Постанова № 21691840, 24.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2а/2270/2205/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.

при секретаріВересняк А.А.

за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 <3-тя особа >до Старокостянтинівська об'єднана державна податкова інспекція <3-тя особа >про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про скасування податкових повідомлень рішень : від 01.03.2010 р. № 0002931700/0 (/1 від 12.05.2010 р., /2 від 21.07.2010 р., /З від 13.10.2010 р.), про сплату 44 796,00 грн. податку на додану вартість від підприємницької діяльності, з них 29 864,00 грн. за основним платежем та 14 932,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями застосованих за порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 01.03.2010 р. № 0002941700/0 (/1 від 12.05.2010 р., /2 від 21.07.2010 р., /З від 13.10.2010 р.), про сплату 239,95 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, застосованих за порушення ч.2. ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок громадян», від 01.03.2010 р. № 0002951700/0 (/1 від 12.05.2010 р., /2 від 21.07.2010 р., від 13.10.2010 р.) про сплату 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями застосованих за порушення пп.4.1.4, п. 4.1, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та а.7.1, п.7.2, ст.7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що працівниками Старокостянтинтівської ОДПІ проведено планову перевірку дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України з питань оподаткуванняза період його діяльності з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.,за результатами якої складений акт № 00088/1700/НОМЕР_1 від 16.02.2010 року.

Відповідачем у акті зазначено, що позивачем нібито допущено порушення пп.7.4.1. пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ"Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетними та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями та ч.2 ст.13, ч.2. ст..14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р.№13-92"Про прибутковий податок з громадян".

З прийнятими податковими повідомлення рішеннями не погоджується та вказує, що відповідачем невірно тлумачиться положення чинного законодавства, а саме: п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому було безпідставно та необгрунтовано зроблено висновок про незаконність віднесення до податкового кредиту суми 22 605,0 грн. з податку на додану вартість за придбане у військового радгоспу «Хмельницький» виробниче приміщення на загальну суму 135 630,0 грн..

На думку позивача податкове повідомлення - рішення Старокостянтинівської ОДПІ щодо 170,00 гри. за штрафними (фінансовими) санкціями застосовано з порушенням пп. 4.1.4., п. 4.1, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.7.1, п.7.2, ст.7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища».

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржував у апеляційному порядку, але рішення залишено без змін.

Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав суду письмові заперечення. У своїх поясненнях вказав, що під час перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 допустив у своїх діяльності порушення вимог ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено чистий дохід за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. в розмірі 1599,66 грн., в тому числі за 2008р. на суму 1599,66 грн..Перевіркою встановлено, що на порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92, п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, ФОП ОСОБА_3 віднесено до валових витрат не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами витрати, а саме: Акти виконаних робіт від 30.09.2008р. №804/1, №804/2, №804/3 ДП ДАК «Хліб України «Старокостянтинівській елеватор», в результаті чого завищено валові витрати по наданим послугам в сумі 2026,49 грн. (в т.ч. за 3 кв. 2008 р. в сумі - 2026,49 грн.).

В порушення ч.2 ст.14 вищевказаного Декрету в результаті заниженого чистого доходу в поданій ФОП ОСОБА_3 декларації про доходи за 2008 рік не нараховано ФОП не перераховано до бюджету податок з доходів від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 239,95грн.:

2008 рік - 239,95 грн. (1599,66 х 15%)., де

1599,66 грн. - занижений (оподатковуваний) дохід за 2008 рік

15% - ставка податку в 2008 році.

Під час перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 допустив порушення п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.7.1, п.7.2 ст.7 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 р із змінами і доповненнями в результаті чого не подано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік. До ФОП ОСОБА_3 за вказане порушення відповідно до пп. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", як до платника податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, було застосовано є штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, встановив наступне.

Судом встановлено, що працівниками Старокостянтинівської ОДПІ було проведено документальну виїзну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року. За результати перевірки 16.02.2011 року складено акт №88-17-242402818.

За матеріалами перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01. 04.2008 року по 30.09.2009 року здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування. Основним видом діяльності ОСОБА_3 є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту ( КВЕД 51,19.0).

Суд вважає, що податковим органом необгрунтовано зроблено висновок, щодо порушення позивачем незаконного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 7 258,67 грн. згідно накладної № 14 від 13.03.2007 року від ТОВ «Случ-Агро» на загальну суму 50 752,00,0 грн., та в розмірі 22 605,0 грн. згідно податкової накладної від 16.04.2007 року за придбане приміщення консервного цеху від військового радгоспу «Хмельницький» (ЄДРПОУ 14173158 м. Старокостянтинів) на загальну суму 135 630,00 грн.

До реєстру наданих позивачем при проведенні перевірки податкових накладних за якими формувався податковий кредит за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, не було включено податкову накладну з податку на додану вартість в розмірі 8 458,67 грн. (загальна сума по господарській операції 50 752,00 грн.). Копія накладної, пояснення та примірник уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань позивачем були надіслані Старокостянтинівській ОДПІ разом з письмово оформленими поясненнями до Акту перевірки, а оригінал надано при розгляді первинної скарги на податкове повідомлення - рішення.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ 7258,67 грн. згідно податкової накладної від 13 березня 2007 року подавався позивачем у червні 2008 року.

Відповідно п.п. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду податку на додану вартість в розмірі 7 258,67 грн. було проведено законно, на підставі належним чином оформлених розрахункових (платіжних) документів та належним чином оформленої податкової накладної згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ.

Акт перевірки не містить інформації про результати зустрічної перевірки, які б свідчили про будь-які порушення при здійсненні господарської операції та відповідно неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість в розмірі 7258,67 грн.

Суд вважає, що позивачем відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», обгрунтовано віднесено до податкового кредиту суми 22 605,0 грн. з податку на додану вартість за придбане у військового радгоспу «Хмельницький» виробниче приміщення на загальну суму 135 630,00 грн.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум задатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Виробнича будівля придбана позивачем у військового радгоспу «Хмельницький» виключно з метою здійснення господарської діяльності. В зв'язку з проведенням ремонту будівлі, який потребує значних капіталовкладень, та проблем із залученням відповідних коштів на ремонт, протягом звітного періоду будівля використовувалася у господарській діяльності частково.

Твердження податкового органу, що виробнича будівля консервного цеху була придбана позивачем для якихось власних потреб не повязаних із господарською діяльністю судом не може бути прийнято до уваги, оскільки право власності на виробничу будівлю зареєстроване на фізичну особу ОСОБА_3 не перешкоджає її використання у господарській діяльності з метою отримання доходів.

Висновок податкового органу, що правовий статус фізичної особи-підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно зі ст..325 ЦК України субєктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їх належати.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом( частина 1ст.320 ЦК України).

Відповідно до ст..42 Господарського кодексу України підприємництво самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання.

Суб»єктами господарювання визначаються, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію ( сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Враховуючи наведене, чинне законодавство не виділяє такого субєкта права власності як фізична особа підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, субєктом права власності визначається саме фізична особа, яка може бути власником будь якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий статус майна, що перебуває у його власності.

Таким чином податкове повідомлення рішення про сплату 44796,00 грн. податку на додану вартість від підприємницької діяльності, за основним платежем та 14932,00 грн. за штрафними ( фінансовими )сакціями не відповідає вимогам пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача по скасуванню податкового помлення - рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 01.03.2010 р. № 0002941700/0 (/1 від І2.05.2010 р., /2 від 21.07.2010 р., /З від 13.10.2010 р.), про сплату 239,95 грн. податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, застосованих за порушення :ч.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», суд вважає, що визначення податкового зобов'язання здійснено безпідставно. До уваги не було взято надані позивачем платіжні доручення та акти виконаних робіт від 30.09.2008 р. №804/1, №804/2, №804/3 ДАК "Хліб України"Старокостянтинівський елеватор", під час проведення планової виїзної документальної перевірки та при розгляді первинної скарги на податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» встановлено:

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

В ході проведення перевірки перевіряючим неправомірно зроблено висновок про наявність порушення виключно на підставі ненадання платником податків при проведенні перевірки платіжних документів до Актів виконаних робіт від 30.09.2008 р. №804/1, №804/2, №804/3, що само по собі ще не є доказом їх відсутності, а відтак наявності порушення податкового законодавства.

