Рішення № 21706932, 21.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р. Справа № 13/176-10/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (далі за текстом: Позивач - 1), ідентифікаційний код: 32273026, місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 150, та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач - 2), ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 69104, АДРЕСА_1,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція" (надалі за текстом: Відповідач), ідентифікаційний код: 33269068, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі за текстом: 3-я особа), місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33,

про стягнення збитків

за участю представників сторін:

від позивача - 1: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 16.02.2012 року;

від позивача 2: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 16.02.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 20.02.2012 року за №2221/1, та ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 26.10.2011 року за №483;

від 3-ї особи: не зявився,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь" та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулись до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: акціонерна страхова компанія "Інго Україна", про стягнення збитків на загальну суму 210763,03 грн. (двісті десять тисяч сімсот шістдесят три гривні 03 коп.) та господарських витрат.

Позивачі 1, - 2, свої вимоги обґрунтовують тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини водія транспортного засобу «КАМАЗ», належного Відповідачу, Позивачу - 1 завдано збитків у сумі 66617,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 коп.) та Позивачу - 2 завдано збитків у сумі 144146,03 грн. (сто сорок чотири тисячі сто сорок шість гривень 03 коп.).

Ухвалою суду від 20.10.2010 року порушено провадження у справі № 13/176-10.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 13/176-10 задоволено в повному обсязі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція" про стягнення збитків на загальну суму 210763,03 грн. (двісті десять тисяч сімсот шістдесят три гривні 03 коп.) та господарських витрат.

Відповідач не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції оскаржив останнє в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року залишено апеляційну скаргу Відповідача без задоволення та рішення господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 13/176-10 без змін.

Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів 1-ї та апеляційної інстанцій оскаржив останні до Вищого господарського суду України.

Постановою вищого господарського суду України від 24.05.2011 року касаційна скарга Відповідача задоволена шляхом скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 13/176-10 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року у справі № 13/176-10.

Відповідно до постанови вищого господарського суду України від 24.05.2011 року матеріали справи № 13/176-10 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Вищий господарський суд України своє рішення мотивував тим, що суди 1-ї і апеляційної інстанцій при розгляді справи № 13/176-10 не вирішили питання про призначення відповідної судової експертизи, не зясували субєктний склад дорожньо-транспортної пригоди з послідуючим розглядом питання про доцільність залучення інших учасників дорожньо-транспортної пригоди до участі у справі, не зясували з чиєї саме вини сталась дорожньо-транспортна пригода та чи міг стати відірваний причеп перешкодою для руху, не взято до уваги обставин, які стали причиною для вимушеної зупинки автомобілів МАN та КАМАЗ з подальшим настанням дорожньо-транспортної пригоди, не зясовано питання існування будь-якого іншого рішення щодо встановлення вини інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, не дано оцінки письмовим поясненням інших учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Справа № 13/176-10 надійшла до господарського суду Київської області для нового розгляду 02.06.2011 року та 07.06.2011 року передана для подальшого розгляду судді Скутельнику П.Ф., який її 09.06.2011 року прийняв до провадження, присвоївши останній № 13/176-10/8, та призначив до розгляду на 29.06.2011 року.

29.06.2011 року в судове засідання зявились Позивачі 1, - 2, які дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Відповідач та 3-я особа в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 29.06.2011 року, суд відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України на виконання вказівки Постанови вищого господарського суду України від 24.05.2011 року по справі № 13/176-10 надіслав до акціонерної страхової компанії «Інго України»запит про надання до суду копії страхової справи з приводу дорожньо-транспортної пригоди, надіслав запит до Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області про надання розширеної довідки щодо дорожньо-транспортної пригоди та за власною ініціативою призначив у справі № 13/176-10/8 судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, з одночасним зупиненням провадження справі № 13/176-10/8 на час проведення експертизи.

07.09.2011 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 12243 надійшла розширена довідка Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.02.2010 року на 151 км автодороги Київ-Чоп.

23.01.2012 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером надійшов висновок судової автотехнічної експертизи від 20.01.2012 року за № 7011/11-18 з матеріалами справи № 13/176-10/8, в звязку з чим ухвалою суду від 25.01.2012 року провадження у справі № 13/176-10/8 поновлено та розгляд останньої призначено на 21.02.2012 року.

