Постанова № 21689803, 03.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9413/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Смольський Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2011 року Дочірнє підприємство "Ферротранс" (далі - ДП "Ферротранс", позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 року №0000682301/2601.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав на правомірність віднесення до складу валових витрат суми витрат по господарським операціям з надання ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" позивачу послуг крану, оскільки вони мають реальний характер, вказував на ті обставини, що їх здійснення повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Отже висновки Кременчуцької ОДПІ викладені в акті перевірки від 29.07.2011 року № 5164/23-209/25642707 щодо порушення позивачем вимог п.п 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 334 783,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року 63333 грн., за ІІ квартал 2009 року 46875,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року 106534,00 грн., за ІV квартал 2009 року 118041,00 грн., є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0000682301/2601 таким, що прийняте всупереч чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У письмових запереченнях заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилався на ті обставини, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачем в 2009 році занижено податок на прибуток на загальну суму 334783 грн. Зазначав, що позивачем протиправно віднесено до складу валових витрат витрати по господарським операціям з ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція", оскільки послуги в дійсності ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" не надавались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Наголошував на відсутності у контрагента основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, зазначав, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей відносно контрагента.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, пояснення свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДП «Ферротранс»(ідентифікаційний код 25642707) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.06.1998 року. В зв'язку зі зміною місцезнаходження підприємства у 2008 році проведено його перереєстрацію, про що 24.09.2008 року видано свідоцтво серії А01 № 264439. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та з 20.10.1998 року є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100168563 від 13.02.2009 року.

На підставі рішення начальника Кременчуцької ОДПІ, оформленого наказом «Про проведення позапланової перевірки»від 22 липня 2011 року № 3924 та направлення на перевірку від 22.07.2011 року № 3358/003358, на підставі п.п. 78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 25.07.2011 року по 29.07.2011 року посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Ферротранс»по питанню взаємовідносин з ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція»за період з 01.01.2008 року по 01.06.2011 року згідно постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 16.06.2011 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт від 29.07.2011 року №5164/23-209/25642707 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Ферротранс»(код 25642707) по питанню взаємовідносин з ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція»(код 34817645) за період з 01.01.2008 року по 01.06.2011 року згідно постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 16.06.2011 року», згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.п 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент вчинення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 334 783,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року 63333 грн., за ІІ квартал 2009 року 46875,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року 106534,00 грн., за ІV квартал 2009 року 118041,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 29.07.2011 року № 5164/23-209/25642707, відповідачем 12.08.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000682301/2601, яким ДП «Ферротранс» збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 418478,75 грн, в тому числі основний платіж - +334783,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 83695,75 грн.

Скарги позивача за наслідками адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення залишені податковим органом без задоволення, а податкове повідомлення рішення №0000682301/2601 від 17.08.2011 року без змін.

З вимогою про визнання нечинним та скасування виказаного податкового повідомлення - рішення ДП «Ферротранс»звернулося до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинним на момент вчинення спірних правовідносин), згідно із пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із нормою пункту 1.32. статті 1 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені положення Закону для отримання права віднесення до складу валових витрат сум витрат сплачених протягом звітного періоду за товари (роботи, послуги) платник податку повинен мати відповідні розрахункові, платіжні та інші документи (обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між ДП «Ферротранс»(замовник) та ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»(виконавець) 02.02.2009 року та 02.03.2009 року укладено договори послуг №590(09)-У та №601(09)-У відповідно. Згідно умов договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, які є власністю замовника, з непрацюючої залізнодорожної підїзної колії в ремонтний цех.

Крім того, 01.06.2009 року між ДП «Ферротранс»(замовник) та ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»(виконавець) було укладено договір послуг №709(09)-У, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по демонтажу та монтажу краном ходової частини і з'ємного обладнання розвантажувальної системи перекидання у вагонів-самоскидів, які є власністю замовника.

Відповідно до умов даних договорів ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»у лютому, березні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року були надані ДП «Ферротранс»послуги крану на загальну суму 1606960,00 грн., в тому числі ПДВ 267827,00 грн.

Згідно із відомостями Спеціального витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до зареєстрованих видів діяльності ДП «Ферротранс»належить у тому числі й ремонт і технічне обслуговування залізничного рухомого складу. За таких обставин придбання послуг позивачем повязане із здійсненням ним господарської діяльності.

На підтвердження реальності вказаних договорів та використання наданих послуг у своїй господарській діяльності позивачем до суду надано:

- договори послуг №590(09)-У від 02.02.2009 року, № 601(09)-У від 02.03.2009 року, №709(09)-У від 01.06.2009 року;

-рахунки фактури: №12 від 12.02.2009 року, №120309 від 12.03.2009 року, №17 від 17.06.2009 року, №10 від 10.07.2009 року, №14 від 14.08.2009 року, №14 від 14.09.2009 року, №13 від 13.10.2009 року, №11 від 11.11.2009 року та №14 від 14.12.2009 року;

-податкові накладні №12021 від 12.02.2009 року, №13031 від 13.03.2009 року, №30067 від 30.06.2009 року, №31076 від 31.07.2009 року, №31081 від 31.08.2009 року, №30091 від 30.09.2009 року, №30104 від 30.10.2009 року, №30119 від 30.11.2009 року та №311214 від 31.12.2009 року;

-акти приймання-здачі виконаних послуг: №120209 від 12.02.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в лютому 2009 року роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех на загальну суму 152000,00 грн.; №130309 від 13.03.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в березні 2009 року роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех на загальну суму 152000,00 грн.; №300609 від 30.06.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в червні 2009 року роботи з підняття краном кузова 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 225000,00 грн.; №310709 від 31.07.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в липні 2009 року роботи з підняття краном кузова 98 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 215000,00 грн.; №310809 від 31.08.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в серпні 2009 року роботи з переміщення краном 300 колісних пар з-під 75 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 141360,00 грн.; №300909 від 30.09.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв у вересні 2009 року роботи з переміщення краном 360 колісних пар з-під 90 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 155000,00 грн.; №301009 від 30.10.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в жовтні 2009 року роботи з переміщення краном 280 колісних пар з-під 70 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 123600,00 грн.; №301109 від 30.11.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в листопаді 2009 року роботи по демонтажу краном 800 циліндрів розвантажування з-під 200 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 186000,00 грн.; №311209 від 31.12.2009 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в грудні 2009 року роботи по монтажу краном 800 циліндрів розвантажування на 200 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 257000,00 грн.

Представник відповідача обґрунтованих зауважень до змісту та форми зазначених документів не наводив, в Акті перевірки правильність оформлення цих документів під сумнів не ставилась. Зауваження представника відповідача щодо відсутності в Актах приймання-здачі виконаних послуг прізвища, імя, по батькові особи, яка їх підписала від імені контрагента, суд не приймає до уваги, оскільки в преамбулі зазначених Актів визначені уповноважені представники субєктів господарювання які здійснили приймання-здавання наданих послуг.

Судом встановлено, що оплата за отримані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція», що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за отримані ним послуги. Зазначена обставина також досліджена та встановлена перевіряючими, що знайшло своє відображення в Акті перевірки від 29.07.2011 року № 5164/23-209/25642707.

Щодо наявності у позивача виробничої необхідності в придбанні у ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»послуг крану, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на балансі ДП «Ферротранс»станом на 01.01.2009 року знаходилось 217 вагонів-самоскидів, що підтверджується довідкою позивача вих. № 01 від 03.01.2012 року та не заперечувалось відповідачем ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи.

Як вбачається із пояснень наданих позивачем, що не спростовувалось відповідачем, вказані вагони-самоскиди використовуються підприємством позивача для перевезення товарно-матеріальних цінностей, а також здаються в оренду іншим господарюючим субєктам. Зокрема, позивачем передавались в тимчасове платне користування ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" 56 вагонів-самоскидів, що підтверджується договором оренди приватних залізничних вагонів №529(07)-А, Постановою Одеського апеляційного господарського суду Господарського суду від 24.11.2009 року у справі №23/86-09-2501, наявними у матеріалах справи.

