Постанова № 21690404, 01.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4027/2011

01 листопада 2011 року 10год. 32хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ніколайчук С.М.,

відповідача: представник Майструк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д"

доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іква плюс Д» (далі ТзОВ «Іква плюс Д») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000033500/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Рівненському районі проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ «Іква плюс Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року 03.03.2011 року, про що складено акт № 227/29/23-141/34950197 від 25.03.2011 року.

На підставі даного акта перевірки ДПІ у Рівненському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000033500/0, яке було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 17.06.2011 року та Державної податкової адміністрації України від 29.08.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

В акті перевірки № 227/29/23-141/34950197 від 25.03.2011 року податковою інспекцією зроблені висновки про порушення ТзОВ «Іква плюс Д» підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого платником податків занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 03.03.2011 року на 137120,00 грн. ДПІ у Рівненському районі вважає, що позивач не включив до валового доходу різницю між вартістю відвантаженої на експорт продукцією за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю. Такий висновок відповідача ґрунтується на застосуванні підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 274 Митного кодексу України (далі МК України), відповідно до яких податковий орган визначив звичайну ціну на рівні митної вартості товару.

Позивач не погоджується з висновком ДПІ у Рівненському районі та вважає його неправомірним.

Протягом періоду, що підлягав перевірці позивач здійснював експорт продукції на підставі письмових контрактів, укладених з іноземними контрагентами у порядку, встановленому Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Господарським кодексом України, використовуючи Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою (правила ІНКОТЕРМС), ціни формувались відповідно до положень Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Так, ТзОВ «Іква плюс Д» здійснювало експорт товарів за цінами, що визначалися сторонами в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) і рахунках-фактурах, та у відповідні податкові періоди відносило до валового доходу доходи від експорту товарів за контрактою (фактурною) ціною.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановлених статтею 10 цього Закону, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 20 цього ж Закону звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору; обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

За таких обставин позивач вважає, що діяв правомірно і підставно формував валовий дохід від експорту товарів за контрактною фактурною вартістю.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000033500/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, суду пояснив, що відповідач безпідставно визначив звичайну ціни на товари на рівні митної вартості, що вказана у вантажних митних деклараціях і застосовується виключно при сплаті податків та зборів в імпортно-експортних операціях. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з посиланням на факти, описані в акті перевірки від 25.03.2011 року, вважає, що податковим органом правомірно визначено рівень звичайної ціни при обчислені валового доходу за експортною операцією, виходячи з митної вартості експортованого позивачем товару.

Представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Іква плюс Д» є субєктом господарювання, у тому числі субєктом зовнішньоекономічної діяльності, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Рівненському районі.

ДПІ у Рівненському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Іква плюс Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 03.03.2011 року, про що складено акт №227/29/23-141/34950197 від 25.03.2011 року. Серед іншого, перевіркою встановлено не включення платником податків до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю. На підставі положень підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 274 МК України зроблено висновок, що коли ціни на товари підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною ціною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, а тому звичайною ціною з метою оподаткування вважатиметься митна вартість товару і оподаткування експортної операції здійснюватиметься, виходячи з рівня звичайної ціни (договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості).

В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валового доходу за період перевірки включались доходи із розрахунку фактурної вартості експортованих товарів, яка фактично була меншою від митної вартості, зазначеної у вантажних митних деклараціях, внаслідок чого занижено валові доходи за період з 01.01.2009 року по 03.03.20011 року на 548408,00 грн., у тому числі за перший квартал 2009 року 73884,00 грн., за другий квартал 2009 року 53820,00 грн., за третій квартал 2009 року 73871,00 грн., за четвертий квартал 2009 року 102189,00 грн., за перший квартал 2010 року 70073,00 грн., за другий квартал 2010 року 137428,00 грн., за третій квартал 2010 року 23621,00 грн., за четвертий квартал 2010 року 13522,00 грн.

11.04.2011 року на підставі акту перевірки №227/29/23-141/34950197 від 25.03.2011 року ДПІ у Рівненському районі прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000033500/0, яким ТзОВ «Іква плюс Д» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 171378,00 грн., у тому числі за основним платежем 137102,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 34276,00грн.

