1979 року відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 За період шлюбу з позивачкою, тобто з 2000 року по 2006 рік будівництва не вели, а всі побудови були виконані у період з 1979 по 1987 рік. Після розірвання шлюбу відповідач не виселяв позивачку оскільки в неї не має іншого житла та вона є матірю його дитини. Також, вказує відповідач на безпідставність позову, оскільки на будинок не має свідоцтва на право власності, а тому і визнавати право власності не можливо.

Відповідач Стеблівська селищна рада надала заяву про розгляд справі за відсутності її представника та вказала, що проти позову не заперечує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта серії НОМЕР_3, виданого Корсунь Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області на імя позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 05.01.1978 року.

Відповідно до паспорта серії НОМЕР_4, виданого Корсунь Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області на імя відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 17.05.1979 року.

Відповідно до витягу з будинкової книги АДРЕСА_1 ОСОБА_4 зареєстрований 06.01.1978 року та ОСОБА_2 зареєстрована 05.01.1978 року, що також підтверджується довідкою Стеблівської селищної ради від 07.12.2011 року №3988.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка позивача та відповідача ОСОБА_9 в смт. Стеблів Корсунь Шевченківського району, батьками якої вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 21.02.1976 року серія НОМЕР_5 Стеблівською селищною радою Корсунь Шевченківського району. Батьківство ОСОБА_4 дитини ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства, виданого 21.02.1976 року серія НОМЕР_6 Стеблівською селищною радою Корсунь Шевченківського району.

31.01.1979 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвали шлюб відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 31.01.1979 року серія НОМЕР_7 виданого Корсунь Шевченківським районним ЗАГСом.

15.12.2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, видане 15.12.2000 року серія НОМЕР_8 Стеблівською селищною радою Корсунь Шевченківського району. Лєснугіній Надії Іванівні присвоєне прізвище ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 15.02.2006 року серія НОМЕР_9 відділом реєстрації актів цивільного стану Корсунь Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 розірвали шлюб.

Згідно з договором купівлі продажу від 15.06.1976 року відповідач придбав у ОСОБА_11 за 1000,00 крб. будинок площею 32 м2 , який знаходиться на АДРЕСА_1 відмітка «погашений»28.02.2006 року. Технічна документація на цей будинок погашена 28.02.2006 року.

Рішенням виконавчого комітету Стеблівської селищної ради №17 від 04.05.1994 року вирішено просити Корсунь Шевченківську районну державну адміністрацію узаконити самовільно збудований житловий будинок з надвірними спорудами ОСОБА_4 на присадибній ділянці розміром 0,25 га по АДРЕСА_1.

24.06.1994 року розпорядженням №176 представника Президента України в Корсунь Шевчеківському районі було узаконене самовільне будівництво ОСОБА_4 житлового будинку з надвірними спорудами та виготовлений будівельний паспорт по АДРЕСА_1.

26.02.2006 року виготовлений технічний паспорт на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1, в якому вказано, що житловий будинок «А»з прибудовою «а» рік побудови 1987, гараж «Б»рік побудови 2000, сарай «В»рік побудови 1979, погріб «П», споруди 1-2.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку садибного типу, дачного та садового будинку від 13.03.2006 року житловий будинок та господарські споруди були прийняті в експлуатацію. В акті зазначені наступні відомості: в розділі «Державній приймальній комісії надано»в п.2 - дозвіл на будівництво обєкта містобудування розпорядження №176 від 24.06.1994 року, в розділі «державна приймальна комісія встановила»в п.1 будівництво здійснене в терміни: початок робіт 1994 рік і закінчення робіт 2006 рік.

19.12.2006 року рішенням виконавчого комітету Стеблівської селищної ради «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна»доручено КП «Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»видати свідоцтво на право власності на житловий будинок ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Стеблівської селищної ради від 14.12.2011 року №4033 земельна ділянка площею 0,2422 га по АДРЕСА_1 приватизована та обліковується за ОСОБА_4 відповідно до рішення Стеблівської селищної ради №37-2 від 22.11.2010 року.

Згідно ст. ст.10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, сторони пояснили, що всі докази надані.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Будівництво спірного будинку з надвірними спорудами проводилось з 1979 року по 2000 рік, що підтверджується технічним паспортом на будинок, а у 1987 році сторони вселились до будинку. Дані обставини позивачем та відповідачем не заперечувались, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК зазначені обставини не підлягають доказуванню.

У 1994 році розпорядженням №176 представника Президента України в Корсунь Шевченківському районі було узаконене самовільне будівництво ОСОБА_4 житлового будинку з надвірними спорудами та виготовлений будівельний паспорт по АДРЕСА_1.