При розгляді первинної скарги на податкове повідомлення - рішення позивачем було окрім Актів виконаних робіт надано також Акт звірки взаєморозрахунків з ДП ДАК «Хліб України» «Старокостянтинівський елеватор» станом на 01.10.2008 року, яким підтверджено кінцеве сальдо взаєморозрахунків між позивачем та контрагентом в сумі 11 927, 72 грн. на користь ПП ОСОБА_3

Наведене підтверджується доданими до позовної заявами актами виконаних робіт.

Відповідно до ч.2 п. 1.8 «Порядку»: «У разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додається пояснення платника податків, що перевіряється».

Зазначена вимога не була дотримана при проведенні перевірки, в зв'язку з чим висновок про наявність порушення податкового законодавства є неправомірним, а відтак податкове зобов'язання визначене безпідставно.

На думку суду, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 01.03.2010 р. № 0002951700/0 (/1 від 12.05.2010 р., /2 від 21.07.2010 р., /З від 13.10.2010 р.) про сплату 170,00 гри. за штрафними (фінансовими) санкціями застосованих за порушення пп. 4.1.4., п. 4.1, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.7.1, п.7.2, ст.7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

Частиною 3 пп. 4.1.4., п. 4.1, ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» визначено, що платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобовязаня були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору ( обовязково платежу).

Відповідно до п.7.1 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної (безпеки України, Державної податкової адміністрації України N 162/379 від 19.07.1999 року:

Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженої центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:

І) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі шнсвення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;

2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів шспь чи об'єктів - у разі розміщення відходів;

3)за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.»

Перевіркою не встановлено використання позивачем у відповідних податкових періодах будівельних машин, механізмів, транспортних засобів та інших пересувних чи стаціонарних джерел забруднення у господарській діяльності, а також розміщення відходів при здійсненні підприємницької діяльності яке є підставою для нарахування та сплати збору і відповідно подання розрахунку.

Позивач до податкового органу не звертався із заявою про необхідність його зареєструвати платником такого податку. Крім того під час перевірки не було встановлено, що позивач проводив списання пального. Із матеріалів справи слідує, що у позивача є лише легковий автомобіль.

В судовому засіданні встановлено, що для своєї господарської діяльності позивачем не використовувались пересувні та інші джерела забруднення. Позивач орендував транспортні засоби.

Відповідно до п. 13 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством, а не за неподання розрахунку цього збору.

В рішенні Старокостянтинівської ОДПІ про результати розгляду первинних скарг вказується, що відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Податковим органом безпідставно ототожнюються поняття «податкова декларація» та «розрахунок збору». Окрім того, податковому органу достеменно відомо про те, що позивачем не використовувались у господарській діяльності пересувні та інші джерела забруднення, тобто відсутній сам об'єкт оподаткування.

Чинними нормативно-правовими актами не передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неподання зазначеного вище розрахунку збору за забруднення, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2. ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок громадян», пп.4.1.4, п. 4.1, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та а.7.1, п.7.2, ст.7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити. Податкові повідомлення - рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекціі щодо визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 за №0002931700/0 від 01.03.2010 р.(№0002931700/1 від 12.05.2010р., №0002931700/2 від 21.07.2010., №0002931700/3 від 13.10.2010) щодо сплати 44 796, 00 грн. податку на додану вартість від підприємницької діяльності, з них 29864, 00 грн. за основнии платежем та 14 932 ,00 грн. за штрафними санкціями., № 0002941700/0 від 01.03.2010р. (№0002941700/1 від 12.05.2010р., № 0002941700/2 від 21.07.201., №0002941700/3 від 13.10.2010 р. ) щодо сплати 239,00грн. податку з доходів фізичних осіб - суб"єктів підприємницької діяльності., та №0002951700/0 від 01.03.2010 р. (№ 0002951700/1 від 12.05.2010р., № 0002951700/2 від 21.07.2010р., №0002951700/3 від 13.10.2010 р.) про сплату 170,00грн. за штрафними сакнкціям по збору за забруднення навколишнього природного середовища - скасувати. Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2011 року

Постанова не набрала законної сили <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/Г.В. Лабань

"Згідно з оригіналом" СуддяГ.В. Лабань