Постанова № 21692600, 24.01.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2345/11

11 год.12 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Скакун О.П.

за участю

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представника позивача Савчука Ю.М.

представників відповідачів Молованюк Л.В., Коубіш А.П., Костюк Н.В., Катриняк Ю.І.

прокурора Герегової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ТзОВ "АТЗТ Мирне" доДержавної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування

СУТЬ СПОРУ:

ТзОВ "АТЗТ Мирне" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 11.02.2010р. №00001615000 та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування в сумі 1763903 грн.

Позивачем уточнено позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування в сумі 1762903 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Державного казначейства в Чернівецькій області. Ухвалою суду від 24.01.2012р. проведено заміну цього відповідача його правонаступником згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та з податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає їх прийнятими з порушенням норм податкового законодавства. Згідно абз.3 пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді розрахована сума має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Враховуючи вищенаведені норми, позивач подав до Славутської ОДПІ декларацію з ПДВ за грудень 2008 р.. Згідно розрахунку поданого у додатку до декларації, сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ТзОВ "АТЗТ Мирне" становить 1727206 грн. з яких 1661105 грн. фактично сплачена отримувачем товарів та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів. Вищенаведені суми бюджетного відшкодування підтверджено актом про результати позапланової виїзної перевірки від 13.02.2009р. №142/23/35642878. Проте, не зважаючи на правомірність формування податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню, у здійсненні бюджетного відшкодування відмовлено з тієї підстави, що у ТзОВ "АТЗТ Мирне" до місяця, за наслідками якого подано заяву про бюджетне відшкодування, було зареєстровано як платник податку на додану вартість менш ніж 12 календарних місяців. У зв'язку із зміною юридичної адреси, товариство повторно звернулося з тією ж заявою від 21.12.2009 року до ДПІ у Кіцманському районі з вимогою про перерахування суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 763 903,00 грн. Незважаючи на це, та враховуючи законність вимоги у бюджетному відшкодуванні відмовлено.

Причиною відмови слугувало дві підстави: по-перше, у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій підприємства за останні 12 календарних місяців менші ніж заявлена сума до бюджетного відшкодування; по-друге, у зв'язку з тим, що ТзОВ "АТЗТ Мирне" з 1 січня 2009 року користується спеціальним режимом оподаткування, а тому залишок від'ємного значення в сумі 1 763 902,00 грн., що відображене у рядку 21 податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року (загальна) повинен бути перенесений у спеціальну декларацію в рядок 16.3 «Коригування податкового кредиту.

На думку позивача, до розрахунку обсягу операцій включається весь обсяг оподатковуваних операцій, в тому числі і операції, що зазначаються у спецдекларації з ПДВ. Оскільки, загальний обсяг оподатковуваних операцій становить 9657300 грн., відповідач не мав права відмовити у бюджетному відшкодуванні на цій підставі.

Крім того, позивач стверджує, що податковий кредит, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1763902 грн. сформований за рахунок придбання племінної великої рогатої худоби, яка є основним засобом, що підлягає амортизації. Тому, відповідач не мав права застосовувати абз.2 п.п.7.7.11. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»як підставу для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Позивач зазначає, що обовязок про перенесення податкового кредиту в спеціальну декларацію не передбачено законом.

Додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що працівниками ДПІ у Кіцманському районі без належного наказу керівника податкової інспекції та відповідного направлення не проведено виїзну позапланову перевірку за наявності заяви про бюджетне відшкодування більше 100 тис. грн.. Поряд з цим позивач вважає неправомірним винесене податкове повідомлення-рішення форми «В3», оскільки вважає, що у разі перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ виноситься податкове повідомлення-рішення форми «В1»; заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ форми «В2»; відмови у наданні бюджетного відшкодування ПДВ форма «В3».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Так як, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 11.02.2010 р., а позов подано 15.09.2011 р. позивачем пропущено строк звернення до суду.

Представники відповідача стверджують, що ТзОВ "АТЗТ Мирне" заявило до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 р. 1762903 грн. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей та якщо сума податку на додану вартість сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню. Враховуючи те, що підприємство у 2009 році користувалось спеціальним режимом оподаткування у сфері сільського господарства, заявлена сума ПДВ 1 762903 грн. на розрахунковий рахунок платника у банку не підлягає бюджетному відшкодуванню. У зв'язку з тим, що ТзOB „АТЗТ Мирне" з 1 січня 2009 року користується спеціальним режимом оподаткування залишок від'ємного значення в сумі 1762903 грн., що відображене в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (загальної декларації), повинно бути перенесено в спецдекларацію в рядок 16.3 Коригування податкового кредиту «часткове використання в операціях сільського виробництва». Як зазначає відповідач, особа не має права на отримання бюджетного відшкодування, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Обсяг оподаткованих оборотів за останні 12 календарних місяців складає по загальній декларації 229656 грн. Таким чином, значення рядка 2 та 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування замість 1763903 грн. повинно бути нуль грн.., в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р. в рядках 25 та 25.1 замість 1762903 грн. повинно бути нуль грн.. а на суму 1762903 грн. збільшується значення рядка 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена).