Позивач податкове повідомлення-рішення № 0000033500/0 від 11.04.2011 року оскаржив в адміністративному порядку. Рішеннями Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 17.06.2011 року та Державної податкової адміністрації України від 29.08.2011 року первинна та повторна скарги платника податків залишені без задоволення, а донараховані суми податку без змін.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України (з змінами і доповненнями, чинного з 01.01.2011 року) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000033500/0 про визначення грошових зобовязань з податку на прибуток підприємства, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ТзОВ «Іква плюс Д» протягом періоду з 01.01.2009 року по 03.03.2011 року постачало на експорт виготовлену продукцію та сировину (дубові заготовки свіжого розпилу, пиломатеріали обрізні соснові свіжого розпилу, паркет дубовий індустріальний тощо) за цінами, погодженими між контрагентами (нерезидентами) та зазначеними у рахунках-фактурах, копії яких долучені до матеріалів справи. Операції експорту товару оформлені відповідними вантажними митними деклараціями, що також приєднані до матеріалів справи.

У відповідні податкові періоди платник податків у складі валових доходів відображав доходи від експерту продукції, виходячи з контрактної ціни на товар. На думку, ДПІ у Рівненському районі такий дохід має обчислюватись, виходячи із звичайної ціни, яка визначається на рівні митної вартості товару при здійсненні експортних операцій, в спірному випадку контрактна ціна є нижчою від звичайної ціни на товар.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з змінами і доповненнями, чинного на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, яка в свою чергу визначає оподаткування операцій особливого виду (підпункт 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону).

Згідно до підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачає, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

В спірному випадку ТзОВ «Іква плюс Д» здійснює експортні операції з нерезидентами, тобто особами, які не є платниками податку, встановленими статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Відтак, позивач мав формувати валовий дохід за такими операціями з особливостями, передбаченими підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, зокрема, визначати його виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту1.20 статті1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг). Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Позиція відповідача про те, що митна вартість товару, експортованого платником податків, є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, зазначена у вантажній митній декларації, є звичайною ціною для такого товару. Застосування інших правил для визначення рівня звичайних цін при визначенні валового доходу по операціях поставки товару на експорт не передбачено чинним законодавством.

Виходячи з наведеного, митна вартість товарів, що експортуються, не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування податком на прибуток. Митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, що експортуються, є нижчою за звичайні ціни.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не застосував порядку визначення рівня звичайної ціни, передбаченого пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а посилаючись на статтю 274 МК України, яка передбачає порядок визначення митної вартості товарів, визначив рівень звичайної ціни, що застосовується для цілей оподаткування.

Відповідно до статті 247 МК України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Згідно з частиною першої статті 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Таким чином, відомості про митну вартість товарів використовується для розрахунків таких податків і зборів, як мито, акцизний збір, податок на додану вартість, що справляються при здійсненні імпортно-експортних операцій.

Крім того, податковий орган помилкового трактує поняття «державне регулювання ціни». Частиною першою статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Митний кодекс України не встановлює державних фіксованих цін та не визначає граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів на експортовані товари, а лише встановлює порядок обчислення митної вартості товарів, які перетинають митний кордон України.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання ДПІ у Рівненському районі на те, що ціна на будь-яку експортну продукцію є регульованою і дорівнює митній вартості товару, визначеній митним органом. Нормативно-правових актів, якими встановлено державне регулювання цін на експортовану продукції, яку реалізує позивач, відповідач не навів, а також не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ціни на експортну продукцію позивача не відповідають рівню звичайних цін.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначались валові доходи від експорту товарів, виходячи з контактної (фактурної) вартості, а відтак, підстав у ДПІ у Рівненському районі включати до валового доходу ТзОВ «Іква плюс Д» різницю між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) не було, позивачу безпідставно донараховано податок на прибуток у сумі 137102,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкціїу розмірі 34276,00грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 11.04.2011 року №0000033500/0.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000033500/0 від 11 квітня 2011 року

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.