Постанова № 21690364, 02.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5465/2011

02 лютого 2012 року 10год. 53хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної соби-підприємця ОСОБА_1

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (далі Дубенської ОДПІ) про скасування податкових повідомлень рішень від 23.11.2011 року № 0042221750, № 0042231750, № 0042241750, № 0042311750, № 0000142353.

Позовні вимоги полягають у наступному.

За наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року відповідачем було складено акт № 240/17-38/2516417637 від 07.11.2011 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0042221750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб на 412297,63 грн. та застосовані штрафна санкції на суму 103074,41 грн.; від 23.11.2011 року № 0042231750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб СПД і незалежної професійної діяльності на 311696,03 грн., від 23.11.2011 року № 0042241750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на 459597,61 грн. та застосована штрафна санкція на суму 117424,92 грн., від 23.11.2011 року № 0042311750, яким визначено суму штрафних санкцій по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 1700 грн., від 23.11.2011 року № 0000142353, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3980,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі без придбання торгового патенту.

ФОП ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог вказує, що податковим органом безпідставно зазначено про порушення позивачем статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", а саме про перевищення у 2 кварталі 2009 року обсягу виручки 500 тис.грн., в зв'язку з чим з 2 кварталу 2009 року Дубенською ОДПІ було переведено ФОП ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування та донараховано за перевірений період податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, по податку з доходів фізичних осіб, не утриманих та не перерахованих до бюджету позивачем як податковим агентом, по податку на додану вартість, а також накладено штраф за відсутність торгового патенту. Висновки податкового органу про перевищення граничного розміру виручки, встановленої Указом Президента України № 727/98, позивач вважає необґрунтованими, а визначення податкових зобов'язань - безпідставним. Крім того, він не здійснював реалізацію у магазині «Калина» пива, а отже підстав для накладення штрафу по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у відповідача не було.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові. Суду пояснили, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності, будучи платником єдиного податку, займався заготівлею худоби як повірений на підставі договорів-доручення, укладених з ТзОВ "Компанією "Зевс ЛТД". За заготовлену за кошти вказаного Товариства для зазначеного Товариства худобу, відповідно до умов договорів доручення та актів виконаних робіт йому виплачувалася грошова винагорода, яка є його доходом від здійснення підприємницької діяльності. Облік отриманих доходів здійснював в книзі обліку доходів та витрат, подавав відповідні звіти податковому органу, перевищення гранично допустимого розміру доходу (виручки), встановленого ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", не допускав. Також зазначають про безпідставність висновків податкового органу стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 мав статус податкового агента у взаємовідносинах з фізичними особами - здавачами сільськогосподарської продукції, а тому був зобов'язаний утримувати з останніх податок з доходів та перераховувати його до бюджету.

В акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення ним реалізації пива у магазині «Калина», отже підстав для накладення штрафу за відсутність торгового патенту у відповідача не було.

Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив, що перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за два квартали 2009 року обсяг виручки позивача становив 530315,83 грн., тобто більше 500 тис. грн. Позивач проводив заготівлю великої рогатої худоби для підприємства ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД", код ЄДРПОУ 30362061. Дохід ФОП ОСОБА_1, отриманий за 2 квартали 2009 року, що не обкладається єдиним податком, а оподатковується на загальній системі, становить 30315,83 грн. (530315,83 - 500 000,00).

В порушення пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, ст.13, абз. "б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян",ФОП ОСОБА_1 не сплачено податок з суми доходу 30315,83 грн. за 2 квартали 2009 року та у подальшому протягом 2009-2010 років.

У зв'язку з перевищенням граничного розміру виручки, установленої статтею 1 Указу Президента України № 727/98, ФОП ОСОБА_1 не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування протягом ІІI-IV кварталів 2009 року. В ході проведення перевірки доходи отримані ФОП ОСОБА_1 протягом вказаного періоду були оподатковані відповідачем на загальних підставах та донарахований податок з доходів фізичних осіб на суму 29276,85 грн.

При цьому представник відповідача зазначив, що обсяг виручки платника єдиного податку фізичної особи від здійснення діяльності за договором комісії (доручення) визначено відповідно до листа ДПА України від 14.07.2009 року № 14735/7/17-0417 "Щодо адміністрування єдиного податку", п.4.1, та згідно Указу Президента України № 727/98 із змінами та доповненнями.

