Постанова № 21692732, 24.01.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/658/11

12:40 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Печерової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»доуправління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій областіпро визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, а також зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче-комерційне товариство «Арго» (далі позивач, ТОВ ВКТ «Арго») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області (далі відповідач, УПФУ у Хотинському районі), в якому просить, з урахування збільшених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області від 09.03.2011 р. за № 66 про застосування до ТОВ ВКТ «Арго»за несплату або не своєчасну сплату страхових внесків фінансової санкції (штрафу) у сумі 113208,52 грн. та пені в сумі 77875,41 грн. за період з 22.11.2010 р. по 20.01.2011 р.; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області винести рішення про розстрочення для ТОВ ВКТ «Арго» (код ЄДРПОУ - 22836526) на 60 календарних місяців з 01.01.2011 р. фінансових санкцій (штрафів) та пені, які нараховані управлінням Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області ТОВ ВКТ «Арго»за наступні базові (календарні) періоди по сплаті страхових внесків: жовтень 2010 р.; листопад 2010 р., на підставі абзацу першого пункту сьомого розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р.

Позивач у судовому засіданні не зявився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі документів, що містяться в матеріалах справи, позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 167).

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків за жовтень, листопад, грудень 2010 р. Посилався також на відсутність правових підстав для розстрочення заборгованості із сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені, яка виникла після 01.01.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 30.01.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з огляду на таке.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення № 66 від 09.03.2011 р. суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго»(60022, с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область, ідентифікаційний номер 22836526) зареєстроване, як юридична особа Хотинською державною адміністрацією 07.05.1993 р. (а.с. 60).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області та є платником страхових внесків (збору) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Судовим розглядом встановлено, що згідно поданих позивачем до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області звітів ним було нараховано до сплати страхових внесків, що підлягають сплаті за жовтень 2010 р. в сумі 498112,82 грн., за листопад 2010 р. в сумі 451463,32 та за грудень 2010 р. в сумі 481538,42 грн. (а.с.35-37, 38-39, 40-42).

У звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків, відповідачем винесено рішення № 66 від 09.03.2011 р. про застосування фінансових санкцій та нараховання пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким визначено позивачу суму фінансових санкцій в розмірі 113208,52 грн. та пеню в сумі 77875,41 грн. Вказане рішення вручене позивачу 16.03.2011р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 43, 44).

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07 2003 р. № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV, в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058-IVстрахові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхувальниками відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону (ч.1 ст. 15 Закону України № 1058-IV).

Згідно із ч.1 ст. 19 цього Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-ІV страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6 ст.18 Закону № 1058-ІV).

Частиною 6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом, зокрема для відповідача, є календарний місяць.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону України № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (п.2. ч.9 ст. 106 Закону України № 1058-ІV).

Згідно п. 7 розділу ХVIII «Прикінцевих та Перехідних положень»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до вимог п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах, в т.ч. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. (п. 9.3 Інструкції)

Згідно до п. 10.1 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно нарахував страхові внески в поданих до відповідача звітах за жовтень, листопад, грудень 2010 р., однак страхові внески у строки передбачені ст. 20 Закону України № 1058-ІV не сплатив, у звязку з чим утворилась прострочена заборгованість із сплати страхових внесків, що стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Вказана заборгованість позивачем сплачувалася в період з 08.02.2011 р. по 04.03.2011 р., що підтверджується в розрахунках по нарахуванню фінансової санкції та пені, тобто з порушенням строків сплати (а.с. 31, 32, 174, 175).

У звязку з чим, відповідачем було прийнято рішення № 66 від 09.03.2011 р. про застосування фінансових санкцій та нараховання пеню за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким визначено позивачу суму фінансових санкцій в розмірі 113208,52 грн. та пеню в сумі 77875,41 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків самостійно визначених у звітах.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасувати рішення № 66 від 09.03.2011 р. управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області про застосування фінансових санкцій (штрафу) у сумі 113208,52 грн. та пені в сумі 77875,41 грн. за період з 22.11.2010 р. по 20.01.2011 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області винести рішення про розстрочення на 60 календарних місяців з 01.01.2011 р. фінансових санкцій та пені, які нараховані управлінням Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного товариства «Арго»за наступні базові (календарні) періоди по сплаті страхових внесків: жовтень 2010 р.; листопад 2010 р. суд зазначає наступне.

01.01.2011 р. вступив у дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону визначено, що заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягаєрозстроченнюне більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Розстрочена сума підлягає сплаті (в тому числі пеня і штрафні санкції) рівними частками щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати за цей період.

Повідомлення про розстроченнясуми заборгованості, пені та штрафних санкцій надсилається платникам у встановленому Пенсійним фондом порядку.