На додаткове обґрунтування до адміністративного позову ТзOB „АТЗТ Мирне" від 19 грудня 2011 р., відповідач зазначає, що при перебуванні на обліку в Славутській ОДПІ позивачем неодноразово у 2009 році подавалися декларації з ПДВ для проведення бюджетного відшкодування, по кожній із заявлених бюджетних сум до відшкодування проводилися невиїзні документальні перевірки, за результатами яких складено відповідні акти перевірок. Тому, посилання на непроведення позапланової перевірки, невручення направлення та копії наказів є неправомірними, оскільки направлення на перевірку та копії наказу на проведення такої перевірки були вручені під розписку головному бухгалтеру товариства ОСОБА_7 та зроблені відповідні записи в журналі реєстрації перевірок. Відповідач зазначив, що жодним актом перевірки (невиїзної чи виїзної) не було підтверджено правомірності заявлених сум до відшкодування, а навпаки щоразу товариству «АТЗТ Мирне» було відмовлено у проведенні бюджетного відшкодування, про що свідчать винесені рішення за формою В1. Також, за матеріалами перевірки правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ по декларації за березень 2009 р. згідно акту №526/1502/35642878 від 27.04.2009 р. було винесено рішення за формою В3 від 30.04.2009 р. №0000291502/0. Тобто, повністю упереджено суму 1660920 грн., в послідуючому згідно акту перевірки №704/1502/35642878 від 29.05.2009 р. по декларації за квітень 2009 р. знову повторно упереджено вищезгадану заявлену до відшкодування суму ПДВ 1660920 грн. і знову прийнято податкове повідомлення - рішення за формою В3 від 04.06.2009 р. №00401502/0. Товариством дана сума не оскаржувалася згідно чинного законодавства. Незважаючи на відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ ТзОВ «АТЗТ Мирне», позивачем робилися знову спроби в декларуванні бюджетного відшкодування в наступних деклараціях. Так. ТзОВ «АТЗТ Мирне»сума бюджетного відшкодування 1660920 грн. декларувалася 6 разів, зокрема: в грудні 2008 р.. січні, березні, квітні, липні та листопаді 2009 р.. сума 101983 грн. - 2 рази: в травні та листопаді 2009 року. При цьому ТзОВ «АТЗТ Мирне»не виконувалися вимоги актів проведених перевірок в 2009 р.. Позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення заявлених сум до відшкодування ПДВ Славутським міжрайонним судом, постанови якого не оскаржувалися.

Відповідач зазначає, що начальник державної податкової інспекції наділений правом призначати позапланову документальну виїзну перевірку правильності заявленого до відшкодування ПДВ за достатніх на це підстав. Враховуючи те, що позапланові документальні виїзні перевірки з цього питання проводилася згідно чинного законодавства працівниками Славутської ОДПІ (акт перевірки №336/23/35642878 від 17.03.2009 р. на суму 1660920 грн., та акт перевірки №1494/15/35652878 від 19.11.2009 р на суму 101983 грн.) з врученням товариству направлень та копій наказів, а також відсутність у товариства права на бюджетне відшкодування, позапланова перевірка декларації за листопад 2009 р. працівниками ДПІ у Кіцманському районі не проводилася. Тому посилання на непроведення позапланової перевірки відповідач вважає некоректним. Щодо обґрунтування ТОВ «АТЗТ Мирне»відносно того, що до оподатковуваних операцій за 12 попередніх місяців не взято обороти по скорочених деклараціях, які подавалися товариством відповідно до вимог пп. 11.21. та 11.29 Закону України «Про ПДВ», оскільки дані підпункти не звільняють платника від сплати суми ПДВ, а лише визначають інший порядок сплати, відповідач зазначив, що на момент подання декларації за листопад 2009 р. пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про ПДВ»виключено згідно із Законом України від 31.10.2008 p. N 639. ТзОВ "АТЗТ Мирне»з 01.01.2009 р. обрало спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Обсяги оподаткованих операцій по спецдекларації не мають ніякого відношення до операцій, повязаних з бюджетом, тому не можуть брати участь в розрахунку обсягу за 12 календарних місяців. Сплата ПДВ по скороченій декларації не проводилася. Позивач в листопаді 2009 р., як і в цілому 2009р. експорт сільськогосподарських товарів не здійснював та не декларував, тому право на бюджетне відшкодування у платника відсутнє.