В звязку з експлуатацією вагонів в інтенсивному режимі, вони виходять з ладу, а тому потребують перевірки та ремонту їх гальмівні, розвантажувальні системи, тощо. Саме з метою перевірки гальмівної системи вагонів на спеціальному обладнанні, яке розміщено у ремонтному цеху стаціонарно, що пов'язано із необхідністю переміщувати вагони з подвір'я підприємства в ремонтний цех, та з метою проведення їх поточного ремонту, що пов'язано із необхідністю піднімати кузови вагонів, переміщувати колісні пари, проводити демонтаж/монтаж циліндрів розвантажування ДП «Ферротранс»у лютому, березні, а також у період з червня по грудень 2009 року придбавалися послуги крану у ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція».

Відповідно до пункту 3 Розділу 4 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 1 жовтня 2009 р. № 1014 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2009 р. за № 1166/17182) пункту 1.1. пункту 1 Розділу 10 Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 15.02.2010 № 70 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 р. за N 237/17532) передбачено, що технічне обслуговування та ремонт рухомого складу повинні проводитися з використанням засобів технічної діагностики, механізації та автоматизації виробничих процесів і забезпечення вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ДП «Ферротранс»використовує для проведення робіт з ремонту вагонів три власні крани, а саме, кран мостовий електричний (інвентаризаційний номер 124072800, вантажопідйомність 32/5 т), кран мостовий електричний 2 (інвентаризаційний номер 124072900, вантажопідйомність 32/5 т) та кран козловий (інвентаризаційний номер 124073000, вантажопідйомність 10 т). Решта кранів, які знаходяться на балансі позивача, через невелику вантажопідйомність участі у ремонті вагонів не приймають.

Вага вагону-самоскиду становить 27,5 т, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту вагону-самоскиду.

Як вбачається з наданих позивачем пояснень, Довідки позивача № 03 від 03.01.2012 року та не спростовувалось представником відповідача, два електромостові крани, вантажопідйомність яких складає 32/5 т, змонтовані на стаціонарних колонах та мають постійне місце експлуатації у виробничому корпусі (ремонтному цеху, який є закритим приміщенням), а тому не могли брати участь у роботах по переміщенню вагонів-самоскидів з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех. На подвірї підприємства знаходиться козловий кран, вантажопідйомність якого складає лише 10 т, через що вказаний кран також не міг виконувати роботи з переміщення та підняття кузовів вагонів вагою 27,5 т. Крім того, козловий кран обмежений у можливостях переміщення, має обмежений підкрановий шлях, в звязку з чим позивачем були придбані у ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція»послуги по переміщенню краном колісних пар та демонтажу/монтажу циліндрів розвантажування з-під вагонів та на них. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_4, який обіймає посаду головного інженера ДП "Ферротранс", та ОСОБА_5 - начальника транспортно-експедиційного відділу ДП "Ферротранс", наданими в судовому засіданні.

Крім того, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході розгляду справи підтвердили перебування у 2009 році на території ДП «Ферротранс»крану, який не перебував у власності позивача, та виконання даним краном робіт з переміщення вагонів-самоскидів.

На підтвердження проведення позивачем ремонту вагонів-самоскидів у 2009 році його представником залучено до матеріалів справи накладні-вимоги на запасні частини, які використані в ході ремонту вагонів, первинні документи, згідно яких ці запасні частини придбавались, відомості про залишок ТМЦ (зокрема, запасних частин) по складу станом на 01.01.2009 року.

Заперечень щодо фактичного проведення ремонту вагонів-самоскидів позивачем у 2009 році та доказів в їх обґрунтування Кременчуцькою ОДПІ не наводилось.

