Постанова № 21692935, 03.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 лютого 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2934/11

12 год. 21 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Скакун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представника позивача Бобика Й.Б.

представників відповідача Швець О.І., Ткач Д.Б.

прокурора не зявився

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Ерімус», ТОВ «Транс Груп»не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2011 року №0000690233 та №0000680233.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з результатами перевірки та винесеними рішеннями, оскільки вважає їх хибними. На думку позивача, за актом перевірки відповідачем зроблено безпідставні висновки щодо завищення суми податкового кредиту та суми валових витрат, відображених ТОВ "Вема" у податкових деклараціях за перевірений період. До зменшення, відповідно до висновків перевірки, підлягають суми валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з реалізації товариству нафтопродуктів субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами - ТОВ «Ерімусс»та ТОВ «Транс-Груп». Основними мотивами щодо безпідставного, на думку відповідача, включення позивачем до валових витрат та податкового кредиту сум по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами стали наступні аргументи: в договорі поставки відсутня інформація про умови поставки відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс»(2000 р.); згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Вема»не відображено ніяких витрат на транспортування придбаних у постачальників нафтопродуктів; в податкових накладних не відображені умови поставки нафтопродуктів; постачальники реалізовували нафтопродукти за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність; постачальники нафтопродуктів не здійснювали контроль за їх якістю та не оформляли паспортів якості, в результаті чого перевіркою встановлено розбіжності щодо розумних термінів укладання договорів з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, віддаленості обєктів один від одного; у постачальників нафтопродуктів відсутні трудові ресурси (з необхідним рівнем знань), виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду діяльності, як гуртова торгівля нафтопродуктами.

Висновки позапланової перевірки позивач спростовує наступним: у відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (видання МТП № 560, ведені в дію з 01.01.2000 р.) метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Позивач вважає, що укладені ТОВ „Вема” з постачальниками нафтопродуктів договори повністю відповідають вимогам національного законодавства, зокрема вимогам Цивільного кодексу України. Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Інформація про те, що контрагенти на момент здійснення операцій з придбання продукції мали статус платника податку на додану вартість отримана на офіційному сайті ДПА України. Крім того, статус контрагентів, як платників ПДВ, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданими відповідними органами податкової служби. Отримані ТОВ „Вема” податкові накладні, на думку позивача, повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної. Тобто, як стверджує позивач, ТОВ „Вема” було дотримано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачальниками нафтопродуктів. Фактичне придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Після отримання від постачальників належним чином оформлених податкових накладних товариством відображено у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого у складі ціни придбання. Натомість, можлива відсутність у постачальників власних трудових та інших ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки одного з постачальників за юридичною адресою не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Аналогічна ситуація із донарахованим податковим зобовязанням з податку на прибуток. Всі суми, які включені товариством до валових витрат підтверджені відповідними документами, як того вимагає Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Водночас, податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять положень, відповідно до яких на покупця покладався б обовязок по контролю за справжністю підпису керівника контрагента, наявністю в нього трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення ним господарської діяльності. Згідно із закріпленим в Конституції України принципом індивідуалізації відповідальності (стаття 61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку товариство, яке при здійсненні господарської діяльності дотрималось всіх вимог податкового законодавства, не зобовязане нести відповідальність за дії інших осіб, які б вони не були.

Щодо відсутності у ТОВ „Вема” витрат на транспортування придбаних нафтопродуктів та не відображення в податкових накладних умов поставки нафтопродуктів, то дана вимога перевіряючих на думку позивача є безпідставною. Так, відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, до розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів. Оскільки, транспортні витрати були включені до ціни придбання нафтопродуктів, тобто входять до договірної (контрактної) вартості товарів, то у товариства відсутні витрати на їх транспортування; податкова накладна не повинна містити відомостей про товаротранспортні витрати (умови поставки). Щодо нікчемності правочину у звязку з тим, що він суперечить моральним засадам суспільства і не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, то позивач зазначає, що згідно Цивільного кодексу України, нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У всіх інших випадках діє презумпція правомірності правочину, так як правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Перевіряючими не доведено безтоварності господарських операцій та відсутності економічного ефекту при їх здійсненні. Натомість, ще одним доказом, крім документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності господарських стосунків між товариством та вказаними вище постачальниками є листи отримані від ТОВ «Ерімусс»та ТОВ «Транс-Груп», які підтверджують, що вони протягом 2010 року мали господарські взаємовідносини з ТОВ „Вема”.

