Постанова № 21707639, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 року Справа № 5013/1030/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Чохи Л.В.

при секретарі: Шевченко Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №75-СР. від 03.01.12, представник;

представники відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.07.11р. у справі № 5013/1030/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до відповідача 1 приватного підприємства "Агрохімтехнологія", м. Кіровоград

відповідача 2 приватного підприємства "Агроекстра", м. Кіровоград

про визнання недійсним договору поруки

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2011р. (суддя Кабакова В.Г.) відмовлено публічному акціонерному товариству "Компанія "Райз" у позові про визнання недійсним договору поруки від 12.01.2010 № 8/01, укладеному між приватним підприємством "Агрохімтехнологія" та приватним підприємством "Агроекстра".

Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Приватне підприємство "Агрохімтехнологія" та приватне підприємство "Агроекстра" вважають рішення законним і просять його залишити без змін, а скаргу без задоволення. Водночас у заявах від 27.02.12 відповідачі просять розглянути справу без участі їх представників.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

11.01.2010 року між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та приватним підприємством "Агроекстра" укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати № 01-01/23П (10) (т.1, а.с.39-42).

За умовами цього договору публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (продавець) зобов'язалось поставити та передати у власність приватного підприємства "Агроекстра" (покупець) сільськогосподарську техніку, що зазначається у додатку до договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно додатку від 12.01.2010 року № /ЗП-10023-00001 до договору від 11.01.2010 року № 01-01/23П(10) публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" зобов'язалось поставити та передати у власність приватного підприємства "Агроекстра" наступну сільськогосподарську техніку: Monopill SE 12м 24р для мульчованого сіву, номенклатурна група Kv.Accord, в кількості - 1шт., вартістю 654939грн. 65коп. (т.1, а.с.42).

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.11 у справі № 25/201 приватному підприємству "Агроекстра" відмовлено у позові до публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської техніки № 01-01/23П (т.2, а.с.17-20).

Зазначене рішення набрало законної сили.

12.01.2010 року між приватним підприємством "Агрохімтехнологія" та приватним підприємством "Агроекстра" укладено договір поруки № 8/01, згідно умов якого приватне підприємство "Агрохімтехнологія" являється поручителем на стороні позивача (боржник) по договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати від 11.01.2010 року № 01-01/23П (10) (т.1, а.с. 33-34).

Згідно пункту 1.2 договору поруки поручитель являється солідарним відповідачем перед кредитором за виконання боржником всіх зобов'язань по своєчасній поставці та передачі у власність кредитора якісного та комплектного товару по основному договору.

У відповідності з п. 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання всіх зобов'язань боржником згідно основного договору по поставці товару належної якості та комплектності у сумі, яка дорівнює вартості товару, що належить поставці по основному договору, та/або зобов'язань по поверненню кредитору коштів, сплачених боржнику в якості попередньої оплати за товар, та незабезпечених поставкою товару належної якості та комплектності, а також за відшкодування кредитору всіх збитків та сплату неустойки/штрафів у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань по основному договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків, визначених в статті 559 Цивільного Кодексу України (п.7.1 договору).

На виконання умов основного договору приватне підприємство "Агроекстра" на підставі рахунку від 14.01.2010 року № 14/01-П в якості попередньої оплати здійснило перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів в сумі 661668грн.48 коп., у т.ч. ПДВ, що становить 100% вартості товару (т.1, а.с.80-82).

Як стверджує позивач, підписання спірного договору поруки виникло без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно видів діяльності приватне підприємство "Агрохімтехнологія" займається оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами для тварин, фруктами та овочами, паливом, хімічними продуктами тощо.

Як вказує позивач, оскільки приватне підприємство "Агрохімтехнологія" ніколи не торгувало та не володіло сільськогосподарською технікою, зокрема, сівалкою для мульчованого сіву Kverneland моделі Monopill SE 12м 24р, серійний номер 4241 то, відповідно, і не могло поручатися за позивача виконати зобовязання у повному обсязі.

Також позивач зазначає, що укладаючи спірний договір сторони не передбачили участь позивача та не врахували його волевиявлення.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 3.1, 3.2, 4.1, 5.1.1 спірного договору поруки, чітко визначений предмет договору та зобов'язання поручителя перед кредитором.

Укладений спірний договір поруки спрямований на настання реальних наслідків, що додатково підтверджується зверненням приватного підприємства "Агроекстра" з позовом до суду до приватного підприємства "Агрохімтехнологія" та публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про стягнення коштів, про що свідчить ухвала господарського суду Кіровоградської області від 21.06.11 у справі № 6/114 (т.1, а.с.99-100).

Посилання публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на те, що договір поруки укладений без участі публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та без врахування його волевиявлення, що є підставою для визнання правочину недійсним, також є безпідставним з урахуванням наступного.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Відповідно п. 3 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Отже, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, твердження скаржника про те, що однією із сторін договору поруки має бути боржник і що такий договір повинен укладатися за наявності волевиявлення останнього, суперечать статтям 512, 553, 556 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань скаржника на його неповідомлення як боржника про укладення договору поруки слід зазначити наступне.

Зі змісту статей 555 та 557 Цивільного кодексу України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поруки, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

У відповідності із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Позивачем не зазначається і не обґрунтовується чим порушуються саме його права та інтереси наявністю оспорюваного ним договору поруки, а лише стверджується про невідповідність вищезгаданого договору поруки нормам цивільного законодавства.

Статтею 4-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. За змістом статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів судом має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскільки місцевим господарським судом під час ухвалення рішення вирішено та з'ясовано всі питання, що мають значення для вирішення справи, рішення ухвалене з дотриманням всіх норм процесуального та матеріального права, а також вимог закону з повним і всебічним зясуванням обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, будь-які правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.07.11 у справі № 5013/1030/11 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Л.В.Чоха

повний текст постанови виготовлений 01.03.12