Надаючи оцінку посиланню відповідача, що міститься в Акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов № 46227/10 від 29.11.2011 року стосовно отримання податкової інформації щодо встановленого під час розслідування кримінальної справи № 41/11/8028 та Постановою старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 16 червня 2011 року, факту надання за боку ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»за період 2008-2010 року послуг по мінімізації податків шляхом штучного формування валових витрат з податку на прибуток без його документального підтвердження підприємству ДП «Ферротранс», як на доказ відсутності реальності господарської операції та одну з підстав для відмови у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Сам по собі Акт перевірки містить факти, на які посилається відповідна посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

За змістом норми частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема,нормою зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Підстави для звільнення від доказування встановлені статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином наведені норми встановлюють обсяг доказування, порядок надання та дослідження доказів.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Відповідний вирок суду, яким би була доведена вина ОСОБА_3 в порядку провадження у кримінальній справі, на неодноразові вимоги суду відповідачем не було надано.

За таких обставин висновок слідчого, викладений в Постанові старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 16 червня 2011 року, про встановлення факту надання з боку ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»за період 2008-2010 року послуг по мінімізації податків шляхом штучного формування податкового кредити без його документального підтвердження підприємству ДП «Ферротранс», не може бути прийнятий судом, у якості доказу по даній справі, оскільки до уваги може бути взятий лише висновок, зроблений в межах відповідної адміністративної, господарської або кримінальної справи і якому надана відповідна оцінка судом при розгляді такої справи.

Окрім того, слід зауважити, що дослівне тлумачення висновків слідчого, викладених в Постанові про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 16 червня 2011 року, дозволяє приходити до висновку, що слідчим зазначено про відсутність документального підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ по операціям між ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція» та ДП «Ферротранс», в той час коли позивачем під час проведення перевірки були надані відповідачу відповідні договори послуг, податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних послуг, рахунки а оплату, що відображено в Акті перевірки № 5164/23-209/25642707 від 29.07.2011 року.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ДП «Ферротранс»та ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»з надання послуг крану.

А відтак, суд вважає, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними первинними документам, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Слід зазначити, що контрагент позивача - ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція»як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент розгляду справи, був зареєстрований у встановленому порядку як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа, а в 2009 році - платником податку на додану вартість, що підтверджено відомостями наданими відповідачем (стан свідоцтва платника ПДВ згідно Системи співставлення ПЗ та ПК) та поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні. Видами діяльності ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція»є, у тому числі, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво будівель.

З огляду на викладене висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог п.п 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент вчинення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 334 783,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року 63333 грн., за ІІ квартал 2009 року 46875,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року 106534,00 грн., за ІV квартал 2009 року 118041,00 грн., не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що в період з 01.07.2010 року по 11.08.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проводилась виїзна планова перевірка ДП «Ферротранс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, тобто перевіряємий період охоплював і 2009 рік, в якому здійснювались операції з придбання позивачем послуг у ТОВ «Компанія «Будівництво та реконструкція».

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 09.09.2010 року №4699/23-209/25642707, який міститься в матеріалах справи. Як вбачається зі змісту акту перевірки фактично у періоді, що перевірявся, ДП «Ферротранс»проводило ремонтні роботи рухомого складу (вагонів-думкарів). При цьому, податковою інспекцією, після дослідження первинних документів, не було встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача по його операціям з ТОВ «Компанія "Будівництво та реконструкція».

Отже, із зазначених матеріалів перевірок вбачається, що відповідачем в різний час було проведено різні види перевірок позивача, що охоплювали один і той же податковий період, а саме, 2009 рік, і які містять різні висновки щодо здійснення позивачем господарської діяльності в одному періоді.

Як вже зазначалось вище, за приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 року №0000682301/2601 не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення не надав, а відтак позовні вимоги ДП «Ферротранс»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ДП «Ферротранс»про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.08.2011 року №0000682301/2601, натомість визнати його протиправним та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 (двадцять три) копійки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000682301/2601 від 12 серпня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2012 року.

СуддяР.І. Молодецький