Рішення № 2168450, 29.05.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" травня 2008 р. Справа № 7/171-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, смт. Коцюбинське, Київська область

до  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Прогрес”, смт. Коцюбинське, Київська область

про вилучення майна та стягнення 18 000 грн. неустойки

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - довіреність № 718 від 05.05.2008 р.;

від відповідача Стогов В.С. - довіреність б/н від 05.05.2008 р.;

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, (надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Прогрес” (надалі -відповідач) про вилучення майна та стягнення 18 000 гривень неустойки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки б/н від 27.02.2007 р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2008 року надав суду відзив на позов, в якому зазначив, він дійсно заборгованість за договором поставки б/н від 27.02.2007 року у розмірі 90 000 грн. не сплатив і не має змоги сплатити на даний час.

Позивач 27.05.2008 року перед судовим засіданням подав через загальний відділ господарського суду заяву зміну позовних вимог, згідно з якою просив суд, зобов'язати ТОВ ВП «Прогрес»передати 1 (один) комплект деталей швидкозбірного ангару вартістю 120 000 грн., стягнути 18 000 грн. неустойки та, крім вищевказаних вимог, визнати за ним право власності на 1 (один) комплект деталей швидкозбірного ангару вартістю 120 000 грн., у зв'язку із тим, що, як йому стало відомо, відповідач включив ангар до своїх активів, поставив його на облік, а позивач не має можливості доступу до цього ангару, не має можливості користуватися ним та не має можливості безперешкодно повернути його.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

27.02.2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством „Прогрес” був укладений договір поставки б/н (надалі -Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а саме комплект деталей швидкозбірного ангару (надалі -товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах договору.

Згідно п.п. 3.1 - 3.4 позивач зобов'язався поставити товар до 01.03.2007 року. Товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання сторонами товарної накладної. Право власності на переданий відповідачу товар зберігається за позивачем до повної оплати товару на умовах договору і переходить до відповідача тільки після повної оплати товару.

Вартість та умови оплати товару передбачені п.п. 2.1 -2.3 договору, згідно з якими вартість товару становить 120 000 грн., а оплата здійснюється до 01.12.2007 року на підставі рахунку фактури, який виставляється позивачем, шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на банківський рахунок позивача.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання по договору, передавши товар відповідачу, що підтверджує накладна № 12 від 01.03.2007 року, і виставивши рахунок-фактуру № 2 від 01.03.2007 року.

Однак відповідач в порушення умов договору та у визначений ним термін оплатив рахунок-фактуру № 2 від 01.03.2007 року тільки частково: 10 000 грн. згідно платіжного доручення № 38 від 28.03.2007 року, 8 000 гривень згідно платіжного доручення № 49 від 25.04.2007 року, 12 000 гривень згідно платіжного доручення № 73 від 12.06. 2007 року -всього на суму 30 000 гривень, що підтверджують виписки з особового рахунку позивача від 28.03.2007 р., 26.04.2007 р., 12.06.2007 р.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений

інший строк оплати товару.

У встановлений договором строк і станом на момент розгляду справи відповідач не виконав обов'язок по оплаті товару, і його заборгованість перед позивачем складає 90 000 гривень, розмір якої також підтверджується Актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 29.04.2008 року.

Згідно із ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Збереження права власності на поставлений товар за позивачем до повної оплати товару передбачено п. 3.4 договору.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання права власності за позивачем на 1 (один) комплект деталей швидкозбірного ангару вартістю 120 000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки за позивачем зберігається право власності на товар згідно умов договору.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем право власності позивача заперечується або оспорюється, крім того акт приймання-передачі основних засобів не є правовстановлюючим документом, а є лише підтвердженням постановки товару на облік і приймання його в експлуатацію.

Ч. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України встановлено, що Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Також таке право позивача передбачено у п. 4.4 договору, згідно з яким у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на дев'яносто календарних днів, позивач може вимагати повного повернення товару.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість вимоги позивача про повернення товару, так як на момент звернення з позовом до суду прострочення відповідача по оплаті товару становило більше ніж дев'яносто днів (123 дня).

Крім того, п. 4.3 договору встановлено, що за прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) в розмірі 10 % (десять процентів) вартості товару за кожен місяць прострочки оплати.

Станом на 01.04.2008 року прострочка оплати товару становить 4 (чотири) місяці, тобто розмір належної до сплати відповідачем неустойки складає 48 000 грн. (120 000 грн. х 0,1 х 4). Враховуючи кошти, сплачені відповідачем за договором - 30 000 грн., загальний розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача складає 18 000 грн. (48 000 грн. -30 000 грн.).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство „Прогрес” (Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична 2; ідентифікаційний код 13716697) передати 1 (один) комплект деталей швидкозбірного ангару вартістю 120 000 гривень Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Прогрес” (Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична 2; ідентифікаційний код 13716697) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18 000,0 (вісімнадцять тисяч) грн. неустойки та судові витрати 1380,0 (одну тисяча триста вісімдесят) грн. державного мита і 118,0 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити.

Суддя Антонова В.М.

Повний текст рішення підписаний

11 червня 2008 р.