Таким чином, на думку позивача, висновок щодо нікчемності угод між ТОВ „Вема” і постачальниками нафтопродуктів, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а, отже, немає жодної підстави для твердження про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами перевірки, призначеної в межах вимог кримінально-процесуального закону, відповідач вправі винести податкове повідомлення-рішення тільки в двох випадках: судом винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили; винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Тому позивач зазначає, що у відповідача не було жодної з передбачених Податковим кодексом України підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Придбані у контрагентів паливно-мастильні матеріали були реалізовані ТОВ „Вема” через власну мережу автозаправних станцій, тобто має місце звязок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю ТОВ „Вема”.

Крім того, позивач зазначив, що розслідуючи кримінальну справу порушену відносно службових осіб ТОВ „Вема" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та з метою встановлення факту придбання ТОВ „Вема” паливно-мастильних матеріалів у ТОВ „Ерімусс" та ТОВ «Трансс-Групп»слідчим, відповідно до постанови від 09 березня 2011 року, була призначена інвентаризація кількості отриманих та реалізованих ТОВ «Вема»ПММ. В результаті проведеної інвентаризації спільною комісією за участю працівників ТОВ „Вема” та відповідача був складений Зведений акт інвентаризації залишків ПММ станом на 27.03.2011 року та руху ПММ за період з 01.01.2010 року по 27.03.2011 року, в якому відображено рух товарно-матеріальних цінностей за вказаний період, нестач та залишків не встановлено. Таким чином, факти придбання паливно-мастильних матеріалів у вказаних контрагентів та їх подальша реалізація через власну мережу АЗС були встановлені (не спростовані) в ході досудового слідства. Позивач зазначив, що відповідачем було виключено зі складу валових витрат ТОВ „Вема” не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, при тому, що ТОВ „Вема” до перевірки надавались первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку. Позивач вважає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних не може бути підставою для невключення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальнику відповідних товарно - матеріальних цінностей. Крім того, позивач стверджує, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обовязковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей. Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що у ТОВ «Ерімусс»та ТОВ «Трансс-Групп»відсутні трудові ресурси (з необхідним рівнем знань), виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду діяльності, як гуртова торгівля нафтопродуктами. Джерело інформації, отриманої відносно ТОВ «Ерімусс», невідоме, відповідачем дана інформація в акті перевірки не відображена.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на практику Європейського суду з прав людини. Стверджує, що платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що твердження позивача є безпідставними та надуманими. Працівниками ДПІ у м. Чернівці проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідністю „Вема” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.. За результатами перевірки встановлено порушення в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1024873 грн., податок на додану вартість у сумі 819643 грн. Відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ ”Вема” із ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” не мали реального товарного характеру, оскільки не доведено факту перевезення товару, фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Тому на думку відповідача, зазначені договори відповідно до Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відповідач стверджує, що висновки, викладені в акті документальної перевірки від 08.04.2011 року № 935 / 23-3/ 21414473 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 21.10.2011р., у звязку з тим, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочинів, вчинених ТОВ „Вема”, може одночасно впливати на права та обовязки інших платників податків, які були учасниками відповідних операцій, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Ерімус», ТОВ «Транс Груп».

Поштові відправлення з повідомленнями про дату, час та місце судового розгляду справи, які були адресовані третім особам за юридичною адресою, повернулися з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”.

