Рішення № 21706697, 27.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 р. Справа № 5010/156/2012-П-17/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019; в інтересах держави в особі державного агентства лісових ресурсів України Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", вул. Грушевського, 31, м. Івано-Франківськ, 76004;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

про стягнення 5446 грн. 25 коп., в т. ч. 4180 грн. борг, 973 грн. 65 коп. пені, 292 грн. 60 коп. штраф;

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Маланчук В.М. - помічник Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора ( посвідчення видане 21.03.11);

Від позивача: ОСОБА_2 ( довіреність № 02-05 від 10.01.12);

Від відповідача: представники не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Івано-Франківським міжрайонним природоохоронним прокурором в інтересах держави в особі державного агентства лісових ресурсів України Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5446 грн. 25 коп., в т. ч. 4180 грн. борг, 973 грн. 65 коп. пені, 292 грн. 60 коп. штраф.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суду не повідомив.

З огляду на те, що відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників прокуратури та позивача, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

13.03.2009 між Державним підприємством "Івано-Франківське лісове господарство" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 45, згідно умов якого позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію згідно погоджених специфікацій (додаток № 1).

Вартість, асортимент, кількість продукції сторонами погоджено в Додатку № 1 до договору № 45 від 13.03.09.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.9-27). Всього позивачем було поставлено відповідачу продукції на загальну суму 22250 грн.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг у сумі 4180 грн.

18.11.09 позивач направив на адресу відповідача претензію № 02-570 (а.с. 29) з вимогою здійснити оплату боргу. Однак, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

18.11.09 позивачем направлена на адресу відповідача претензія № 02-570 (а.с. 29) з вимогою здійснити оплату боргу. Однак, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення. Як вбачається з поданих позивачем доказів відправки претензії (а.с.31), остання була надіслана відповідачу 24.11.09. Таким чином, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок виконання зобов'язання по оплаті відповідачем настав 31.11.09.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 4180 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3. договору, сторони передбачили, що відповідач у випадку неоплати чи несвоєчасної оплати за продукцію сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості продукції за кожен календарний день невиконання договірних зобов'язань.

Пунктом 5.4. договору, встановлено, що з відповідача за не оплату чи порушення термінів оплати понад тридцять днів додатково стягуються штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі вказаних положень договору позивач просить стягнути з відповідача 973 грн. 65 коп. пені та 292 грн. 60 коп. штрафу.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунків, невірно визначено період прострочення за який підлягають нарахуванню штрафні санкції.

Оскільки у договорі сторони не передбачили строк в який повинно бути виконано зобов'язання по оплаті, такий строк обчислюється виходячи з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Такою вимогою є претензія № 02-570 від 18.11.09.

Натомість розрахунок позивача було здійснено без врахування дійсного періоду виникнення прострочення зобов'язання та здійснено в довільно обрані позивачем періоди прострочення. Невірне встановлення позивачем періоду прострочення спричинило невірне нарахування пені та 7 % штрафу.

З огляду на викладене, в задоволені вимоги про стягнення 973 грн. 65 коп. пені та 292 грн. 60 коп. штрафу слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 4180 грн., доказів сплати такого боргу суду не надано.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково - стягнути з відповідача 4180 грн. основного боргу, в решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі державного агентства лісових ресурсів України Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5446 грн. 25 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", вул. Грушевського, 31, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 22192129) 4180 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят гривень) - основного боргу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) 1235 грн. 29 коп. (одну тисячу двісті тридцять п'ять гривень, двадцять дев'ять копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 01.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 01.03.12