21.02.2012 року в судове засідання зявилися Позивачі 1, - 2, які дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. 3-я особа в судове засідання не зявилась та про причини неявки суд не повідомила будучи повідомленою про день та час розгляду справи. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 21.02.2012 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивачів 1, - 2 та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Закон України «Про дорожній рух»у ст. 4 передбачає, що до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить: підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; контроль за виконанням законодавства про дорожній рух; визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, у п.п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.5. передбачають, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, у п. 13.1. передбачають, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 керуючи автомобілем КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_2, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція", на 151 км автодороги Київ-Чоп не врахував погодні умови, стан проїзної частини, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля МАN, номерний знак НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив наїзд на причіп автомобіля МАЗ, номерний знак НОМЕР_3, після чого автомобіль МАN виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем Scania, номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку.

Наслідком дорожньо-транспортної пригоди стало пошкодження транспортних засобів Позивача 1 та Позивача 2.

Судом відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України з метою виконання вказівок Постанови вищого господарського суду України від 24.05.2011 року по справі № 13/176-10 витребувано з Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області розширену довідку щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп.

Відповідно до розширеної довідки №8579664 від 01.09.2011 року за вихідним номером 6/4386, учасниками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, були: автомобіль КАМАЗ, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція", під керуванням водія ОСОБА_5; автомобіль МАЗ, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Агромат», під керуванням водія ОСОБА_8; автомобіль МАN, який належить КБ КРЕАТ ЛІС ВАРШАВА, під керуванням водія ОСОБА_6; автомобіль СКАНІЯ, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Вітязь», під керуванням водія ОСОБА_7

Відповідно до розширеної довідки №8579664 від 01.09.2011 року за вихідним номером 6/4386 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 п.п. 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, в звязку з чим працівниками ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області за фактом правопорушень, які призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, щодо ОСОБА_5 складено адміністративний протокол АМ111713 за ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення та матеріали останнього за даною дорожньо-транспортною пригодою направлено до Житомирського районного суду.

Закон України «Про міліцію»у ст. 2 передбачає, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: 1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; 3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; 5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них; 6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; 12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст. 1 передбачає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст. 17 передбачає, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення у п. а ч. 1 ст. 247 передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Розширена довідка Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області №8579664 від 01.09.2011 року за вихідним номером 6/4386 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, свідчить про те, що працівники ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області при перевірці та оформленні дорожньо-транспортної пригоди виконали вимоги ст.ст. 2, 10 Закон України «Про міліцію»та ст.ст. 1, 7, 9, 17, 23, 245, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками чого працівники ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області дослідили всебічно, повно та обєктивно всі причини і обставини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого прийшли до висновку, що дорожньо-траспортна пригода стались виключно внаслідок вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_5 та Відповідач дані дії, висновки та рішення працівників ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області під сумнів не ставили, не заперечували та не оскаржували маючи право і можливість для такого оскарження.

Одночасно, судом береться до уваги, що відсутність протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, в силу вимог п. а ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключає подію вчинення останніми адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок дотримання іншими учасниками вказаної дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306.

Відсутність події вчинення іншими учасниками вказаної дорожньо-транспортної пригоди адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виключає потребу і доцільність залучення таких учасників до участі у справі.

Згідно постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 24.02.2010 року у справі за №3-715/10 за адміністративними матеріалами ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області щодо ОСОБА_5 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Житомирський районний суд Житомирської області за наслідками розгляду зазначених матеріалів справи №3-715/10, в ході якого досліджувались матеріали ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області, до складу яких зокрема входили адміністративний протокол, протоколи огляду транспортних засобів, протокол огляду місця події та пояснення всіх інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, прийшов до висновку, що ОСОБА_5 є винним в порушенні п.п. 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, в звязку з чим притягнув ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить також про відсутність події вчинення іншими учасниками вказаної дорожньо-транспортної пригоди порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, і адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_5, під час розгляду Житомирським районним судом Житомирської області справи за №3-715/10, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за обставин викладених в адміністративному протоколі, визнав повністю та не заперечував.

Згідно постанови Апеляційного суду Житомирської області постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 24.02.2010 року у справі №3-715/10 - залишена в силі.

Одночасно судом відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України з метою виконання вказівок Постанови вищого господарського суду України від 24.05.2011 року по справі № 13/176-10 призначалась у справі № 13/176-10/8 судова автотехнічна експертиза, проведення якої доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Експерту для дослідження надавались матеріали справи № 13/176-10/8, які містять копію матеріалів справи Житомирського районного суду Житомирської області за №3-715/10 за адміністративними матеріалами ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області щодо ОСОБА_5 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до складу яких зокрема входять адміністративний протокол, протоколи огляду транспортних засобів, протокол огляду місця події та пояснення всіх інших учасників дорожньо-транспортної пригоди.

