Ухвала суду № 21702969, 28.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-17441/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 14.08.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008

у справі № 12/169А (22-а-1320/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі міста Львова № 0000262340/0/6030 від 28.03.2007 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 9435,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 967,68 грн. та № 0000252340/0/6093 від 28.03.07 яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 235,3 грн.

ДПІ у Личаківському районі міста Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Галицька Гуртівня», ПП «Фінкомінвест»та ТзОВ «Компанія «Вікодек»за серпень, вересень 2006р., було складено акт № 62/23-2/30053266 від 10.11.2006 та зафіксовано порушення п.п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийнято податкові повідомлення рішення № 0000262340/0/6030 від 28.03.2007 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ 9435,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 967,68 грн. та № 0000252340/0/6093 від 28.03.07 яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 235,3 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вересень та жовтень 2006 року за операціями з придбання товару внаслідок того, що зустрічними перевірками зазначених вище підприємств не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, тому ЗАТ «Торгова група «Тиса»втрачає право на бюджетне відшкодування. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності таких дій податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування за вересень, жовтень 2006 року.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 14.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло