Постанова № 21690387, 18.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1650/2011

18 січня 2012 року 14год. 38хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не з'явився

відповідача: представник ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ» звернулося з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222341 від 30 березня 2011 року, №0000232341 від 30 березня 2011 року, №0000242341 від 30 березня 2011 року .

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ „БІ ПАЛ" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово- господарських операцій з ПП «Лайкост» за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 року та складено акт №186/23/34508242 від 14.03.2011 року.

За результатами документальної перевірки Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією 30 березня 2011 року були винесені нижче вказані податкові повідомлення-рішення:

- №0000222341 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у сумі 84286,50 грн., в тому числі - за основним платежем 56191,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 28095,50 грн.;

-№0000232341 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у сумі 66669,00 грн., в тому числі - за основним платежем 44446,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22223,00 грн.;

-0000242341 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 507,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 253,50 грн.

Вказує, що підставою для донарахування ТзОВ «БІ ПАЛ», як платнику податків, зборів, обов'язкових платежів, податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок в акті перевірки про те, що позивачем було порушено вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5 3 9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок додану вартість». При цьому, на підтвердження свого висновку в акті перевірки зроблено посилання на те, що операції між ТзОВ «БІ ПАЛ» та ПП «Лайкост» мали не реальний арактер, оскільки не було пред'явлено будь яких документів на перевезення товарів від ПП «Лайкост» до позивача.

З вище вказаним вище висновками податкового органу позивач не згідний з наведених нижче підстав.

Зазначає, що відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку позивача, усі валові витрати понесені ТзОВ «БІ ПАЛ» при здійсненні господарських операцій з ПП «Лайкост» підтверджені відповідними первинними документами, а саме: видатковими накладними; податковими накладними, які відповідно до ч.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами; платіжними дорученнями, оборотними відомостями кількісно-сумового обліку.

ТзОВ «БІ ПАЛ» не укладало з перевізниками договорів про перевезення автомобільним транспортом лісоматеріалів від ПП «Лайкост», оскільки доставка вказаної вище продукції здійснювалася за рахунок останнього, і відповідно позивачем не укладалось з перевізниками договорів на її перевезення.

Вказує, що крім того, ні в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати віднесення витрат до складу валових витрат платника податку чи навпаки зменшувати суму валових витрат на підставі товарно-транспортної накладної.

Придбана у ПП «Лайкост» лісопродукція була використана позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки.

Відповідач позов заперечив. На адресу суду подав письмове заперечення вх.№10924 від 13.05.2011 року.

У своєму запереченні податковий орган вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу матеріалів №10 від 10.01.2008 року укладеного між ПП «Лайкост» в особі директора ОСОБА_3 ( Продавець) та ТзОВ «БІ ПАЛ» в особі директора ОСОБА_4 (Покупець), місце укладання - м. Рівне вказано, що Продавець продає, а Покупець купляє піддони 1200*1000 Т5 в кількості 695шт. вартістю 56,50грн. за 1шт., загальна сума договору 39267, 50 грн.

Змін та доповнень до договору купівлі-продажу матеріалів №10 від 10.01.2008 року товариством не було надано. а даним договором для ТзОВ «БІ ПАЛ» було поставлено піддонів на загальну суму - 39267,50 грн.

Крім того, вказує на наступні обставини.

Відповідно до договору №1/08 від 10.01.2008 року укладеного між ПП «Лайкост» та ТзОВ «БІ ПАЛ» в особі директора ОСОБА_4 , місце укладання не вказано, Продавець зобов'язується відпустити наступну лісо продукцію: техсировину 1, 25 м в кількості 72 м3 по ціні 165грн.за 1 м3 з ПДВ. Умов постачання лісопродукції в договорі небуло обумовлено. Відповідно до пункту 4.5 строк дії угоди встановлюється з моменту її підписання та діє до виконання сторонами своїх обов язків.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки в матеріалах справи є достовірні докази про повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, однак останній в судове засідання не з'явився та немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, суд розглядає справу без його участі за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ» було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Лайкост». Вказував, що у ПП «Лайкост» відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей. Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи податкового органу під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ» дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Лайкост» не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ» та ПП «Лайкост» валові витрати не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушення пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

У судовому засіданні судом було допитано свідка ОСОБА_7. Відповідно до його показань , він являвся засновником ПП «Лайкост», всю фінансову-господарську діяльність вів директор ОСОБА_3 Жодних відомостей про відносини позивача з його контрагентами свідку не відомо.

Заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, показаня свідка та дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ „БІ ПАЛ" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Лайкост» за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 року та , за наслідками якої складено акт №186/23/34508242 від 14.03.2011 року.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56191 грн., у тому числі за I квартал 2008 року - в сумі 10655,00грн., за IІ квартал 2008 року в сумі 45536,00грн.

- п.п. 7.4.1 , 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 44446, 00 грн., у тому числі: травень 2008 року на суму 4701, 00 грн., червень 2008 року на суму 30281, 00 грн., липень 2008 року на суму 5075, 00 грн., вересень 2008 року 126, 00 грн., жовтень 2008 року на суму 2923, 00 грн., листопад 2008 року на суму 1057, 00 грн., березень 2009 року на суму 129, 00 грн., квітень 2009 року на суму 154, 00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 507, 00 грн.

За результатами документальної перевірки Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією 30 березня 2011 року були винесені нижче вказані податкові повідомлення-рішення:

- №0000222341 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у сумі 84286,50 грн., в тому числі - за основним платежем 56191,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 28095,50 грн.;

-№0000232341 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у сумі 66669,00 грн., в тому числі - за основним платежем 44446,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22223,00 грн.;

-0000242341 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 507,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 253,50 грн.

Як встановлено судом, для проведення перевірки своєчасності враження в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП "Лайкост" субєктом господарювання було надано наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, виписки банку та договора №1/08 від 10.01.08р. та №10 від 10.01.08р.

На виконання домовленості суб'єктом господарювання поставлено товари, на що виписано видаткові та податкові накладні: №25 від 04.02.2008 р., №29 від 04.02.2008 р., №121 від 01.05.2008 р., №132 від 19.05.2008 р., №175 від 04.06.2008 р.

Загальна вартість отриманих ТОВ «БІ ПАЛ» техсировини та піддонів в сумі 224762,59грн. (без ПДВ) в повному обсязі віднесено до складу валових витрат в рядок 04.1 Декларацій «витраті придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1» в тому числі за: І квартал 2008 року на суму 42622,92грн. II квартал 2008 року на суму 182139,67 грн.

Податок на додану вартість на підставі виписаних вищенаведених податкових накладних в загальній сумі 44953 грн. в повному обсязі віднесений ТОВ «БІ ПАЛ» до складу податкового кредиту у в лютому 2008 року на суму 8525грн. за порядковим номером реєстру отриманих суму ПДВ - 1980,00грн. та №38 на суму ПДВ 6544,58 грн., травень 2008 року на суму 10573грн. за порядковим номером реєстру отриманих податкових накладних №23 на суму ПДВ - 5190,00грн. та №25 на суму ПДВ - 5383,33грн. , червень 2008 року на суму 25855грн, за порядковим номером реєстру отриманих податкових накладних №24 на суму про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи відповідно до виписок банку розрахунки з придбання вище наведених товарно-матеріальних цінностей проводились в безготівковій формі по розрахунковому рахунку №26002060785 відкритому в РВ ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» на загальну суму 269715,10грн.

Дослідженими в судовому засіданні податковими накладними підтверджується отримання товару ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря», МП-ТзОВ «Олісма», ТОВ «Будтех-Плюс», ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич». Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ТОВ «БІ ПАЛ».

Як встановлено судом, наявність виробничих можливостей підтверджується договорем оренди нежитлових приміщень №1 від 03.12.2007 р., актом прийому-передачі від 03.12.2007 р., договорем оренди №1/01-О. Для спростування тверджень відповідача що до відсутності трудових ресурсів надано штатний розклад ТОВ «БІ ПАЛ» (а.с. 120-121).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській дiяльностi.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.2 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств ” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічні вимоги містяться в Законі України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Як вбачається з досліджених копій первинних документів та податкових накладних останні відповідають за змістом вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ПП "Лайкост", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ПП "Лайкост" господарських операцій з урахуванням відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності субєкта господарювання виконати взяті на себе зобовязання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що позивачем не представлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Суд приходить до висновку, що вказані доводи органу податкової служби на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Лайкост" передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Лайкост" не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ПП "Лайкост" або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ПП "Лайкост" вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010року по справі №1-386/10 не може братися судом до уваги. У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ПП "Лайкост" не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10. Тому вказаний вирок не може братися судом до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ПП "Лайкост".

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ПП "Лайкост" та щодо безтоварності таких господарських операцій, що спростовується переліченими вище накладними, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Таким чином, витрати та податковий кредит сформовані позивачем є документально підтвердженими належними первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. При цьому на момент виписання вказаних документів субєкти підприємницької діяльності, що їх видавали володіли правоздатністю та необхідним обємом дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000222341 від 30 березня 2011 року, №0000232341 від 30 березня 2011 року, №0000242341 від 30 березня 2011 року, спростовується доказами наявними у справі.

Тим самим, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222341 від 30 березня 2011 року, №0000232341 від 30 березня 2011 року, №0000242341 від 30 березня 2011 року.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000222341 від 30 березня 2011 року, №0000232341 від 30 березня 2011 року, №0000242341 від 30 березня 2011 року .

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.