Ухвала суду № 21703344, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року м. КиївК-7090/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від20.02.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від03.02.2009 року по справі №7/1-2008 (22-а-6693/08)

за позовомПриватного підприємства «Реверс-Транс»

доМукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської

області

проскасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Реверс-Транс»(далі позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - відповідач, орган податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2007 року № 0002252340/0/2285/23-01/33257754/16904, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 88602,98 грн. (в т.ч. 63420,59 основний платіж та 25182,39 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від20.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від03.02.2009 року по справі №7/1-2008 (22-а-6693/08), позов задоволено повністю. Скасовано спірне податкове повідомлення рішення.

Не погодившись із судовими рішеннями, орган податкової служби подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права.

У поданих запереченнях позивач просить касаційну скаргу органу податкової служби залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби проведено виїзну планову перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94), у звязку з неправомірним завищенням суми валових витрат у розмірі 253682,32 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2007 року № 0002252340/0/2285/23-01/33257754/16904, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 88602,98 грн. (в т.ч. 63420,59 основний платіж та 25182,39 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаної статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94 до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Судами встановлено, що підставою для нарахування підприємству податкового зобовязання з податку на прибуток, є невиконання вимоги органу податкової служби щодо перекладу звітних та підтверджуючих витрати документів, виданих іноземною мовою, оскільки така вимога передбачена п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94.

Однак, доказів про поставлену органом державної податкової служби вимогу у процесі проведення перевірки про надання перекладу відповідних документів суду не подано.

Офіційний запит підприємству на переклад підтверджуючих документів органом податкової служби здійснено лише 18.07.2007 року, тобто після проведення перевірки.

На виконання зазначеного запиту позивачем було направлено Закарпатській торгово - промисловій палаті лист від 19.07.2007 року про переклад документів, на який підприємством того ж дня було отримано відповідь, де зазначено, що на повний переклад заявленої кількості документів необхідно від 60 до 65 днів.

Органом податкової служби вказаний факт не було взято до уваги та 25.07.2007 року прийнято спірне податкове повідомлення рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки невиконання вимоги відповідача щодо перекладу документів стало підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, то відповідач мав врахувати термін, необхідний для перекладу документів підтверджуючих витрати, які позивачем віднесено до валових.

Отже, висновки відповідача ґрунтувались на неповно досліджених обставинах та є не об'єктивними, а тому прийняття спірного податкового повідомлення рішення органом податкової служби є необгрунтованим.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягає, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від20.02.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від03.02.2009 року по справі №7/1-2008 (22-а-6693/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Карась