У зв'язку з отриманням виручки за 2009 рік в сумі, що перевищує 500 000 грн., ФОП ОСОБА_1 протягом 2010 року не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування, а отже доходи, отримані підприємцем, підлягали оподатковуванню на загальних підставах, а відтак податковим органом за 2010 рік було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 181419,18 грн.

За вищенаведених підстав податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2011 року № 0042231750 було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб СПД і незалежної діяльності складала за період ІІІ- ІVквартал 2009 року та 2010 рік на суму 311696,03 грн. (29276,85 +181419,18).

Представник відповідача також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 в звітах платника єдиного податку відображав лише кошти, які нараховувались як винагорода за проведену заготівлю, а загальна вартість заготовленої та реалізованої замовнику продукції до складу валового доходу підприємцем помилково не включалась. Податковим органом при визначенні розміру отриманого платником податку доходу було взято до уваги загальну вартість заготовленої продукції, зазначеної в актах здачі-прийняття робіт, а також суму реалізації продовольчих товарів у магазині «Калина».

Крім того, перевіркою встановлено, що загальна сума, виплачена ФОП ОСОБА_1 громадянам за здану ними мясопродукцію, та на яку під час перевірки не представлено довідки, що дають право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку, склала: 2009 рік 595378,45 грн., 2010 рік 2153272,41 грн., а отже позивачем порушено пп.8.1.1, пп.8.1.2 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19, пп. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2, п.20.3 ст.20, п.4.3.36 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених громадянам за здану м'ясопродукцію. Загальна сума не утриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб склала 412297,63 грн. (за 2009 рік 89306,77 грн. (595378,45х15%) та за 2010 рік 322990,86 грн.( 2153272,41 х15%).

За вищенаведених підстав податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2011 року № 0042221750 було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період ІІІ- ІVквартал 2009 року та 2010 рік на суму основного платежу - 311696,03 грн. (29276,85 +181419,18) та штрафної санкції 103074,41 грн.

Також у зв'язку з встановленим перевіркою перевищенням ФОП ОСОБА_1 граничного розміру виручки, який допускає перебування особи на спрощеній системі оподаткування, відповідач вказує, що з 01.07.2009 року підприємець повинен перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" зареєструватись платником такого податку.

Крім того, згідно з п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обовязковій реєстрації платником податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн.(без урахування ПДВ).

У акті зазначено, що за період з 01.07.2009 року по 31.06.2010 року позивачем занижено податкові зобовязання на суму 2757585,66 грн., в т.ч. ПДВ 459597,61 грн.

Внаслідок цього у звязку з порушенням вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.185.1 ст.185, пп.187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, п.10 Підрозділу 2 розділу ХХ ПК України податковим повідомленням рішенням від 23.11.2011 року № 0042241750 збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на суму основного платежу 459597,61 грн. та штрафних санкцій 117424,92 грн.

Крім того, під час перевірки було виявлено, що позивач здійснював реалізацію пива у магазині «Калина», отже відповідно до ст.ст.1-3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства» мав сплачувати зазначений збір у розмірі 1 відсотка від виручки, одержаної від реалізації у оптово-роздрібній мережі пива. Оскільки перевіркою не було визначено виручку, отриману від реалізації пива, податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2011 року № 0042311750 було застосовано штраф у розмірі 1700 грн. за неподання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Також представники відповідача вважають, що оскільки позивач з ІІІ кварталу 2009 року був зобовязаний перейти на загальну систему оподаткування у звязку з перевищенням граничного розміру доходу, відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» він мав придбати та використовувати торговий патент.

За наведених підстав, відносно позивача податковим повідомленням рішенням від 23.11.2011 року № 0000142353 було застосовано штраф у розмірі 3980 грн. за здійснення підприємницької діяльності за відсутності торгового патенту.

Враховуючи вищенаведене представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14.10.2011 року по 31.10.2011 року Дубенською ОДПІ проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 240/17-38/2516417637 від 07.11.2011 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0042221750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб у сумі 412297,63 грн. та застосована штрафна санкція на 103074,41 грн.; від 23.11.2011 року № 0042231750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб СПД і незалежної професійної діяльності на 311696,03 грн., від 23.11.2011 року № 0042241750, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на 459597,61 грн. та застосована штрафна санкція на суму 117424,92 грн., від 23.11.2011 року № 0042311750, яким визначено суму грошового зобовязання за збором на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 1700 грн., від 23.11.2011 року № 0000142353, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 3980,00 грн.(а.с.11-53).

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 21 липня 2004 року отримав у Дубенській РДА свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, на податковому обліку у Дубенській ОДПІ перебував з 22.07.2004 року, платником ПДВ не реєструвався. Згідно зі свідоцтвами про сплату єдиного податку серія Е № 618274 від 16 грудня 2008 року (дія продовжувалась на 2010 рік) та серія З № 052520 від 17 грудня 2010 року реєстраційними даними видами господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 визначено види діяльності: роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами. Фактично у перевіреному періоді підприємець здійснював види діяльності: роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі живими тваринами (9,141-142).

Правова позиція відповідача полягає у тому, що підставою для донарахування позивачу суми податкових зобов'язань за 3-4 квартали 2009 року та 2010 рік на підставі акту перевірки від № 240/17-38/2516417637 від 07.11.2011 є висновок податкового органу про перевищення ФОП ОСОБА_1 встановленого Указом Президента України № 727/98 гранично допустимого розміру виручки у 500 тис. грн., одержання якого допускає перебування платника на спрощеній системі оподаткування.

ФОП ОСОБА_1 в перевіреному періоді оподаткування доходів здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджується вищезазначеними свідоцтвами (а.с.141-142).

Позивачем задекларовано суму одержаного валового доходу (обсяг виручки) за 2009 рік - 118903,71 грн. (в тому числі дохід від роздрібної торгівлі 31376,75 грн. та комісійна винагорода по договору доручення 87526,96 грн.), за 2010 рік 135761,07 грн. (в тому числі дохід від роздрібної торгівлі 34129,69 грн. та комісійна винагорода по договору доручення 101631,38 грн.)

Відповідно до п.1.12 акту перевірки від 07.11.2011 року № 240/17-38/2516417637 перевіркою суцільним порядком було охоплено документи: книга обліку доходів та витрат, звіти платника єдиному податку, договори на заготівлю худоби від товаровиробників,пояснення, що надавалися при перевірці, акти звірок взаєморозрахунків по комісійній винагороді, звіти про використання книг обліку розрахункових операцій, розрахункові книжки, інформація ТзОВ «Компанія Зевс».

Судом встановлено, що 02.01.2009 року між ФОП ОСОБА_1 (повіреним) та ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" (довірителем) було укладено договори - доручення від 02.01.2009 року та № 34 від 02.01.2010 року, згідно п.1.1 яких довіритель уповноважує повіреного на здійснення від його імені заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників підсобних господарств (населення). Згідно п.2.4 договорів, довіритель зобовязується видавати готівкою повіреному узгоджену суму коштів для здійснення ним своїх обовязків; виплачувати повіреному за надані послуги винагороду, вказану в акті виконаних робіт (в т.ч. транспортні послуги) від суми зданої худоби з дотацією. Згідно п.3.1 договорів, повірений закупляє худобу у товаровиробників усіх форм власності і передає її довірителю в межах цього договору доручення, не набуваючи права власності на худобу. Згідно п.4.1 договорів, за виконання доручення повірений отримує винагороду з каси довірителя (а.с.65-66).

Згідно актів здачі-прийняття робіт, ФОП ОСОБА_1 для ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" заготовлено за кошти ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" худоби:

за 1 квартал 2009 року: на заготівлю - 88787,79 грн., дотація - 748,00 грн., винагорода - 2045,20 грн.;

за 2 квартал 2009 року: на заготівлю - 389131,83 грн., дотація 20054,99 грн., винагорода 3198,66 грн.;

за 3 квартал 2009 року: на заготівлю - 4108,70 грн., дотація 3101,04 грн., винагорода - 394,44 грн.;

за 4 квартал 2009 року: на заготівлю - 113350,04 грн., дотація 22052,16 грн., винагорода 71450,65 грн.;

за 1 квартал 2010 року: на заготівлю 28658,84 грн., дотація 7623,72 грн., винагорода 2102,25 грн.;

за 2 квартал 2010 року: на заготівлю 906886,80 грн., дотація 53249,12 грн., винагорода 32556,65 грн.;

за 3 квартал 2010 року: на заготівлю - 500412,17 грн., дотація 85165,96 грн., винагорода 32108,19 грн.;

за 4 квартал 2009 року: на заготівлю 717314,60 грн., дотація 75320,41 грн., винагорода 34864.29 грн.(а.с.56-65).

Зазначені відомості відповідають акту перевірки (п.1.14 акту).

Листом від 17.10.2011 року № 12160/17-38 Генеральний директор ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" на запит податкового органу щодо надання документів стосовно господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 повідомив, що позивачу за надання посередницьких послуг із заготівлі худоби за кошти Товариства нарахована та виплачена комісійна винагорода у таких розмірах: 2009 рік нарахована 49140,81 грн. та виплачена з урахуванням заборгованості 87526,96 грн., 2010 рік - нарахована та виплачена 101631,38 грн. (а.с.132-133).

На підставі вищенаведених доказів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2009 2010 років отримано виручки у розмірі 87526,96 грн. та 101631,38 грн., які з урахуванням доходу від роздрібної торгівлі в магазині (2009 рік - 31376,75 грн. та 2010 рік - 34129,69 грн.) в жодному разі не перевищують граничного розміру виручки, допустимого для застосування суб'єктом малого підприємництва спрощеної системи оподаткування (500 тис. грн.). За вказаний період позивачем самостійно нарахований та сплачений до бюджету єдиний податок: 2009 рік 2700,00 грн., 2010 рік 2700,00 грн. (п.1.16.1 акту).

Оцінюючи зібрані в справі докази при вирішенні даного адміністративного спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 295 Господарського Кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг субєктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє.

Статтею 305 ГК України встановлено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватись відповідні положення Цивільного Кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Відповідно до статті 1000 Цивільного Кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Вказана стаття імперативно визначає правові наслідки вчинення правочину повіреним: правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Суд не приймає доводи позивача в частині обґрунтування позовних вимог, а так само обґрунтування заперечень відповідача проти позову з покликанням на договір комісії.

Так, згідно статті 1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що фактично господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" здійснювались в межах договору доручення, а не договору комісії. Зазначеними договорами регулюються відмінні правовідносини, відтак ототожнення договору доручення та договору комісії представникам сторін є помилковим.

Системний аналіз вказаних норм закону та фактичних обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що позивач як субєкт підприємницької діяльності, будучи в силу договору доручення повіреним, виконуючи договірні зобовязання по закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників худоби, діяв від імені, в інтересах та за рахунок довірителя, відтак кошти, надані позивачу довірителем для виконання договірних зобовязань, а також худоба, закуплена позивачем за такі кошти і передана довірителю, є власністю останнього.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 03.07.1998 року № 727/98, із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Кошти, отримані повіреним під звіт від довірителя для виконання договірних зобовязань щодо закупівлі для довірителя сільськогосподарської продукції, об'єктивно не є коштами, отриманими за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а відтак не є виручкою повіреного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента України № 727/98 .

З врахуванням наведеного, суд вважає хибним висновок податкового органу про розмір виручки, одержаної ФОП ОСОБА_1 в перевіреному періоді, який визначено відповідно до записів в актах виконаних робіт щодо вартості худоби, заготовленої позивачем за кошти м'ясопереробного підприємства довірителя - ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" у 2-му кварталі 2009 року. Суд приходить до переконання, що до об'єкта оподаткування підлягає включенню сума винагороди, виплаченої позивачу контрагентами за виконання договірних зобов'язань в межах договорів доручення, а також від роздрібної торгівлі у магазині «Калина».

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи спростовано висновок податкового органу щодо одержання ФОП ОСОБА_1 у 2 кварталі 2009 року виручки від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 530315,83 грн. та перевищення граничного розміру виручки, яка допускає перебування підприємця на спрощеній системі оподаткування, оскільки, як вже зазначалось вище, позивачем одержано валовий дохід за 2009 рік - 118903,71 грн. (роздрібна торгівля - 31376,75 грн. та комісійна винагорода по договору доручення 87526,96 грн.), за 2010 рік 135761,07 грн. (роздрібна торгівля - 34129,69 грн. та комісійна винагорода - 101631,38 грн.)

Відтак, на думку суду, безпідставним є висновок відповідача про те, що відповідно до ст.5 Указу Президента № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 з 3 кварталу 2009 року зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що визначення ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності є необ'єктивним, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при помилковому застосуванні норм права. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0042231750, суд вважає протиправним та таким, що підлягає до скасування.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи щодо розміру фактично одержаної впродовж перевірного періоду виручки, суд вважає безпідставним висновок Дубенської ОДПІ про те, що з 01.07.2009 року підприємець повинен був перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" зареєструватись платником такого податку. Відтак, визначення ФОП ОСОБА_1 податковим органом податкових зобов'язань по податку на додану вартість є протиправним, оскільки згідно вимог п.6 Указу Президента № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником в тому числі податку на додану вартість. За наведених обставин податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0042241750 підлягає до скасуванню.

При перевірці правомірності висновку податкового органу про неутримання позивачем як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб з громадян під час заготівлі сільськогосподарської продукції, судом приймається до уваги наступне.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що на виконання договірних зобовязань за договорами доручення він під звіт отримував в касі підприємства-довірителя грошові кошти для закупівлі худоби у населення, а також бланки приймальних квитанцій. При закупівлі худоби один примірник приймальної квитанції з зазначенням суми сплачених коштів передавав здавачу худоби, другий примірник разом з довідкою форми 3-ДФ передавав підприємству разом із заготовленою продукцією.

Дослідженням наданих копій приймальних квитанцій ПК-2 на закупівлю худоби в підсобних господарств встановлено, що вказані документи підписані керівником, головним бухгалтером, скріплені печаткою мясопереробного підприємства - контрагента позивача. До приймальної квитанції долучено довідку форми № 3-ДФ особи - здавача продукції про право на отримання доходу без утримання податку (а.с.67-71).

Таким чином, вказаними вище доказами підтверджено, що позивач при заготівлі худоби в перевіреному періоді діяв на підставі договорів доручення контрагентів - ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" , продукцію у товаровиробників закупляв за кошти зазначеного товариства, довідки форми № 3-ДФ з приймальними квитанціями передавав в бухгалтерію ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" при передачі заготовленої продукції.

Спір між сторонами в даній частині фактично зводиться до того, хто є податковим агентом по відношенню до фізичних осіб-здавачів худоби: мясопереробне підприємство чи підприємець, який заготовляє мясопродукцію для такого підприємства на підставі договору-доручення.

Податковий орган вважає, що оскільки кошти за здану мясопродукцію фізичним особам виплачував безпосередньо ФОП ОСОБА_1, то саме він виступає у вказаних взаємовідносинах податковим агентом, був зобовязаний утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб - громадян, здавачів продукції, або предявити податковому органу довідки форми № 3-ДФ, яка є підставою для неутримання такого податку.

Позивач вказані обставини заперечує.

При вирішенні спору в даній частині суд виходить з наступного.

Відповідно статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ (далі по тексту судової постанови Закон № 1251-ХІІ), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 9 Закону № 1251-ХІІ, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до статті 11 Закону № 1251-ХІІ, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно статті 3 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинний на час виникнення та існування спірних правовідносин, далі по тексту судової постанови Закон № 889- IV), доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, є обєктом оподаткування резидента.

Статтею 4 п. 4.1 Закону № 889-IV визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п.4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для:

ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Підпунктом 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону № 889 встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з вимогами пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону № 889-IV податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з вимогами пп. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-IV особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 при заготівлі худоби в населення не діяв від власного імені, не здійснював здавачам худоби виплат за рахунок власних коштів, а діяв на виконання договірних зобов'язань на підставі договорів доручення від імені, за рахунок та в інтересах довірителів - м'ясопереробних підприємств.

Суд приймає до уваги пояснення позивача, що до всіх приймальних квитанцій, переданих ним підприємствам-замовникам, були долучені довідки форми 3ДФ громадян-здавачів худоби. Податковим органом не надано суду доказів відсутності вказаних довідок у ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД".

На підставі системного аналізу вказаних норм закону, положень проаналізованих вище норм Господарського Кодексу України та Цивільного Кодексу України, з врахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що в даному спорі ФОП ОСОБА_1 по відношенню до фізичних осіб-здавачів худоби не має статусу податкового агента, оскільки не вступав у господарські взаємовідносини з такими особами від власного імені, а діяв як повірений від імені, в інтересах та за кошти мясопереробного підприємства. В спірних правовідносинах податковим агентом по відношенню до фізичних осіб - здавачів худоби виступає мясопереробне підприємство, яке фактично набувало право власності на сільськогосподарську продукцію, закуплену в таких осіб, та вело облік розрахункових документів (приймальних квитанцій) й довідок форми № 3-ДФ.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача, (далі - Порядок оформлення результатів перевірок), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів перевірок встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів перевірок не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування обєкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Як встановлено судом, в порушення п.п.1.3, 1.5, 1.7, 2.3.2, 2.3.4 Порядку оформлення результатів перевірок у актах перевірки від 09.04.2010 року та від 21.07.2010 року не міститься посилань на будь-які докази на підтвердження виплати ФОП ОСОБА_1 грошових коштів (доходів) фізичним особам без довідок про право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку, як і докази наявності непогашеного податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку.

Судом не беруться до уваги посилання Дубенської ОДПІ на ненадання позивачем до перевірки довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податків.

ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - контрагент позивача листом від 26.10.2011 року за вих..№ 409 підтвердили відсутність заборгованості ФОП ОСОБА_1 з надання підприємствам довідок форми № 3-ДФ та приймальних квитанцій за заготовлену сільськогосподарську продукцію, а також підписали акти звірки взаємних розрахунків з позивачем (а.с.132-133). Таким чином, суд вважає, що первинні документи, на відсутність яких покликається податковий орган, правомірно, у відповідності до вимог підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону № 889, обліковуються мясопереробним підприємством як податковим агентом, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку. Закон не покладає обовязку на повіреного зберігати первинні документи по взаємовідносинах довірителя (податкового агента) з третіми особами.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пп.8.1.1 та 8.1.2 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-IV, ґрунтуються на непідтверджених доказами припущеннях, що спростовуються матеріалами справи, а тому суд вважає, що у Дубенської ОДПІ були відсутні належні правові підстави для прийняття спірних податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0042221750, а отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення рішення від 23.11.2011 року № 0000142353 суд виходить з наступного.

Як вже вказувалось вище, на думку суду, безпідставним є висновок відповідача про те, що відповідно до п..5 Указу Президента № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 з 3 кварталу 2009 року зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування, а отже останній на даний час та на час виникнення спірних правовідносин обґрунтовано є субєктом малого підприємництва і сплачує єдиний податок.

Відповідно до п. 6 зазначеного Указу субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

За наведених обставин штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" застосуванню до позивача не підлягають, а отже зазначене податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також не погоджується з нарахованою відповідачем сумою штрафу по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства згідно податкового повідомлення рішення від 23.11.2011 року № 0042311750.

Так, штраф у розмірі 1700 грн. визначено податковим органом відповідно до ст.ст.1-3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства». Оскільки перевіркою не було визначено виручку, отриману від реалізації пива, відповідачем застосовано штраф у розмірі 1700 грн. за неподання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Як вже зазначалось вище, згідно вимог п. 7 наказу ДПАУ № 1003 від 24.12.2010р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами" що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки від 07.11.2011 року № 240/17-38/2516417637 відповідачем не наведено жодного підтверджуючого первинного документу, який би свідчив про здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібну торгівлю пивом.

За наведених обставин висновки Дубенської ОДПІ зроблені в акті нічим не підтверджуються та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже зазначене податкове повідомлення рішення від 23.11.2011 року № 0042311750 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи рішення у даній справі суд, з метою повного захисту прав та інтересів позивача відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та, враховуючи повноваження суду, зазначені у ст.162 КАС України, приймає постанову про визнання противними та скасування податкових повідомлень рішень від 23.11.2011 року № 0042221750, № 0042231750, № 0042241750, № 0042311750, № 0000142353.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У завязку з цим на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.

Крім того, згідно меморіального ордеру від 12.12.2011 року № 2344 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 30,12 грн.(а.с.2). У звязку з цим відповідно до вимог ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає позивачу переплачений судовий збір у розмірі 1 грн. 89 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.11.2011 року № 0042221750, від 23.11.2011 року № 0042231750, від 23.11.2011 року № 0042241750, від 23.11.2011 року № 0042311750 та від 23.11.2011 року № 0000142353 повністю.

Повернути позивачу Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України переплачений судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 89 коп.

Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.