Рішення № 21707169, 21.02.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 Справа № 18/2875/11

За позовною заявою Губарівської сільської ради, 62132, Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 100 “А”

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Гутянський елеватор”, юр. адреса: 36029, м. Полтава, пл. Павленківська, 24; факт. адреса: 62132, Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 91 “А”

Про (1) стягнення 33 289,93 грн. - заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 01.03.2011р.;

(2) зобов’язання ТОВ “Гутянський елеватор” надати згоду на внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 25.07.2005р., встановивши орендну плату в розмірі 3% нормативно грошової оцінки,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача: відсутні (див. протокол судового засідання)

від відповідача: Шевеленко Т.В. (див. протокол судового засідання)

21.02.2012 року у судовому засіданні відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява Губарівської сільської ради, с. Губарівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор», м. Полтава про (1) стягнення 33 289,93 грн. - заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 01.03.2011р., (2) зобов’язання ТОВ “Гутянський елеватор” надати згоду на внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 25.07.2005р., встановивши орендну плату в розмірі 3% нормативно грошової оцінки.

Відповідач позовні вимоги відхилив за мотивами відзиву на позов № 460 від 16.09.2011р. (т. 1, а.с. 22-24), доповненням до останнього № 472 від 22.09.2011р. (т. 1, а.с. 57-60) та від 01.11.2011р. (т. 1, а.с. 73-74).

Позивач представництво в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення № 3600109240590 про отримання останнім ухвали від 20.01.2012р. по даній справі (т. 1, а.с. 146).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд належним чином повідомляв позивача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка останнього не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

В результаті проведеної Міжрайонним контрольно-ревізійним відділом в Богодухівському та Краснокутському районах ревізії фінансово-господарської діяльності та виконання бюджету в Губарівській сільській раді за період 01.07.2009р. по 01.03.2011р. складено акт № 103-09/91 від 18.04.2011р.

На підставі вищевказаного акту ревізії Міжрайонним КЕВ в Богодухівському та Краснокутському районах констатовано недоотримання позивачем плати за землю, надану в оренду ЗАТ «Гутянський елеватор»(правонаступником щодо якого є відповідач) за період з 01.07.2009 р. по 01.03.2011р. в сумі 33 289,93 грн.

Останнє послугувало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача недоотриманих фінансових ресурсів в сумі 33 289,93 грн.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про безпідставність першої вимоги позивача про стягнення 33 289,93 грн. орендної плати за договором оренди землі від 25.07.2005р. з ТОВ «Гутянський елеватор»за період 01.07.2009р. –01.03.2011р., виходячи із наступного.

З 2005 року Губарівська сільська рада та ТОВ «Гутянський елеватор»перебувають в договірних відносинах по оренді земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) загальною площею 98 737,00 кв.м., яка знаходиться в с. Губарівка Богодухівського району, вул. Гутенська, 91-А на підставі договору оренди землі від 25.07.2005 року.

Зазначений договір зареєстровано у Богодухівському відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК про Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі вчинено запис від 10.08.2005 року № 04056860000 у Богодухівському відділі реєстрації.

Відповідно до умов договору оренди від 25.07.2005р. останній укладено на 50 років (п. 8 договору).

За приписами п. 5 укладеного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 673 952,00 грн. (14,27 грн. за 1 кв.м.).

В п. 9 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 25 109,28 грн. (0,254 грн. за 1 кв.м.) на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10).

Орендна плата сплачується відповідачем згідно умов діючого договору у безготівковій формі, щомісяця, у розмірі 1/12 частини річної суми орендної плати, визначеної п.9 договору (п.11).

На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов’язань по сплаті орендної плати відповідач за супровідним листом від 02.11.2011р. (вх.№ 17191д від 03.11.2011р.) надав для залучення до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату орендної плати за період 01.07.2009р. –01.03.2011р. (т. 1, а.с. 78-97).

Відсутність заборгованості з орендної плати ТОВ «Гутянський елеватор»перед бюджетом за період 01.04.2009р. по 31.03.2010р. підтверджується висновками Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області, що знайшли відображення в акті останньої про результати планової виїзної зірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Гутянський елеватор» № 744/233/31834605 від 25.08.2010р. (т. 1, а.с. 45-47).

Оскільки між сторонами по справі склалися правовідносини, пов’язані із орендою земельної ділянки, то до них слід застосовувати положення Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди земельної ділянки від 25.07.2005р. укладений із дотриманням істотних умов, встановлених спеціальною нормою –ст. 15 Закону України «Про оренду землі»та є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України та обов’язковий для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов правочинів та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 25.07.2005р.) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). За ст. 24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Гутянський елеватор»33 289,93 грн. орендної плати за період 01.07.2009р. –01.03.2011р. позивач посилається на те, що:

(1) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008р. № 309-VI внесено зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»відповідно до якої річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (для інших земель), що встановлюється Законом України "Про плату за землю". В подальшому зазначене закріплено в ст. 288 Податкового кодексу України та рішенні Губарівської сільської ради від 12.01.2011р. № 32- VI «Про затвердження розмірів орендної плати за землю на території Губарівської сільської ради»;

(2) відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки;

(3) за так на законодавчому рівні встановлено розмір орендної плати для земель комунальної власності несільськогосподарського призначення в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі , всупереч тому, що в договорі оренди землі від 25.07.2005р. сторонами погоджена орендна плата в розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки землі.

Суд не приймає доводи позивача, з огляду на те, що за приписами ст. 58 КонституціїУкраїни закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Орендні правовідносини виникли між сторонами в 2005 році, а тому на них не можна поширювати дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008р. № 309-VI.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У спірних правовідносинах, укладений між позивачем і відповідачем договір оренди земельної ділянки від 25.07.2005р. містить пункт 12, який передбачає порядок перегляду розміру орендної плати. Отже, умови спірного договору визначають підстави для перегляду розміру орендної плати.

Згідно п. 32 договору оренди земельної ділянки від 25.07.2005 р., що повністю відповідає приписам ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 188 ГК України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Таких доказів позивач не надав.

Суд прийшов до висновку, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив правомірність та законність своєї вимоги до відповідача про стягнення із нього коштів. Посилання на зміни законодавства в частині встановлення граничних розмірів орендної плати є підставою для внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки, а не безумовним стягненням без внесення таких в умови чинного договору.

Отже, за викладених обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо другої позовної вимоги позивача про зобов’язання ТОВ “Гутянський елеватор” надати згоду на внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 25.07.2005р., встановивши орендну плату в розмірі 3% нормативно грошової оцінки суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні за наступного.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту права, а саме зобов’язання відповідача надати згоду на внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 25.07.2005р., встановивши орендну плату в розмірі 3% нормативно грошової оцінки не передбачений чинним законодавством, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову в повному обсязі.

Як було зазначено вище позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою в порядку ст.. 188 ГК України щодо внесення змін в умови чинного договору оренди землі, з огляду на відмічені зміни в законодавстві щодо розміру орендної плати.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині (в т.ч. відповідачу як за фактичною, так і юридичною адресою).

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2012 року.