Порядок проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за № 948/18243 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 Порядку розстроченню підлягають:

- заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року;

- заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що виникла до 1 січня 2011 року;

- заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.

Управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті визначає суму заборгованості, яка підлягає розстроченню, згідно з картками особових рахунків платників та направляє їм повідомлення про розстрочення сум заборгованості за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 5 Порядку за заявою платника, яка надається (надсилається) органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду здійснює звірення сум заборгованості із платниками, результати якого оформлюються відповідним актом, та протягом 10 робочих днів з дня підписання акта звірення вручає (надсилає) платнику рішення про розстрочення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Розстрочення надається окремо з кожного виду платежу. Сума розстроченої заборгованості вилучається із картки особового рахунку платника датою підписання рішення про розстрочення та обліковується у картці розстрочених сум (п. 6 Порядку).

Як видно із матеріалів справи, відповідно до вимог п. 7 «Прикінцевих та Перехідних положень»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та Порядку, 04.01.2011 р. управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області направило на адресу позивача повідомлення про можливість розстрочення заборгованості, яка виникла до 01.01.2011 р., в т.ч.: штрафів в розмірі 273012,30 грн. та пені в сумі 98357,55 грн. (а.с. 160).

В повідомленні також вказано, що для укладання договору про розстрочення зазначених сум відповідачу необхідно звернутися із заявою до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області. Вказане повідомлення одержане позивачем - 04.01.2011 р. (а.с. 160).

05.01.2011 р. позивач скористався своїм правом та звернувся з відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі в Чернівецькій області про розстрочення заборгованості із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 р. (а.с. 161).

Того ж дня, 05.01.2011 р. між позивачем та відповідачем проведена звірка по нарахуванню та сплаті страхових внесків на фонд оплати праці, про що складено акт. В акті зазначено, що заборгованість за даними сторін станом на 05.01.2011 р. становить 1456251,94, в т.ч.: страхові внески 1084882,09 грн., фінансова санкція 273012,30 грн., пеня 98357,55 грн. (а.с. 162).

10.01.2011 р. відповідачем винесено рішення № 1 про розстрочення позивачу заборгованості зі сплати штрафів в сумі 273012,30 грн. та пені в сумі 98357,55 грн. Згідно вказаного рішення всього позивачу розстрочено заборгованості на загальну суму 371369,85 грн. з 01.01.2011 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 163).

В рішенні про розстрочення зазначено, що страхувальник (відповідач) погашає зазначені суми щоквартально не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, рівними частинами починаючи з 01.04.2011 р.

Дослідженням в судовому засіданні особового рахунку сплати розстрочених сум боргу із збору на загальнообовязкове пенсійне страхування встановлено, що за відповідачем обліковується розстрочена сума в розмірі 371369,85 грн. (а.с. 84).

Матеріали справи свідчать, що позивачу розстрочено суму заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені, яка виникла до 01.01.2011 р., зокрема на підставі:

- рішення № 62 від 08.04.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 43228,88 грн. та нараховано пені 19008,19 грн.;

- рішення № 66 від 19.04.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі48683,10 грн. та нараховано пені 11683,96 грн.;

- рішення № 74 від 07.05.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 2762,43 грн. та нараховано пені 27,65 грн.;

- рішення № 114 від 07.07.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 74819,98 грн. та нараховано пені 20417,28 грн.;

- рішення № 120 від 07.07.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 340,00 грн.;

- рішення № 127 від 09.08.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 15646,92 грн. та нараховано пені 6297,22 грн.;

- рішення № 146 від 22.09.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 15336,19 грн. та нараховано пені 7350,24 грн.;

рішення № 149 від 08.10.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 51124,61 грн. та нараховано пені 19544,97 грн.;

- рішення № 186 від 08.12.2010 р., яким застосовано фінансову санкцію в сумі 27811,33 грн. та нараховано пені 17588,70 грн.

Згідно п. 2 Порядку розстроченню підлягають заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.

Судовим розглядом встановлено, що рішення № 66 про застосування фінансових санкцій (штрафу) у сумі 113208,52 грн. та пені в сумі 77875,41 грн. було винесено 09.03.2011 р., тобто заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені виникла після 1 січня 2011 року.

Оскільки, заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені виникла після 01.01.2011 р., тому суд вважає, що положення Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року не поширюється на спірні правовідносини, а тому вказана позовна вимога також є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено дотримання зазначених критеріїв (вимог) субєктом владних повноважень, а саме оскаржуване рішення прийнято відповідно до встановлених законом повноважень, у визначений законом спосіб, а також із урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведений припис норми процесуального права, відповідач під час судового розгляду довів правомірність своїх рішень та дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 162, 160- 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргисудове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриттіапеляційного провадженняабо набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 30 січня 2012 р.

Суддя В.К. Левицький