За наслідками дослідження висновку судової автотехнічної експертизи від 20.01.2012 року за № 7011/11-18, суд приходить до висновку, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп, є порушення ОСОБА_5 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, в звязку з тим, що навіть відірваний причеп та будь-яка інша вимушена зупинка інших учасників дорожньо-транспортної пригоди при умові дотримання ОСОБА_5 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, виключають можливість такої дорожньо-транспортної пригоди. Висновок експерта сторонами у справі не оскаржувався та під сумнів не ставився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пояснення всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди оцінювали, досліджували та вивчали працівники ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області, Житомирський районний суд Житомирської області і судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що свідчить про те, що в діях інших учасників дорожньо-транспортної пригоди відсутні будь-які порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306, які могли стати причиною дорожньо-транспортної пригоди 24.02.2010 року о 14 год. 40 хв. на 151 км автодороги Київ-Чоп.

В ході розгляду справи крім постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 24.02.2010 року у справі за №3-715/10 за адміністративними матеріалами ВДАІ Житомирського району при УМВС України в Житомирській області щодо ОСОБА_5 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, будь-якого іншого рішення щодо встановлення вини інших учасників дорожньо-транспортної пригоди не виявлено.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.03.2010 року за №2547, складеного субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ, свідоцтво про реєстрацію, про присвоєння кваліфікації судового експерта, яке видане Міністерством юстиції України, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, вартість відновлювального ремонту для Позивача - 2, що є власником автомобіля Scania НОМЕР_4 в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді складає 243586,03 грн. (двісті сорок три тисячі пятсот вісімдесят шість гривень 03 коп.).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.03.2010 року, за №2548, складеного субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ, свідоцтво про реєстрацію, про присвоєння кваліфікації судового експерта, яке видане Міністерством юстиції України, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, встановлено, що матеріальний збиток, заподіяний Позивачу 1, як власнику напівпричепу YORK YTVN 463 державний номерний знак НОМЕР_5 в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді складає 66167,00 грн. (шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім гривень 00 коп.).

Загальна вартість вищезазначених експертних досліджень складала 1100,00 грн. (одна тисяча сто гривень 00 коп.).

За таких обставин, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивачу - 1 завдано збитків на загальну суму 66617,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 коп.) та Позивачу 2 завдано збитків на загальну суму 244136,03 грн. (двісті сорок чотири тисячі сто тридцять шість гривень 03 коп.).

У звязку з тим, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій Відповідача мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС5050361 та №240585623, то Позивачу - 2 було відшкодовано 99990 грн. третьою особою, внаслідок чого сума збитків, яка підлягає відшкодуванню Позивачу - 2 становить 144146,03 грн. (сто сорок чотири тисячі сто сорок шість гривень 03 коп.).

Відповідно ст.ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, права і обовязки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобовязання, а саме із зобовязання, спричиненого заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав саме до відповідача, як власника автомобіля.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 22 передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивачів 1, - 2 є обґрунтованими та доведеними в повному обсязі, в звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачами 1, - 2 та Відповідачем суду в якості доказів, є належними і допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

У судовому засіданні, надані Позивачами 1, - 2 докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують відшкодування завданих Позивачам 1, - 2 збитків.

Під час розгляду справи Позивач 1 поніс господарські витрати у вигляді державного мити у сумі 666,17 грн. (шістсот шістдесят шість гривень 17 коп.), витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрат на оплату проведення судової експертизи у сумі 3164,40 грн. (три тисячі сто шістдесят чотири гривні 40 коп.).

Позивач 2 поніс господарські витрати у вигляді державного мити у сумі 1441,60 грн. (одна тисяча чотириста сорок одна гривня 60 коп.), витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивачі 1, - 2, довели здійснення ними вказаних сум господарських витрат, у звязку з чим, вищезазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивачів 1, - 2 в повному обсязі. Таким чином, господарські витрати у даній справі покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція" про стягнення збитків, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція", ідентифікаційний код: 33269068, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь", ідентифікаційний код: 32273026, місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 150, спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки у сумі 66617,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 коп.), державне мито у сумі 666,17 грн. (шістсот шістдесят шість гривень 17 коп.), витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрати на оплату проведення судової експертизи у сумі 3164,40 грн. (три тисячі сто шістдесят чотири гривні 40 коп.).

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція", ідентифікаційний код: 33269068, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 69104, АДРЕСА_1, спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки у сумі 144146,03 грн. (сто сорок чотири тисячі сто сорок шість гривень 03 коп.), державне мито у сумі 1441,60 грн. (одна тисяча чотириста сорок одна гривня 60 коп.) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2012 року