У відповідності до ч.1 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що неявка третіх осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Чернівціпроведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Перевірку було проведено на виконання постанови старшого слідчого ОСВ СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області по кримінальній справі (а.с. 101).

За результатами перевірки складено акт від 08 квітня 2011 р. № 935/23-3/21414473(а.с. 8-66).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1024873,0 грн., в тому числі: за І квартал 2010 року у сумі 505634,0 грн., за II квартал 2010 року у сумі 453993,0 грн., за III квартал 2010 року у сумі 65246,0 грн.;

пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 819643,0 грн., в тому числі: за лютий 2010 року у сумі 171191,0 грн., березень 2010 року у сумі 233316,0 грн., за квітень 2010 року у сумі 184833,0 грн., за травень 2010 року у сумі 178106,0 грн., вересень 2010 року у сумі 52197,0 грн.

В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду ТОВ „Вема” перебувало, зокрема, у господарських відносинах з ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп”, які виступали в ролі постачальників паливно-мастильних матеріалів. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ „Транс-Групп” та ТОВ „Вема” уклали договір постачання від 01.08.2010 р. № 75. Інформація про порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця та порядок транспортування нафтопродуктів в договорі не відображена. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ „Вема” не відображено ніяких витрат на транспортування придбаних від ТОВ „Транс-Групп” нафтопродуктів. Договір аналогічного змісту було укладено також між ТОВ „Вема" та ТОВ „Ерімусс” від 04.02.2010 р. №45. При цьому ТОВ “Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп" реалізовували нафтопродукти за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. ТОВ “Ерімус” та ТОВ „Транс-Групп”, в порушення вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, під час відпуску нафтопродуктів вантажоодержувачу ТОВ „Вема” не здійснювали контроль за якістю нафтопродуктів, не оформляли паспортів якості, для перевірки не надано специфікації на товар та сертифікати якості продукції від ТОВ Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп”. Проведеною перевіркою встановлено, що видаткові накладні, виписані ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп”, не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції. ТОВ „Вема” перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення нафтопродуктів для проведення перевірки, не надано. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання нафтопродуктів від ТОВ „Ерімусс” згідно умов Договору № 45 від 04.02.2010 р. та ТОВ „Транс-Групп” згідно умов Договору від 01.08.2010 р. № 75. У ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” відсутні трудові ресурси (з необхідним рівнем знань), виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду діяльності, як гуртова торгівля нафтопродуктами, а це свідчить про відсутність у ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „ Транс- Групп” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Зазначене свідчить про відсутність наміру у ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” створення правових наслідків. ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” здійснювали укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди окремим контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Перевіркою встановлено завищення ТОВ „Вема” валових витрат на суму 4098217 грн. та податкового кредиту в сумі 819643 грн. внаслідок придбання паливно-мастильних матеріалів за правочинами, які визнані перевіркою нікчемними, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 12 Декларації по податку на прибуток) в сумі 1024873,0 грн., та податку на додану вартість (рядок 27 Декларації по податку на додану вартість) в сумі 819643,0 грн.

В акті перевірки зазначається, що працівниками податкової міліції отримано пояснення засновника ТОВ «Ерімусс” ОСОБА_4, який пояснив, що на прохання знайомого надав паспорт для реєстрації підприємства. Крім реєстраційних документів, договори, податкові та бухгалтерські документи не підписував. Також, працівниками ВПМ ДПІ у м.Чернівці отримано пояснення засновника ТОВ „Транс-Групп” ОСОБА_5, який пояснив, що про вказане підприємство чує вперше, жодних документів щодо реєстрації та фінансово - господарської діяльності не підписував.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000690233 від 06 жовтня 2011 р. та № 0000680233 від 06 жовтня 2011 р., якими збільшено суму грошового зобовязання ТОВ „Вема” з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1281241,25 грн., в тому числі основного платежу 1024993 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 256248,25 грн., та з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 1024553,75 грн., в тому числі основного платежу 819643 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 204910,75 грн.

В судовому засіданні допитано свідків працівників ТОВ „Вема” ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Свідки показали, що такі контрагенти як ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” їм відомі, як постачальники бензину, які доставляли товар для позивача. На запитання відповідача - чи бачили вони документи, які засвідчують що саме ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” постачає даний бензин, свідки зазначили, що не бачили, оскільки дані документи надаються в бухгалтерію, окрім товарно-транспортних накладних, які свідки бачили, тому і стверджують, що саме від ТОВ „Ерімусс” та ТОВ „Транс-Групп” надходив товар паливно - мастильні матеріали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно на момент прийняття податкових повідомлень рішень та на момент формування податкового кредиту позивачем та віднесення сум до валових витрат.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача щодо відсутності у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, передбачених Податковим кодексом України.

У відповідності до п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Судом встановлено, що 24 лютого 2011 року СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ «Вема»за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с.96). Позапланову перевірку ТОВ «Вема»проведено на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 09.03.2011р. (а.с.101).

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03.06.2011р. скасовано постанову про порушення кримінальної справи. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011р. постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03.06.2011р. залишено без змін. (а.с. 93-95).

Таким чином, складання та надсилання відповідачем ТОВ «Вема»податкового повідомлення-рішення до винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами є незаконним.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем правомірність віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту підтверджено податковими на видатковими накладними, оформленими у відповідності до норм чинного законодавства, які було досліджено в судовому засіданні (а.с.104-147).

На момент видання податкових накладних ТОВ “Ерімус” та ТОВ „Транс-Групп” були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд не бере до уваги пояснення засновника ТОВ «Ерімусс” ОСОБА_4 та засновника ТОВ „Транс-Групп” ОСОБА_5, оскільки на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь - яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній. Лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобовязань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово - господарським операціям платників податків.

Та обставина, що операції між ТОВ „Вема” та ТОВ “Ерімус” і ТОВ „Транс-Групп” не були безтоварними, а також те, що товарно - матеріальні цінності були використані позивачем в господарській діяльності підтверджується Зведеним актом інвентаризації залишків ПММ станом на 27.03.2011р. та руху ПММ за період з 01.01.2010р. по 27.03.2011р., яку було проведено на підставі постанови слідчого від 09.03.2011р. (а.с.97-100) та показаннями свідків.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно - транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до пункту 13 Порядку заповнення податкової накладної, до розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів.

Суд вважає, оскільки, транспортні витрати були включені до ціни придбання нафтопродуктів, тобто входять до договірної (контрактної) вартості товарів, то у позивача відсутні витрати на їх транспортування, податкова накладна не повинна містити відомостей про товаротранспортні витрати (умови поставки).

Суд доходить висновку, що товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації, відсутність товарно - транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не повязане з дотриманням податкового законодавства.

Суд вважає, що позивачем було дотримано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачальниками нафтопродуктів. Фактичне придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Після отримання від постачальників належним чином оформлених податкових накладних товариством відображено у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого у складі ціни придбання, відповідно до вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що відсутність сертифікатів відповідності у контрагентів позивача не повязане з дотриманням податкового законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З системного аналізу положень статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Натомість, висновки податкового органу про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Ерімусс»та ТОВ «Транс-Груп»є нікчемними не знайшли свого підтвердження розглядом справи.

Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються судами України при розгляді справ як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідачем не доведено безпосереднього залучення позивача до зловживань у сфері оподаткування.

Зазначені у постанові правові позиції викладено в постановах Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1457/10/2470 від 20.12.2011р., №2а/57/11/2470 від 13.10.2011р., №2а/2270/713/11 від 04.08.2011р., №2а/0270/707/11 від 22.09.2011р.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівціне доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" до Державної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2011 року №0000690233 та №0000680233 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2011 р. №0000690233 та №0000680233.

2. Стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 03 лютого 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 08 лютого 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 09 лютого 2012 р.

Суддя О.П. Скакун