Постанова № 21693011, 07.02.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/328/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

при секретарі - Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Менське шляхове ремонтно-будівельне управління №82" до Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.01.2012 року звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області №0001071500/774 від 05 жовтня 2011 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сума збитків, яка включена у витрати для визначення оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2011 року - це сума збитків за 2009 рік, яка відповідно до Закону України від 20.05.2010 року № 2775-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розмірі 80 % не була включена до валових витрат 2010 року. Відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням діючого Закону України від 20.05.2010р. № 2775-VІ дозволяють включити до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року всю суму збитків, отриманих за результатами 2010 року плюс 80 % збитку, який не був включений до декларації 2010 року відповідно до Закону України № 2775-VІ від 20.05.2010 року. Ця сума збитків підлягала відображенню і була відображена в рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 6712279 грн., що з урахуванням інших результатів 1 кварталу 2011 року складає загальну суму обєкта оподаткування (ряд. 08) зі знаком «мінус» 4297869 грн. Через механізм переносу цих збитків в рядок 04.9 декларації за 1 квартал 2011 року, який є складовою частиною рядка 04 декларації «Валові витрати» ці збитки перестали бути збитком в нормативному розумінні цього слова, а стали частиною валових витрат 1 кварталу 2011 року, які за результатами 1 кварталу 2011 року сформували відємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року. Норми Податкового кодексу України дозволяють включити до складу витрат 2 кварталу 2011 року відємне значення за підсумками першого кварталу 2011 року і до складу витрат підлягає включенню вся сума такого відємного значення без будь-яких обмежень. Таким чином, норми Податкового кодексу України дозволяють врахувати у складі суми, що переносяться як відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду відємне значення за підсумками першого кварталу 2011 року, тобто не за 1 квартал 2011 року, а за підсумками цього кварталу, а у підсумок 1 кварталу 2011 року включаються як збитки отримані до 2011 року, так і збитки отримані в 1 кварталі 2011 року.

Перехідними положеннями ПКУ встановлено, що до складу витрат 2 кварталу 2011 року включається відємне значення обєкта оподаткування 1 кварталу 2011 року, а про відємне значення обєкта оподаткування окремо 2010 року в перехідних положеннях не згадується, тобто ототожнювати відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року (пункт 3 перехідних положень) як суму, що складається окремо із сум збитків до 1 кварталу 2011 року і сум збитків, отриманих в 1 кварталі 2011 року, немає жодних правових підстав. Таким чином, законодавством України не встановлено будь-яких обмежень щодо врахування у складі витрат 2 кварталу 2011 року збитків, які були враховані в декларації 1 кварталу 2011 року.

Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що платником порушено п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, який з урахуванням вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками 1 кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат 2 кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Так, в податковій декларації з податку на прибуток (уточнююча) за І квартал 2011 року, в рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» відображено суму 6717279 грн. З урахуванням цього, результат декларації за І квартал 2011 року товариством задекларований у розмірі від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 4297869 грн. Отже, за результатами діяльності виключно І кварталу 2011 року у товариства відсутні збитки, що можуть бути перенесені до рядка 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» декларації за 2 квартал 2011 року. Разом з тим, в декларації за 2 квартал до рядка 06.6 товариством задекларовано «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» у розмірі 4297869 грн. Крім того, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Враховуючи те, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділу III Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виникло за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

19.09.2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області було проведено камеральну перевірку за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року декларації з податку на прибуток платника податку Закритого акціонерного товариства "Менське шляхове ремонтно-будівельне управління №82", за результатами якої було складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №128/15/03448244 від 19.09.2011 р. (а.с.12-15).

Перевіркою було встановлено завищення Закритим акціонерним товариством "Менське шляхове ремонтно-будівельне управління №82" відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 4298869 грн., а саме: відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток, задеклароване платником складає -6415022 грн., відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток, встановлене перевіркою складає -2116153 грн., заниження складає 4298869 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001071500/774 від 05 жовтня 2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 4298869 грн. (а.с.11).

Відповідно до ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі якщо від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до абз.5 п.1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року керувався нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому порядок обліку відємного значення обєкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст.3 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до ст.6 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4 ст.22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Так, в податковій декларації з податку на прибуток підприємства (уточнююча) за І квартал 2011 року (а.с.37-38), в рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» відображено суму 6717279 грн., яка відповідає 80% відємного значення обєкта оподаткування за 2010 рік і яке увійшло до І кварталу 2011 року згідно із пунктом 22.4 ст.22 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", задекларовано відємне значення обєкта оподаткування (рядок 07 декларації) в сумі 4297869 грн.

В декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. позивачем до рядка 06.6 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкту оподаткування за 1 квартал 2011 року» задекларовано суму 4297869 грн. (а.с.39-40).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначених норм, позивач дійшов висновку, що в новій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року за № 114, яка складалася позивачем за 2-й квартал 2011 року, і по якій відповідач проводив перевірку, для відображення відємного значення, розрахованого за результатами 1-го кварталу 2011 року, слугує рядок 06.6 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкту оподаткування за 1 квартал 2011 року)».

Рядок 07 „Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності = рядок 01 „Доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування” мінус рядок 04 „Витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування”, який в свою чергу вираховується (тобто бере участь у розрахунку) як сума рядка 05 „Витрати операційної діяльності, в тому числі:” та рядка 06 „Інші витрати”, який в свою чергу (рядок 06) вираховується як сума рядків з 06.1 по 06.6 включно, а рядок 06.6 в декларації за 2-й квартал 2011 року і є тим відємним значенням обєкту оподаткування за 1-й квартал 2011 року, який у відповідності до п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Суд погоджується з висновком позивача, та зазначає, що норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності, та можуть враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто в даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пункту 4.1.4 ПКУ визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПКУ вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що:

відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника;

національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника (платника податку), коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем не було доведено.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що позивачем при поданні декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року були дотриманівсі вимоги законодавства, а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області №0001071500/774 від 05 жовтня 2011 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області №0001071500/774 від 05 жовтня 2011 року.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.