Рішення № 21706978, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 20/17-4978-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ”

до відповідача: Дочірнього підприємства Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд”

про стягнення заборгованості 138 935,81 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю №5224-4 від 20.12.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю №1/1 від 10.01.2012 року.

У судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд”, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг за послуги водовідведення за скид зливових стоків у сумі 138935,81 грн. із покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (Водоканал) посилається на порушення Дочірнім підприємством Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд” (Абонент) умов договору №4211/3 від 01.11.2000р., відповідно до якого Водоканал зобовязався здійснювати послуги по подачі питної води на обєкти Абонента, а також по прийому зливових вод, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації, а абонент зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги.

Відповідно до п.3.2 договору №4211/3 від 01.11.2000р. оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом пере рахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу. (Згідно договору у редакції від 20.10.2010р. - до 5 числа наступного місяця).

Однак, відповідач, в порушення п. 2.3.13. договору №4211/3 від 01.11.2000р. (п.1.3 нової редакції), не розрахувався за надані послуги, в результаті чого станом на 01.05.2011 р. у нього склалася заборгованість в сумі 138935,81 грн.

Як зазначає позивач, 19.04.2011 р. філією “ІФОКСВОДОКАНАЛ” на адресу відповідача було надіслано підписаний зі сторони позивача акт звірки взаємних розрахунків, однак відповіді так й не було отримано.

Тому, приймаючи до уваги викладене, позивач й звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.12.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-4978-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.01.2012р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.74-75).

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що надані до суду позивачем в обґрунтування позовних вимог документи є сумнівними, оскільки розрахунок скиду зливових стоків відповідача не містить номеру та дати; а розрахунок суми боргу по о/р 82609 з 01.02.2008р. по 01.05.2011р. не підписано та не посвідчено печаткою організації. Крім того, пункти договору також зазначені позивачем неправильно.

У судовому засіданні 06.02.2012р. представник відповідача надав суду додаткові пояснення до відзиву на позов (а.с.104-105), в яких відповідач зазначає, що на території відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 6, зливових люків та стоків, зливоприймачів або колодязів не має взагалі. Також зазначена територія має спеціальну технологічну огорожу та зливна від опадів, які надходить на територію бази, вбирається в землю природним чином. Зливові стоки на вулиці біля бази вже давно не працюють, їх рівень знаходиться вище ніж рівень бази відповідача, вони забиті сміттям та давно не обслуговувалися позивачем. Зливові стоки на вул. Пестеля 6 знаходяться на балансі м. Одеси, а не відповідача.

Відповідач також зазначає, що до справи не надано доказів щодо наявності правових підстав у позивача для нарахування відповідачу до сплати вартості названих послуг, а саме - доказів прийняття на баланс позивачем системи водовідведення зливових стоків у м. Одесі.

Крім того, 06.02.2012р. у судовому представник відповідача надав суду клопотання про призначення судової експертизи (а.с.102-103), у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки вирішення питань, які відповідач просить поставити експерту, не потребують спеціальних знань. Представник відповідача надав також заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2012р. надав письмові пояснення (а.с.107-109), в яких зазначив пункти договору як у старій, так і у новій редакції, а також послався на те, що строк позовної давності у відповідності до п. 4.5.додаткової угоди до договору від 20.10.2010р. становить 5 років.

Також позивач зазначив, що відповідач частково сплачував надані послуги, чим підтверджував факт їх надання, а розмір території був визначений саме на підставі листів відповідача.

У судовому засіданні 20.02.2012р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, заявлених позивачем, вказуючи, що відповідно до акту звірки станом на 1.04.2011р. та платіжного доручення від 18.04.2011р., будь-яка заборгованість відсутня, а також просив суд, застосувавши позовну давність, відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000р. між Комунальним підприємством «Одесводоканал»(правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ”) та Дочірнім підприємством Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд” було укладено договір №4211/3 на послуги по водопостачанню та водовідведенню, згідно з яким Водоканал зобовязався здійснювати послуги по подачі питної води на обєкти Абонента (ДП Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд”), а також приймати зливові води, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації (а.с.19).

Крім того, згідно з додатковою угодою від 20.10.2010р. (а.с.23-24), договір №4211/3 від 01.11.2000р. був викладений у новій редакції.

Згідно з п.1.2. договору (редакція додаткової угоди від 20.10.2010р) Виробник надає послуги по подачі питної води на обєкти Споживачу, а також по прийому зливових вод, що скидаються Споживачем у систему комунальної каналізації.

Відповідно до п.1.3. договору Споживач повинен своєчасно сплачувати за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечувати належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та обладнання на них у належному порядку згідно з правилами, перерахованими у п.2.1. договору та діючим законодавством.

Відповідно з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.06.2008р. та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

У відповідності з п.3.2. договору, оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

Згідно з п.3.9 (п.3.7 у редакції додаткової угоди до договору від 20.10.2010р.) Договору „обсяги стоків, що відводяться від „Абонента", приймаються рівними об'ємам витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Обсяг, скинутих Абонентом зливових стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65.

Відповідно до п.15.9. вищевказаних Правил, додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують, зокрема, при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби."

Вказані норми містяться також у п. 4.10. діючих правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як було встановлено судом, формула, за якою проводився розрахунок обсягу скиду зливових стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера" „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України №58 від 23.02.1995р.

Розрахунок скиду зливових стоків (а.с.7-10) проводився згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за кожний місяць за даний період (а.с.36-57) та листа відповідача вих. №34 від 10.02.2006р. (вхід. №1924 від 23.02.2006р.) (а.с.27) про складову території та її площу.

У відповідності до ч. 1 ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГК України законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Так, тариф на водовідведення у розмірі 3,65 грн. встановлений Рішенням виконкому Одеської міської ради № 99 від 19.05.2006 р., тариф 4,48 грн. встановлений, відповідно, Рішенням виконкому Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008 р., тариф 6,89 грн. встановлений Рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.09.2008р. №1074 з 01.11.2008р.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість розрахунку позивача та необхідність сплати боргу відповідачем.

Посилання відповідача на те, що на території відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 6, зливових люків та стоків, зливоприймачів або колодязів не має взагалі, а зливові стоки на вулиці біля бази вже давно не працюють, їх рівень знаходиться вище ніж рівень бази відповідача, вони забиті сміттям та давно не обслуговувалися позивачем, судом до уваги не приймаються з огляду на наявність між сторонами договірних відносин по прийняттю зливових стоків, проведення часткових оплат, а також на відсутність будь-яких повідомлень відповідача, зроблених згідно до п.2.4.13 договору №4211 в редакції від 20.10.2010р.

Також не є належними доказами по справі наданий відповідачем акт звірки станом на 1.04.2011р. та платіжне доручення від 18.04.2011р., оскільки вказані докази стосуються послуг водопостачання, а не прийняття зливових стоків.

При цьому, аналізуючи питання пропуску позивачем строків позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі ст. 257 ЦК України, встановлена тривалістю у три роки.

З урахуванням п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.11-13) заборгованість ним нарахована з лютого 2008р., проте ТОВ „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” звернувся до суду лише 06.12.2011р.

З урахуванням умов договору, що діяв у 2008 році, оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу (п.3.2. договору).

Таким чином, в межах строку позовної давності позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості починаючи з листопада 2008р.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов'язаний застосувати позовну давність за заявою сторони у спорі, якщо така заява була подана до винесення судового рішення.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача, суд застосовує позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості з лютого по жовтень 2008р., за виключенням заборгованості за березень 2008р., оскільки вона була погашена відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується банківськими виписками (а.с.129-130), в яких чітко зазначено період погашення.

Посилання позивача на те, що договором між сторонами в редакції додаткової угоди 2010р. встановлено строк позовної давності 5 років, судом до уваги не приймаються, оскільки з урахуванням ч.3 ст.653 ЦК України, вказана редакція договору не може бути розповсюджена на правовідносини, що виникли до її укладання.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведених висновків щодо застосування строків позовної давності у сумі 122959,67 грн., у звязку з чим, згідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги перебування судді Щавинської Ю.М. 27.02.2012р. у відрядженні, повне рішення підписано 28.02.2012р.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного підприємства транспортного будівництва „Одестрансбуд” (65031, м. Одеса, вул. Пестеля,6, код 04776080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (65039, м. Одеса, вул. Басейна,5 код 26472133), 122 959 /сто двадцять дві тисячі девятсот пятдесят девять/ грн. 67 коп. заборгованості, а також судовий збір у сумі 2 459 /дві тисячі чотириста пятдесят девять/ грн. 19 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 28.02.2012р.