Прокурор та представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області заперечували проти позову.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "АТЗТ Мирне" звернулося до ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області з податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 р. від 21.12.2009 р. № 29867 (а.с. 6)., та подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1762903 грн.

За результатами документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми до бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 р., ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області складено акт від 03.02.2010 р. №18/1500/35642878, яким на підставі абз. 2 п.п. а) пп. 7.7.11 п.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно підпункту 5.8. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, що затверджений наказом державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 p. N 166 по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009р. зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на 1763903 грн., тобто значення рядка 25 та 25.1 повинно дорівнювати нулю грн. Актом встановлено, що факти, за якими платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування відсутні, оскільки зареєстрований платник ПДВ користується спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на підставі пункту 81.3 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена), рядок 16.3 на суму 1763903 грн.

11 лютого 2010 р. ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області на підставі акта перевірки від 03.02.2010 р. №18/1500/35642878 винесено податкове повідомлення-рішення № 00001615000, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1762903 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Прокуратури Чернівецької області про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи. У звязку з тим, що згідно п.56.22 ст. 56 Податкового кодексу України порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строків звернення до суду, суд керувався інформаційними листами Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011р. №945/11/13-11 та від 01.12.2009р. №1624/13-1309 та виходив з такого.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством можуть встановлюватися спеціальні строки звернення до суду, які мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним строком звернення до суду.

Зміст субєктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами. З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично предявлено позов.

Станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення - 11 лютого 2010 р. строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначався на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становив 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача щодо винесення відповідачем податкового повідомлення рішення з порушенням щодо встановленої форми.

Так, п.3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р. (чинного на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення) передбачено, що структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ) (форма "В3").

Судом встановлено, що у висновках акту перевірки чітко зазначено факти, за якими платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування відсутні.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність права у платника податків на бюджетне відшкодування правомірно знайшли своє відображення у податковому повідомленні рішенні форми "В3".

Щодо правомірності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних обставин, зокрема коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Досліджуючи акт перевірки, суд встановив, що позивачем не надано на перевірку будь яких копій документів, зокрема податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, документів, що засвідчують розрахунки з постачальниками, документів, які підтверджують факт здійснення операцій.

Суд вважає факт проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки, а не позапланової виїзної перевірки формальною обставиною, яка не може бути підставою для скасування законного податкового повідомлення рішення, винесеного у відповідності до норм податкового законодавства.

На думку суду, висновок відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування є правомірним у звязку з наступним.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню регламентується п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абз.1 п.п. а) пп. 7.7.11. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має права на бюджетне відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з листопада 2008р. по жовтень 2009р. (а.с. 40-63) суд вважає підтвердженим той факт, що обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців 229656 грн. менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування 1762903 грн.

У відповідності до п.п. 81.2., 81.3. ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд встановив, що згідно Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства позивача з 01.01.2009р. зареєстровано як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.38). У звязку з цим, суд вважає обгрунтованим застосування відповідачем при перевірці достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість п.п. 81.2., 81.3. ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що операції, які не оподатковуються податком на додану вартість не повинні враховуватись до обсягу оподатковуваних операцій при визначенні права на бюджетне відшкодування.

Згідно п.п.5.8. п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 із змінами та доповненнями у рядку 16.3 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших. Таке коригування проводиться виходячи із залишкової вартості основних фондів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), розрахованої відповідно до вимог пункту 8.1.6 статті 8.1 Закону).

Суд вважає безпідставним твердження позивача, що необхідність коригування податкового кредиту не передбачена Законом. Оскільки, вищезазначена норма законодавства встановлена наказом ДПА України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а, отже, є нормативно - правовим актом.

В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження обставина, про яку зазначає позивач у позовній заяві, про неправомірне застосування відповідачем абз.1 п.п. а) пп. 7.7.11. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит сформований внаслідок придбання основних фондів.

На вимогу суду позивачем не надано жодних підтверджень того, що податковий кредит сформовано внаслідок придбання великої рогатої худоби, яка, як стверджує позивач, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»є основним засобом, що підлягає амортизації.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТзОВ "АТЗТ Мирне" доДержавної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій областіпро визнання недійсним податкового повідомлення рішення та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у сумі 1762903 грн. задоволенню не підлягає за безпідставністю.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 24 січня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У звязку з тим, що закінчення строку виготовлення постанови у повному обсязі припадає на вихідний день, постанову виготовлено в повному обсязі 30 січня 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 31 січня 2012 р.

Суддя О.П. Скакун