В судових засіданнях було встановлено, що позивач та відповідач проживали разом з 1976 року по 2000 рік без реєстрації шлюбу , а з грудня 2000 року по лютий 2006 року у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, здійснювали будівництво будинку власною працею та за спільні кошти, що підтверджується:

- показами позивача, яка вказала що проживала з відповідачем з 1975 року до грудня 2000 року без реєстрації шлюбу, а з грудня 2000 року по лютий 2006 року у зареєстрованому шлюбі, а з 2006 року проживає в одному будинку з позивачем, але у відокремленій частині, так як після розірвання шлюбу по взаємній згоді розділили будинок, виконувала ряд робіт по будівництву будинку: допомагала рити котлован під будинок, проводила малярні та оздоблювальні роботи будинку, купувала будівельні матеріали, доглядала домашнє сільське господарство;

-показами відповідача, який вказував, що після народження доньки ОСОБА_9 у 1976 році він забрав позивачку з донькою з пологового будинку до свого будинку за адресою АДРЕСА_1, позивачка вела домашнє господарство. Будинок відповідач будував для себе та для дітей (ОСОБА_9 та ОСОБА_12), позивачка виконувала незначні роботи по будівництву. Бюджет сімї був спільний: зароблені кошти витрачались для проживання та утримання сімї. Домашнє сільське господарство утримували не значне лише для утримання сімї;

-показами свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_9, які повідомили, що проживали з позивачем та відповідачем однією сімєю, утримували домашнє господарство, будівництво будинку батьки (ОСОБА_2 та ОСОБА_4) проводили разом, позивачка виконувала малярні та оздоблювальні роботи будинку, купувала будівельні матеріали;

-свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, вказували на проживання сторін однією сімєю з часу народження спільної дитини, щодо проживання відповідача з іншою жінкою свідкам не відомо, ведення спільного господарства, вкладення власної праці та спільних коштів у будівництві будинку по АДРЕСА_1.

Позивачем надані до суду квитанції та накладні на придбання будівельних матеріалів з 1979 року по 1986 роки, підписи на яких про отримання матеріалів належать позивачці, що в судовому засіданні було підтверджено і відповідачем.

Судом критично оцінюються твердження відповідача про незначну працю позивачки по домашньому господарстві і будівництві та проживання як квартирантки 31 рік у його будинку.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", згідно якого «правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК УРСР і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 5 постанови від 22 грудня 1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснено, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власність»… При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними».

Враховуючи те, що узаконення самовільного будівництва відбулося у 1994 році та проживання на той час сторін без укладення шлюбу, суд застосовує до вирішення спору положення Закону України «Про власність».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", який був чинний до червня 2007 року, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Письмову угоду щодо будівництва будинку сторони суду не надали.

На час узаконення самовільного будівництва Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 року та потім наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056 «Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб»була передбачена обовязкова державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності.

На момент прийняття в експлуатацію спірного будинку діяв Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року та відповідно до ч.2 ст.331 якого «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.»Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних осіб.

Тобто, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва обєкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності.

У сторін відсутній документ про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Тому, враховуючи те, що позивач довела, що вона з 1976 року по 2000 рік проживала однією сім'єю з відповідачем, незважаючи на те, що він знаходився в іншому зареєстрованому шлюбі до 1979 року, і їхньою спільною працею створене спірне майно суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в частині визнання спільною сумісною власністю сторін на обєкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на ? частину обєкту незавершеного будівництва.

Позивачем у судовому засіданні заявлене клопотання про виклик та допит свідків з метою забезпечення доказів по справі. Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України допит свідків це один із способів забезпечення судом доказів. Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України “До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.” Враховуючи те, що судом задоволене клопотання про виклик та допит свідків, а позивачем не був сплачений судовий збір за забезпечення доказів, тому судом стягується з позивача судовий збір відповідно до п.1.13 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»в сумі 107,30 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем по справі стягнути з відповідача в сумі 202,77 грн.

Керуючись ст.ст.17 Закону України «Про власність», ст.ст. 331 ЦК України. ст.ст.10, 11, 58-61, 88, 212-215, 223, ч. 1 ст. 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Стеблівської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Корсунь Шевченківський відділ комунального підприємства «Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»про визнання будинку спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на ? частину цього будинку задовольнити частково .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 рівними частинами на обєкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тараща Корсунь Шевченківського району, проживаючої та зареєстрованої по АДРЕСА_1, реєстраційний номер за ОКПП 1627223423, інші дані суду не відомі право власності на ? частину обєкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тараща Корсунь Шевченківського району, проживаючої та зареєстрованої по АДРЕСА_1, реєстраційний номер за ОКПП 1627223423, інші дані суду не відомі судові витрати в сумі 107,30 грн. на користь держави на рахунок №31218206700239 код класифікації доходів бюджету 22030001 - судовий збір, одержувач УДК у Корсунь-Шевченківському районі, код одержувача 36777264, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, вказавши призначення платежу: судовий збір код ЄДРПОУ суду 02887711 згідно п.1.13 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Озерки Долгоруківського району Липецької області, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1, реєстраційний номер за ОКПП 1666304018, інші дані суду не відомі на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тараща Корсунь Шевченківського району, проживаючої та зареєстрованої по АДРЕСА_1, реєстраційний номер за ОКПП 1627223423, інші дані суду не відомі 202,77 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь - Шевченківський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повідомити учасників судового засідання, що з повним текстом рішення можуть ознайомитися 03.03.2012 року

Суддя Побережна Н. П.